- •Тема 1. Сутність обліку страхових організацій та його значення
- •1.1. Поняття обліку, його сутність
- •1.2. Предмет бухгалтерського обліку та головні його об’єкти
- •1.3. Загальна характеристика методу бухгалтерського обліку
- •1.4. Організування бухгалтерського обліку та формування облікової політики страховика
- •1.5. Рахунки бухгалтерського обліку, їх суть, структура та будова
- •Тема 2. Фінансова звітність страхових організацій та ліцензування їх діяльності
- •2.1. Фінансова звітність страхової організації та її призначення
- •2.2. Склад фінансової звітності страхової організації
- •2.3. Принципи підготовки фінансової звітності
- •2.5. Порядок складання звітності при реєстрації та ліцензуванні страхової діяльності
- •Тема 3. Організація аудиту страховиків. Планування та програма аудиту
- •3.1. Організаційно-договірні засади проведення аудиту страховиків. Вибір аудитора
- •3.2 Планування аудиту, його цілі та завдання
- •3.3. Програма аудиту страхової організації
- •3.4. Аудиторський висновок щодо підтвердження фінансової звітності страхової організації. Схема аудиторського висновку
- •Тема 4. Облік операцій зі страхування та перестрахування (надходження страхових премій та здійснення страхових виплат)
- •4.1. Страхові премії як основне джерело доходів страхової організації. Бухгалтерський облік страхових премій за договорами страхування та перестрахування
- •4.2. Дотримання вимог чинного законодавства щодо страхових премій та розрахунків зі страхувальниками і перестрахувальниками.
- •4.3. Бухгалтерський облік страхових виплат
- •4.4. Дотримання вимог чинного законодавства щодо здійснення страхових виплат та розрахунків за виплатами зі страхувальниками і перестрахувальниками
- •4.5. Облік операцій з перестрахування
- •Тема 5. Облік страхових резервів
- •5.1. Поняття, значення та склад страхових резервів. Резерви зі страхування життя. Методика формування резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів) згідно з чинним законодавством.
- •5.2. Технічні резерви. Порядок формування резерву незаробленої премії страховиками України. Порядок формування резерву збитків за відомими вимогами страхувальників
- •Тема 6. Облік формування і використання фінансового результату страхової організації
- •6.1. Поняття фінансового результату страхової компанії.
- •6.2. Порядок визначення фінансового результату основної (страхової) страхової діяльності. Доходи від страхової діяльності. Витрати страховика на здійснення страхової діяльності. Облік витрат.
- •6.3. Облік фінансового результату страховика, у тому числі від страхової діяльності
- •6.4. Розподіл та використання прибутку страхової організації. Вільні резерви страховика. Виплата дивідендів. Реінвестування
- •Тема 7. Аналізування та оцінювання фінансового стану страхової організації
- •7.1. Поняття фінансового стану страховика. Інформаційна база для його оцінки
- •7.3. Аналізування фінансового стану страховика за допомогою фінансових коефіцієнтів. Характеристика фінансових коефіцієнтів
Тема 7. Аналізування та оцінювання фінансового стану страхової організації
7.1. Поняття фінансового стану страховика. Інформаційна база для його оцінки
Страхова компанія відрізняється від промислових, комерційних та інших підприємств та фінансових установ тим, що вона є фінансовою установою специфічного типу, яка концентрує на собі майнові інтереси багатьох своїх клієнтів (страхувальників) — фізичних і юридичних осіб. У зв’язку з цим найважливішою метою аудиту страхової компанії є складання аудитором висновку про її фінансовий стан на основі його аналізу та оцінки. Фінансовий стан страхової компанії — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів фінансово-господарської діяльності страхової компанії і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів.
Для аналізу фінансового стану страховика аудитор використовує такі форми фінансової звітності: баланс (ПБО 2), Звіт про фінансові результати (ПБО 3), Звіт про рух грошових коштів (ПБО 4), Звіт про власний капітал (ПБО 5), Звіт про доходи і витрати страховика та іншу спеціалізовану фінансову звітність.
