- •Тема 1. Сутність обліку страхових організацій та його значення
- •1.1. Поняття обліку, його сутність
- •1.2. Предмет бухгалтерського обліку та головні його об’єкти
- •1.3. Загальна характеристика методу бухгалтерського обліку
- •1.4. Організування бухгалтерського обліку та формування облікової політики страховика
- •1.5. Рахунки бухгалтерського обліку, їх суть, структура та будова
- •Тема 2. Фінансова звітність страхових організацій та ліцензування їх діяльності
- •2.1. Фінансова звітність страхової організації та її призначення
- •2.2. Склад фінансової звітності страхової організації
- •2.3. Принципи підготовки фінансової звітності
- •2.5. Порядок складання звітності при реєстрації та ліцензуванні страхової діяльності
- •Тема 3. Організація аудиту страховиків. Планування та програма аудиту
- •3.1. Організаційно-договірні засади проведення аудиту страховиків. Вибір аудитора
- •3.2 Планування аудиту, його цілі та завдання
- •3.3. Програма аудиту страхової організації
- •3.4. Аудиторський висновок щодо підтвердження фінансової звітності страхової організації. Схема аудиторського висновку
- •Тема 4. Облік операцій зі страхування та перестрахування (надходження страхових премій та здійснення страхових виплат)
- •4.1. Страхові премії як основне джерело доходів страхової організації. Бухгалтерський облік страхових премій за договорами страхування та перестрахування
- •4.2. Дотримання вимог чинного законодавства щодо страхових премій та розрахунків зі страхувальниками і перестрахувальниками.
- •4.3. Бухгалтерський облік страхових виплат
- •4.4. Дотримання вимог чинного законодавства щодо здійснення страхових виплат та розрахунків за виплатами зі страхувальниками і перестрахувальниками
- •4.5. Облік операцій з перестрахування
- •Тема 5. Облік страхових резервів
- •5.1. Поняття, значення та склад страхових резервів. Резерви зі страхування життя. Методика формування резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів) згідно з чинним законодавством.
- •5.2. Технічні резерви. Порядок формування резерву незаробленої премії страховиками України. Порядок формування резерву збитків за відомими вимогами страхувальників
- •Тема 6. Облік формування і використання фінансового результату страхової організації
- •6.1. Поняття фінансового результату страхової компанії.
- •6.2. Порядок визначення фінансового результату основної (страхової) страхової діяльності. Доходи від страхової діяльності. Витрати страховика на здійснення страхової діяльності. Облік витрат.
- •6.3. Облік фінансового результату страховика, у тому числі від страхової діяльності
- •6.4. Розподіл та використання прибутку страхової організації. Вільні резерви страховика. Виплата дивідендів. Реінвестування
- •Тема 7. Аналізування та оцінювання фінансового стану страхової організації
- •7.1. Поняття фінансового стану страховика. Інформаційна база для його оцінки
- •7.3. Аналізування фінансового стану страховика за допомогою фінансових коефіцієнтів. Характеристика фінансових коефіцієнтів
2.3. Принципи підготовки фінансової звітності
Підготовка фінансової звітності ґрунтується на законодавчо визначених принципах. Принцип (від лат. principium — начало, основа) — це фундаментальне положення, правило, яке є основою для розробки інших правил та положень.
Принцип бухгалтерського обліку — правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.
Фінансова звітність страховиків, як і інших суб’єктів господарювання, згідно з ПБО 1, формується з дотриманням таких принципів.
Автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно та зобов’язання власників (засновників, акціонерів) не повинні відображатись у фінансовій звітності страховика. У системі бухгалтерського обліку кожна організація розглядається як відокремлений економічний об’єкт.
Безперервності діяльності, який передбачає оцінку активів та зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі. Цей принцип ще іноді називають принципом «наявності постійного інтересу», маючи на увазі, що бізнес страховика буде тривати в передбачуваному майбутньому, і у власників немає намірів ліквідувати страхову компанію або різко скоротити обсяги її операцій. Враховування цього принципу є особливо важливим стосовно оцінки активів господарюючого суб’єкта. Оскільки активи використовуватимуться протягом тривалого часу і продаватися не будуть, їх не слід оцінювати за ціною розпродажу, тобто за ціною, за якою вони «пішли б з молотка» з наступною ліквідацією діяльності.
Періодичності, що означає розподіл терміну діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.
Історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво і придбання. Тобто йдеться про те, що у фінансовій звітності активи підприємства відображаються за їхньою фактичною (історичною) ціною. Це сприяє дотриманню максимальної об’єктивності фінансових звітів, адже завжди можна знайти документальні докази історичної вартості тих чи інших активів.
Нарахування і відповідності доходів та витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід порівнювати доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку та звітності в момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей.
Повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повин- на містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій і подій, яка може вплинути на рішення, що прийматься на її основі.
Послідовності, що передбачає постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності.
Обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати зниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів та доходів підприємства. Для страхової компанії цей принцип є особливо актуальним, оскільки найважливішим завданням страховика є забезпечення фінансової стійкості. Законодавчо встановлений показник фінансової стійкості — так званий запас платоспроможності страховика — являє собою зіставлення чистих активів страховика з обсягами залучуваних страхових премій або сплачуваних страхових виплат.
Превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їхньої сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій страхової компанії у її фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці. При цьому дуже важливо наголосити, що у фінансовій звітності мають відображатися лише ті статті, які можна виразити в грошовому вимірі. Страхова компанія може володіти таким «невідчутним активом» (inangible assets), як репутація, престиж, лояльність персоналу, високоякісний менеджмент, ділові зв’язки, ліцензії. Все це може давати значну перевагу в порівнянні з аналогічними компаніями у відповідній сфері діяльності. Але, оскільки перелічені якості неможливо подати у грошовій формі, у фінансову звітність ці активи включатися не можуть. Оцінка ринкової вартості подібних активів («гудвіл») відбувається, здебільшого, у разі придбання або поглинання даної компанії іншими компаніями.
Виправлення помилок, допущених при складанні фінансової звітності у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). Усі вимоги щодо виправлення помилок у первинних документах та звітності викладено у розділі 4 Наказу Мінфіну, яким затверджене «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» №88 від 24.05.1995 року.