30.Театр та музика на території України в XIX ст.

XIX ст. відкрило нові обрії розвитку українського музичного мистецтва, яке розвивалося в тісній єдності з народною музикою. Багато композиторів під впливом романтизму зверталися до народної пісні та музики.

Виникнення оригінальних українських музичних творів тісно пов'язане з театральним рухом. На початку століття в Києві, Полтаві й Харкові були створені професійні артистичні трупи.

Першим зразком українського музично-драматичного твору стала п'єса «Наталка Полтавка» (1819). Розмовні діалоги в ньому чергувалися з музичними епізодами. Такі з них, як «Віють вітри, віють буйні...», «Сонце низенько...», «А я дівчина Наталка...», дуже швидко стали сприйматися як народні. Традицію українського водевілю того ж року започаткував «Москаль-чарівник». Наступним кроком у розвитку музичної драматургії стала комедійна п'єса Г. Квітки-Основ'яненка «Сватання на Гончарівці» (1836).

У великих містах України, продовжуючи традиції церковних хорів, виникали світські хори й капели, діяли оркестри. У гімназіях та університетах викладали музику й танці, улаштовували концерти й музичні вечори.

Одним із найвідоміших хорових колективів того часу став Перемишльський хор. Саме його вихованцем був перший професійний композитор у Галичині — Михайло Вербицький, автор музики сучасного гімну України, 12 оркестрових рапсодій на українські теми та багатьох інших творів.

У Києві найвидатнішим представником музичного мистецтва став піаніст, композитор і педагог Йосип Витвицький. Йому принесли славу музичний твір «Україна» та варіації на тему народної пісні «Зібралися всі бурлаки». На Полтавщині тривалий час працював професійний музикант, композитор і педагог Алоїз Єдлічка. У Харкові знаменитим музикантом і композитором був Іван Вітовський.

Протягом першої половини XIX ст. почали виникати культурні зв'язки між Україною та Європою. В Одесі кілька разів гастролювали італійські оперні трупи. У 1848 р. одна з них виступила в Києві. У 1847 р. Київ, Одеса й Єлизаветград радо приймали Ференца Ліста — угорського композитора й піаніста.

31. Становлення та розвиток української літератури в хіх ст.

У другій пол. XIX ст. українська література розвивалася за несприятливих соціально-політичних умов, що передусім було пов'язано з гоніннями російського царату на українську мову (Валуєвський (1863) та Емський (1876) укази). У цей час творила плеяда видатних письменників-патріотів, послідовників Т.Шевченка. Визначним представником літератури демократичного напрямку стала українська письменниця Марко Вовчок (М.Вілінська, 1833—1907). У демократичному річищі протікала й літературна творчість Л.Глібова (1827—1893), який написав 107 байок, комедію «До мирового», вірші для дітей, багато поезій, в т. ч. пісню «Журба» («Стоїть гора високая»). Перший зразок реалістичного соціально-побутового роману — «Люборацькі» створив талановитий письмєнник-різночинець А.Свидницький (1834 — 1871). Революційним пафосом пройнята його поезія. Яскравою антикріпосницькою спрямованістю відзначилася творчість С.Руданського (1834—1873). У «Співомовках» він викрив негативні звички українства, з великою симпатією показував розум, кмітливість, винахідливість його кращих синів і дочок. Широку популярність здобули його мелодійні ліричні поезії.

70 —90-і роки XIX ст. ознаменувалися приходом в українську літературу нових високоталановитих письменників. Чільне місце серед них зайняв І.Нечуй-Левицький (1838 — 1918), який створив понад 50 художніх творів: повісті «Бурлачка», «Кайдашева сім'я», «Микола Джеря», «Афонський пройдисвіт», п'єси «На кожум'яках», «Маруся Богуславка», історичні романи «Князь Єремія Вишневенький», «Гетьман Іван Виговський» та ін. У них письменник глибоко відобразив життя, побут і психологію різних верств українського суспільства, правдиво змалював образи борців проти соціальної несправедливості, героїчні і трагічні сторінки української історії. Видатним представником письменства був Панас Мирний (П.Руденко, 1849 —1920), який став першим творцем соціально-психологічних романів та повістей. Перу Панаса Мирного належать багато творів, що ввійшли до скарбниці світової літератури. Серед них насамперед романи «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія», повісті «Лихі люди», «Товариші», «Лихо давнє і сьогочасне» та ін. Твори Панаса Мирного сповнені теплотою до українського народу, пройняті демократичною ідейністю.

Плідно працював на ниві української літератури і культури взагалі Б.Грінченко (1863 — 1910). Великою заслугою Б.Грінченка стали підготовка та видання 4-томного «Словаря української мови». Вагомий внесок у розвиток української літератури зробив П.Куліш (1819-1897). У низці поетичних, прозових, драматичних, публіцистичних творів він з великою любов'ю змалював боротьбу народних мас проти польсько-шляхєтського гніту, переконливо відтворив життя України за часів козаччини і Гетьманщини. Виступав за збереження основ народної моральності, проти денаціоналізації українського народу. На подібних позиціях стояли письменники О.Кониський, Д.Мордвець, Олена Пчілка (О.Косач).

У 90-х роках XIX ст. почалася літературна творчість М.Коцюбинського (1864—1913). Уже в ранніх творах («Дорогою ціною», «Для загального блага» та ін.) він майстерно відтворив вражаючі картини життя трудового народу, його прагнення до волі. Патріотичними, сповненими оптимізму творами заявила про себе геніальна поетеса Леся Українка (Л.Косач-Квітка, 1871 — 1913). Полум'яна патріотка України, вона весь свій талант віддавала служінню інтересам пригнобленого рідного народу. Не тільки в творчості революційним діячем був видатний поет, талановитий публіцист і літературний критик П.Грабовський (1864—1902). За це царизм тримав його у тюрмах та на засланні, де він помер у розквіті творчих сил. Наприкінці XIX ст. створив низку історичних оповідань у формі хронік М.Грушевський. Популярними були твори на цю тематику А.Кащенка, О.Левицького.