2.5. Порядок складання звітності при реєстрації та ліцензуванні страхової діяльності

Для отримання права на здійснення страхової діяльності в Україні страховики повинні бути внесені до Державного реєстру фінансових установ, відповідно до Розпорядження Держфінпослуг «Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ» №41 від 28.08.2003 року.

Усі документи, крім інформації про ліцензії та правила на провадження певного виду фінансових послуг (додаток 5), яка заповнюється Держфінпослуг, надаються в паперовій формі. Документи подаються у швидкозшивачі, з внутрішнім описом із зазначенням кількості аркушів документа, бути пронумеровані, прошнуровані та засвідчені печаткою. Реєстраційна картка юридичної особи (додаток 3) і реєстраційна картка з інформацією про відокремлений підрозділ юридичної особи (додаток 4) подаються також в електронному вигляді.

Ліцензування діяльності страховиків в Україні здійснюється відповідно «Ліцензійних умов провадження страхової діяльності» затверджених Розпорядженням Держфінпослуг №40 від 28.08.2003 року та особливих умов ліцензування встановлених Кабміном. Після отримання ліцензії страховик має право здійснювати діяльність на всій території України, в т.ч. і через відокрмелені підрозділи за умови умови внесення інформації про них до Держ.реєстру фінансових установ[p3] . Ліцензії на здійснення страхової діяльності є безстроковими (застосовується до ліцензій виданих після даного розпорядження).

[p1]Розпорядження Держфінпослуг «Про затвердження порядку складання звітних даних страховиків» №39 від 03.02.2004 року

[p2]Розпорядження Держфінпослуг «Методичні рекомендації щодо розкриття інформації про діяльність страховиків» № 8000 від 13.09.2007 р.

[p3]Розпорядження Держфінпослуг «Ліцензійні умови провадження страхової діяльності» №40 від 28.08.2003 року.

Тема 3. Організація аудиту страховиків. Планування та програма аудиту

3.1. Організаційно-договірні засади проведення аудиту страховиків. Вибір аудитора

За необхідності здійснити зовнішній аудит (обов’язковий або ініціативний) страхова компанія сама обирає аудиторську фірму і звертається до неї з відповідною пропозицією. При цьому страховик має враховувати певні законодавчі обмеження, які стосуються його співпраці з аудиторською фірмою. Закон України «Про аудиторську діяльність» забороняє проведення аудиту:

― аудитором, який має прямі родинні стосунки з керівництвом суб’єкта, що перевіряється;

― аудитором, який має особисті майнові інтереси в господарюючого суб’єкта, що перевіряється;

― аудитором-членом керівництва, засновником або власником господарюючого суб’єкта, що перевіряється;

― аудитором-робітником господарюючого суб’єкта, що перевіряється;

― аудитором-робітником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва господарюючого суб’єкта, що перевіряється.

Аудит здійснюється на підставі договору, який укладається між страховою компанією і аудиторською фірмою. Договір є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником і виконавцем щодо здійснення аудиторської перевірки.

Зміст договору може бути різним залежно від конкретних обставин і мети аудиторської перевірки. Однак існує низка положень, які завжди включаються в договір, а саме:

¾ вид робіт, що має здійснити аудиторська фірма (аудиторська перевірка, консультації тощо);

¾ мета аудиту;

¾ масштаб аудиту (обсяг аудиторських послуг);

¾ терміни перевірки;

¾ розмір і умови оплати аудиторських послуг;

¾ відповідальність сторін (відповідальність керівництва страхової компанії, що перевіряється, за надану аудитору інформацію; відповідальність аудиторської фірми за збитки, які можуть бути заподіяні страховикові з вини аудиторської фірми);

¾ можливість доступу до усієї необхідної для здійснення аудиту інформації;

¾ форма, в якій замовник отримає результати аудиту.