- •1.Пам’ятки палеоліту на території України.
- •2.Винаходи людства в епоху мезеоліту. Неолітична революція
- •3. Трипільська культура.
- •4. Культура скіфів. Скіфський «звіриний» стиль.
- •5. Культура античних міст північного Причорномор’я.
- •6. Культура східних слов’ян.
- •7.Словянське язичництво
- •8.Етапи поширення християнства на території України
- •9.Вплив християнства на розвиток української культури
- •10. Писемність, освіта, література, літописання періоду Київської Русі.
- •11.Архітектура княжого періоду
- •12.Мистецтво княжого періоду
- •13.Розвиток ремесла та торгівлі в XIV-I пол. XVII cт.
- •14 . Розвиток освіти в хvі – і пол. Хvіі ст. На території України.
- •15.Книгодрукування в хvі – хvіі ст. На території України.
- •16.Архітектура та містобудування на території України в XIV- I пол. XviIст.
- •17. Оброзотворче мистецтво на території України в XIV- I пол. XviIст.
- •19. Розвиток освіти в хvіі – хvііі ст. На території України.
- •20.Архітектура та містобудування на території України в II пол. XVII –XVIII Ст.
- •21.Оброзотворче мистецтво на території України в II пол. XVII- XVIII ст.
- •22. Література на території України в II пол. XVII –XVIII Ст.
- •23.Тетр та музика на території України в II пол. XVII –XVIII Ст.
- •24.Етапи національного-культурного відродження
- •26. Вплив романтизму на розвиток української культури.
- •27.Українська література кін. XVIII – сер.XIX ст.
- •28.Архітектура та містобудування в I пол.. XiXcт.
- •29.Образотворче мистецтво на території України в I пол. XIX ст.
- •30.Театр та музика на території України в XIX ст.
- •31. Становлення та розвиток української літератури в хіх ст.
- •34. Зародження та розвиток професійного українського театру.
- •35.Модерн в Україні
- •37. Модерна українська література
- •38. Зародження та розвиток українського кінематографу
- •39. Модернізм в Україні
- •42. Український модерний театр. Л.Курбас.
- •44. Тоталітаризм і культура.Соцреалізм
- •45. Українська культура в умовах тоталітаризму (середина – іі пол. Хх ст.)
- •48.Масова культура. Поп-арт
13.Розвиток ремесла та торгівлі в XIV-I пол. XVII cт.
Ремесло було високо розвинуте в античних містах Північного Причорномор'я. У ранню добу, починаючи з 1-го тисячоліття почалося відокремлення ремесла від сільського господарства; тоді ж можна говорити про дві основні галузі ремесел: залізоробне і гончарське виробництво.
За княжої доби міські ремесла відрізнялися від сільських складнішим характером виробництва і вищою якістю виробів. У великих містах існувало вже бл. 60 ремісничих фахів: спеціалізовані галузі металургії, ковальство, виробництво зброї, гончарство, теслярство, ткацтво й кравецтво, обробка хутра, шкіри, льону і вовни, кістки і каменю, виробництво скла, додатків до харчування (напої) та ін. Зокрема, високо були розвинені вироби прикрас: одягу, оздоблення храмів,палаців та ін. будов; славилися іконописці й золотарі.
За соціальним станом ремісники Київської Руси поділялися на сільських вільних ремісників, холопів (рабів) на князівських, боярських або монастирськихдворах і найчисленнішу групу вільних міських ремісників. Вони здебільшого оселялися в одному районі чи вулиці міста, по них і досі залишилися назви (напр., на київському Подолі Мечники, Кожум'яки, Гончарі тощо). Для захисту своїх інтересів міські ремісники об'єднувалися в товариства, які можна вважати зародками пізніших цехів — вони переважно мали назву дружин, на чолі яких стояв старійшина (староста). Ремісники деяких фахів (напр., золотарства) Київської доби вдосконалювалися головним чином на грецько-візантійських зразках. До міст Галицько-Волинської держави князі Романовичізапрошували майстрів із заходу: Німеччини, Чехії, Польщі, надаючи їм особливі привілеї. Поруч з тим чимало виробів спроваджувано з інших країн, головним чином з Близького Сходу і Візантії.
Татарська навала деякі галузі його цілком занепали, інші зазнали погіршення техніки й якости виробів, послабли зв'язки міських ремісників з ринком. Найскоріше ремісництво відновилося у Галицько-Волинській державі, де у 2-й пол. XIV — 1-й пол. XV ст.ст. постала цехова організація в системіМаґдебурзького права. Вона швидко поширилася, і з кінця XVI — поч. XVIІ ст.ст. ремісники були об'єднані у цехи вже майже в усіх більших містах України. Цехи мали завданням регламентувати виробничу діяльність (продукцію, якість, ціни) майстрів і захищати їх від утисків можновладців, влади, а також відконкуренції сільських ремісників, які переселялися до міст.
Цехи гуртували кравців, шевців, кушнірів, постригачів, угнарів (гарбарів), сідельників, ковалів, слюсарів, ливарів, теслів, бондарів, токарів, різників,пивоварів, пекарів, цегельників, каменярів, з новіших ремесел — рукавичників, поясників, юхтинників, сап'яників, шабельників, рушничників,годинникарів, друкарів, граверів тощо.
Найбільшим ремісничим осередком був Львів, у якому вже у 2-й пол. XV ст., було понад 50 ремісничих професій, а у 1-й пол. XVIІ ст. — 133 ремісничі фахи; цехів наприкінці XVI ст. було 27, у 1-й пол. XVIІ ст. — 33, у яких працювало бл. 2 000 цехових ремісників, пересічно 4 на одну майстерню (майстер, 2 підмайстрі, 1 учень). На другому місці був Київ (у XVI ст. — 20 ремісничих цехів); менші осередки: Луцьке, Кам'янець Подільський, Перемишль, Ярослав.
За соціальною структурою ремісники належали до середньої групи міщанства (майстрі і заможніші позацехові ремісники) або до бідноти (підмайстри, учні та більша частина позацехових ремісників, т. зв. партачів). Більшість заможних майстрів були поляки, німці або вірмени. Українців серед цехових ремісників на Західній Україні було мало, бо деякі цехи їх не приймали або не давали їм звання майстрів і забороняли учням стати підмайстрами. У Львові, напр., хоч українці працювали у бл. 50 галузях ремісництва вони могли належати лише до 9 цехів, проте і в тих мали чимало труднощів. Часто управи міст забороняли українцям ремісникам проживати і працювати за своїм фахом поза визначеними для них дільницями (напр., на Руській вулиці чи напередмістях). Для захисту своїх прав українькі ремісники разом з ін. прошарками українського міщанства гуртувалися у братствах. Взагалі права ремісників були обмежені у містах, які не мали маґдебурзького права.