Найважливішою характеристикою фінансового стану страхової компанії є її платоспроможність, вимоги до забезпечення якої регулюються державою. Контроль за платоспроможністю страховика повинен бути пріоритетним напрямком як зовнішнього, так і внутрішнього аудиту страхової компанії.
Держфінпослуг як контролюючий орган висуває окремі вимоги щодо забезпечення платоспроможності та фінансової стійкості страховиків. Такі вимоги викладено у Розпорядженні Держфінпослуг «Про затвердження Положення про обов’язкові критерії та нормативи достатності, диверсикованості та якості активів, якими представлені страхові резерви з видів страхування, інших, ніж страхування життя» №741 від 08.10.2009 року[p1] .
7.2. Умови забезпечення платоспроможності згідно з Законом України «Про страхування». Перевірка виконання вимог Закону України «Про страхування» щодо застосування перестрахування для забезпечення фінансової надійності страхових операцій
Платоспроможність страхової компанії, у широкому розумінні цього слова, означає здатність за будь-яких обставин до своєчасного виконання грошових зобов’язань згідно з законом або договором. Особливо це стосується зобов’язань за укладеними договорами страхування.
Іншими словами, платоспроможність означає, що вартість активів страхової компанії перевищує вартість її зобов’язань або дорівнює їй. Страховик вважається неплатоспроможним, якщо його активи неадекватні або недоступні (що не менш важливо) в певний час, аби здійснити виплати на вимогу страхувальників.
Держава, виступаючи гарантом інтересів страхувальників, забезпечує державний нагляд за дотриманням страховиками умов забезпечення платоспроможності шляхом перевірки встановлених законодавством правил і нормативів.
Законом України «Про страхування» (ст. 30) визначені такі головні умови забезпечення платоспроможності страховиків:
1) наявність сплаченого статутного фонду та наявність гарантійного фонду страховика;
2) створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;
3) перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.
Наявність сплаченого статутного фонду, як уже зазначалося раніше, має велике значення для забезпечення платоспроможності страховика, оскільки на початкових етапах діяльності саме статутний фонд виступає гарантією забезпечення майбутніх страхових виплат. При цьому мінімальний розмір статутного фонду страховика обов’язково повинен встановлюватися законодавством (згідно Розпорядження Держфінпослуг «Ліцензійні умови провадження страхової діяльності» №40 від 28.08.2003 року). Для формування стат.фонду страховика не можуть використовуватись векселі, страх.резерви, позикові кошти, бюджетні кошти та нематеріальні активи.
До гарантійного фонду страховика належить додатковий та резервний капітали, а також сума нерозподіленого прибутку.
За рахунок прибутку страховики можуть також створювати вільні резерви. Вільні резерви — це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення платоспроможності страховика.
Окремі вимоги застосовуються для страховиків та перестраховиків-нерезидентів, вони зазначені у Розпорядженні Держфінпослуг «Про затвердження Вимог до рейтингів фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нерезидентів» №2885 від 03.12.2004 року. При укладенні договору із страховиком-нерезидентом страховик-резидент зобов’язаний подати до Держфінпослуг не пізніше ніж у десятиденний строк після укладення договорів декларацію за формою 1П (додаток Б[p2] ) та копію джерела інформації (веб-сторінки з офіційного сайту та/або сторінки з бюлетеня рейтингового агенства), де міститься інформація про рейтинг.
Запас платоспроможності страховика, його економічний смисл та порядок обчислення. Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов’язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).
Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням з вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов’язань, у тому числі страхових. Страхові зобов’язання приймаються рівними обсягам наявних технічних резервів.
На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності. Методика обчислення нормативного запасу платоспроможності є неоднаковою для страхових компаній, що здійснюють страхування життя і що здійснюють загальні види страхування.
Нормативний запас платоспроможності для страховика, що здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов’язань (математичних резервів) на коефіцієнт 0,05. Загальна величина резерву довгострокових зобов’язань дорівнює сумі резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів), розрахованих на цю ж саму дату окремо за кожним договором страхування життя.
Нормативний запас платоспроможності страховика, що здійснює загальні види страхування, обчислюється двома способами. Для подальшого порівняння з фактичним запасом платоспроможності обирається більша з отриманих величин.