- •1.Пам’ятки палеоліту на території України.
- •2.Винаходи людства в епоху мезеоліту. Неолітична революція
- •3. Трипільська культура.
- •4. Культура скіфів. Скіфський «звіриний» стиль.
- •5. Культура античних міст північного Причорномор’я.
- •6. Культура східних слов’ян.
- •7.Словянське язичництво
- •8.Етапи поширення християнства на території України
- •9.Вплив християнства на розвиток української культури
- •10. Писемність, освіта, література, літописання періоду Київської Русі.
- •11.Архітектура княжого періоду
- •12.Мистецтво княжого періоду
- •13.Розвиток ремесла та торгівлі в XIV-I пол. XVII cт.
- •14 . Розвиток освіти в хvі – і пол. Хvіі ст. На території України.
- •15.Книгодрукування в хvі – хvіі ст. На території України.
- •16.Архітектура та містобудування на території України в XIV- I пол. XviIст.
- •17. Оброзотворче мистецтво на території України в XIV- I пол. XviIст.
- •19. Розвиток освіти в хvіі – хvііі ст. На території України.
- •20.Архітектура та містобудування на території України в II пол. XVII –XVIII Ст.
- •21.Оброзотворче мистецтво на території України в II пол. XVII- XVIII ст.
- •22. Література на території України в II пол. XVII –XVIII Ст.
- •23.Тетр та музика на території України в II пол. XVII –XVIII Ст.
- •24.Етапи національного-культурного відродження
- •26. Вплив романтизму на розвиток української культури.
- •27.Українська література кін. XVIII – сер.XIX ст.
- •28.Архітектура та містобудування в I пол.. XiXcт.
- •29.Образотворче мистецтво на території України в I пол. XIX ст.
- •30.Театр та музика на території України в XIX ст.
- •31. Становлення та розвиток української літератури в хіх ст.
- •34. Зародження та розвиток професійного українського театру.
- •35.Модерн в Україні
- •37. Модерна українська література
- •38. Зародження та розвиток українського кінематографу
- •39. Модернізм в Україні
- •42. Український модерний театр. Л.Курбас.
- •44. Тоталітаризм і культура.Соцреалізм
- •45. Українська культура в умовах тоталітаризму (середина – іі пол. Хх ст.)
- •48.Масова культура. Поп-арт
3. Трипільська культура.
Трипільська культура – найвищий культурний вияв Європи в IV-III тис. до н.е. Відкрита більше ста років тому, вона далі викликає безліч питань, на велику частину яких так і не знайдені відповіді. Наприкінці XIX ст. київський археолог Вікентій Хвойка біля села Трипілля (Київщина) дослідив нове поселення і відкрив археологічну культуру, яка від місця першого її виявлення отримала назву трипільської. Зразки матеріальної і духовної культури, аналогічні тим, які знайшов Хвойка, були пізніше знайдені у багатьох місцях Правобережної України. Їхній аналіз привів археологів до думки про те, що вони не мають відношення ані до часів Київської Русі, ані до більш пізніх історичних періодів нашої історії. Племена трипільської культури були однією із найбільш розвинутих і самобутніх етнічних груп Європи епохи енеоліту. Творцями Трипільської культури були примітивно-хліборобські і скотарські племена. Вони, очевидно, з Балкан через Румунію і Молдавію просунулися на територію України і заселили майже все Правобережжя від Дністра до Дніпра, від Північного Причорномор'я до Полісся, змішавшись із місцевим населенням. Сьогодні мало що відомо про занепад трипільської культури. Ця культура зникла в кінці III тис. до н.е. Частину трипільців підкорили й асимілювали войовничі степові племена, решта знайшла захист у північних лісах. Але елементи цієї культури, особливо землеробські традиції, культ жінки-матері збереглися в традиціях українського народу. Неоціненний вклад у дослідження трипільської культури внесла Т.С.Пассек, яка розробила загальну періодизацію розвитку культури Трипілля. Нею виділено три основні періоди у розвитку племен цієї культури: ранній (4000 – 3500 рр. до н.е.), середній (3500 – 2750), пізній (2750 – 2000). Значний внесок у вивчення трипільських пам'яток зробили С.