3.2 Планування аудиту, його цілі та завдання

Планування аудиту — це опрацювання загальної стратегії аудиторської перевірки і конкретних підходів до характеру, періоду та термінів проведення аудиту. В плані визначається черговість і час проведення кожної конкретної аудиторської процедури.

Аудитор прагне спланувати свою роботу таким чином, щоб мати можливість здійснити аудиторську перевірку якомога ефективніше. Планування, як правило, базується на попередньому вивченні аудитором особливостей бізнесу клієнта (страхової компанії). Планування допомагає аудитору заздалегідь окреслити проблеми, які потребують особливої уваги; належним чином організувати свою роботу в часі, розподіливши термін виконання аудиторської перевірки на певні періоди, необхідні для перевірки конкретних питань; здійснювати попередню координацію роботи аудиторів та інших фахівців, що беруть участь у перевірці. Плануючи проведення аудиторської перевірки, аудитор має обговорити з керівництвом страхової компанії порядок проведення аудиторських процедур, виходячи з внутрішнього розпорядку роботи фахівців страхової компанії.

Загальний план аудиту аудитор опрацьовує настільки детально, щоб мати змогу, керуючись ним, підготувати програму аудиту.

3.3. Програма аудиту страхової організації

Програма аудиту — це перелік питань, які складають зміст аудиторської перевірки, із зазначенням часу, потрібного для перевірки кожного питання.

Програма аудиту, її зміст і обсяг залежить від розміру, виду та специфіки страхової компанії, умов договору щодо проведення аудиту, а також методики і техніки проведення аудиту, використовуваних аудитором у своїй роботі.

Цей документ визначає перелік питань, на підставі яких незалежні аудитори (аудиторські фірми) повинні підтверджувати повноту та достовірність фінансової звітності страхових компаній, що є акціонерними товариствами (а переважна більшість страховиків діють у формі акціонерних товариств закритого й відкритого типу[p1] ) або підприємствами-емітентами облігацій, а також визначати їх реальний фінансовий стан.

Слід зазначити, що страховики намагаються дотримуватися цих вимог. Якщо аудиторський висновок не буде містити необхідної інформації, Уповноважений орган може використати своє право «призначати не частіше одного разу на рік проведення додаткової обов’язкової аудиторської перевірки страховиків з визначенням аудитора». Таке право встановлене статтею 37 Закону України «Про страхування» на тій підставі, що до компетенції Уповноваженого органу належить розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності; встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів; контроль за платоспроможністю страховиків. Уповноважений орган є користувачем фінансової звітності страхових компаній (має право одержувати від страховиків встановлену звітність про страхову діяльність й інформацію про їх фінансовий стан).

При розкритті інформації емітентами обов’язково зазначається думка стосовно:

- розкриття інформації за видами активів відповідно до П(С)БО та/або М(С)БО

- розкриття інформації про зобов’язання відповідно до П(С)БО та/або М(С)БО

- розкриття інформації про власний капітал відповідно до П(С)БО та/або М(С)БО

- відповідності вартості чистих активів вимогам законодавства

- сплати акціонерним товариством та товариством з обмеженою відповідальністю статутного фонду (капіталу) у встановлені законодавством терміни (сплачено повністю чи частково). У разі, якщо статутний фонд (капітал) сплачено не у повному обсязі, зазначається розмір сплаченої та несплаченої частини статутного фонду (капіталу);

- забезпечення випуску цінних паперів відповідно до законодавства України (вид, розмір та опис забезпечення за цінними паперами) (у разі наявності);

- відповідність іпотечного покриття іпотечних облігацій даним реєстру іпотечного покриття відповідно до Закону України "Про іпотечні облігації";

- розкриття інформації щодо обсягу чистого прибутку;

- стану виконання зобов'язань за борговими та іпотечними цінними паперами (вид та розмір зобов'язань за цінними паперами, своєчасність та повнота виконання зобов'язань за цінними паперами відповідно до проспекту емісії);

- розкриття інформації про дії, які відбулися протягом звітного року та можуть вплинути на фінансово-господарський стан емітента та призвести до значної зміни вартості його цінних паперів

- аудитор може висловити думку щодо інших показників (облік фінансових результатів та ін.) відповідно до законів України та нормативно-правових актів ДКЦПФР.