М.Бібіков, О.Кандиба, В.А.Круц, Т.Г.Мовша, О.В.Цвек., К.К.Черних, М.М.Шмаглій та інші.Трипільська культура відіграла надзвичайно важливу роль у розвитку людства. Особливістю Трипільської культури була велика шана до жінки-матері. Від тих часів ця пошана у великій мірі лишилося в культурі і побуті українців до сьогодні. Наприклад, слово "зять" походить від слова "взять". Це означає, що якщо сьогодні хлопець обирає собі наречену і бере її собі за дружину, то в ті часи було звичайним явищем, коли дівчина або її батьки, обирала собі нареченого і брала собі його за чоловіка. Цікаво, що ще в позаминулому сторіччі на Україні існував звичай, згідно з яким дівчина могла прийти додому до хлопця, який їй подобався, сказати йому і його батькам, що вона хоче вийти за нього замуж і в 99% випадків так і ставалося (відмова хлопця в такому випадку вважалася для нього і його сім'ї великою ганьбою). Їжа трипільців була як рослинною (каші з пшениці, проса, гороху) так і м'ясною (м'ясо бика, свині, вівці та диких тварин – оленя, косулі, кабана) й рибною.Як транспорт використовували сани (колесо їм не було відоме), запряжені биками, та човни.Як одяг носили вироби із шкіри та тканин (тканинна одежа на теренах України бере початок саме у трипільців). Ткацтво у трипільців засвідчене знахідками деталей ткацького вірстата та відбитки тканин на глині. Тканини мали візерунки та фарбувались. Взуття було шкіряне (чоботи, напівчеревики типу постолів, сандалі). Головні убори мали грибоподібну форму або з підігнутими полами. Хати були згуртовані в села, що вказує на високий ступінь родової організації, і розташовувалися колом, у центрі якого стояв громадський будинок для сходин та спільних культових обрядів. Найбільше таке поселення було відкрите біля села Володимирівки на Кіровоградщині, де розкопки виявили 200 хат, розташованих п'ятьма концентричними колами. Навколо таких великих протоміст розташовувалися невеличкі поселення, утворюючи округи з населенням у 15-25 тис. осіб.Поряд із скотарством розвивалося полювання на м'ясних та хутряних звірів, птахів, рибальство.Полювали трипільці в основному на благородного оленя, лося, косулю, бобра, зайця, використовуючи при цьому такі знаряддя, як наконечники стріл з кременю, скребки, кам'яні сокири-клини.Займалися також і рибальством, для чого були сприятливі умови, оскільки поселення знаходились здебільшого біля річок. Ловили щук, сомів, осетрів. Трипільці збирали в основному черепашки прісноводних молюсків, залишки яких знайдено в купах сміття біля будинків, які ще називають "черепашковими купами". У давнину черепашки використовувались також для розпису, прикрас. Збиралися також жолуді, які сушилися в закритих печах, розтиралися на зернотерках і домішувалися в тісто. До сфери виробничої діяльності трипільців належать і домашні промисли: виробництво господарського, кухонного інвентаря та начиння, обробка шкіри, виготовлення рослинних волокон, прядіння, ткацтво, виготовлення грубого посуду з глини і дерева та ін. Обробка каменю та кременю стала ремеслом, що засвідчують і виявлені майстерні.
З домашніх промислів слід назвати вичинювання шкір, оброблення хутра, прядіння, ткацтво, виготовлення одягу.Уже тоді тканини підкладалися під дно керамічних виробів, щоб їх легше було виліпити, була відома в'язка простого панчішного типу, а матерії вироблялися двох видів – полотна і килими; також, ймовірно, трипільці вміли плести сіті.Найбільш прикметною для трипільської культури була її кераміка. Незважаючи на досить тонкі стінки, посуд був міцним. Орнамент мав вигляд спіралі в поєднанні із зображеннями сонця, місяця, тварин і рослин.Різноманітні орнаменти на посудинах – джерело інформації про світогляд і релігійні вірування трипільців. Через цікавий розпис цю культуру часто мистецтвознавці називають культурою мальованої кераміки, що вражає досконалістю форм та орнаментації.