1.2 Визначення ціннісних орієнтирів особистості. Життєва позиція особистості. Ключові принципи визначення особистісних цілей менеджера. Загальні обмеження при виборі цілей.

Будь-яка діяльність повинна мати мету. Постановка мети вимагає виразити у вигляді чітких намірів і в точних формулюваннях наші явні і приховані потреби, інтереси, бажання або задачі, а також зорієнтувати наші дії й вчинки на ці цілі та їхнє виконання. Постановка мети - погляд у майбутнє, орієнтація та концентрація сил і активності на тому, що повинно бути досягнуто. Таким чином, мета описує результат. Мова йтиме не про те, що людина будете робити, а про те, для чого вона це робитиме? Цілі – це виклик і вони спонукують людину діяти. Цілі є «підбурювачами» дій, мотивами, що визначають активність людини. Постановка мети – перманентний процес, оскільки цілі не задаються раз і назавжди. Цілі – уявлення про майбутнє, для реалізації яких людина хоче що-небудь зробити. У протилежному випадку – ціль - благе побажання. Якщо мислити в рамках приватних задач – легко загубитися в дріб'язках.

Для самоменеджменту фундаментальне значення має усвідомлення того, куди людина хоче прийти і куди потрапити вона не хоче - щоб не виявитися там, куди її хочуть привести інші. Щодня їй треба думати про те, чи наближає її те, що вона в даний момент робить, до досягнення відповідної мети? Усвідомлення своїх цілей може означати значну самомотивацію для роботи.

Цілі надають спрямованості течії життя людини. Між тим необхідно подумати й про цінності, яких людина дотримується, оскільки саме вони наділяють її цілі змістом і значенням. Серед цих цінностей можуть бути: сім’я, Бог, порядність, напружена праця, співчуття тощо. Перелік цінностей людини має бути максимально повним.

Коли людина сформулює такий перелік особисто для себе, вона буде звіряти з ними всякий зроблений нею вибір, ними ж буде визначатися цінність цілей у її власних очах. Роздумуючи про ціль людина буде запитувати себе: «Чи відповідає вона цінностям, які я сповідую? Якщо ні, то чи варто до неї прагнути? Чи не потрібно змінити ціль так, щоб вона відповідала моїм цінностям?».

Приймаючи рішення про вибір тієї чи іншої задачі, людина замислюється, чи не йде робота врозріз з її цінностями, чи стане виконання цієї роботи черговим кроком до того життя, якого ця людина прагне. Фактично, це буде відповідати питанню: «Чи хочу я займатися цією справою?». Саме так доцільно чинити стосовно всякої діяльності, яка відкривається перед вами. Природно, що є справи, які людина просто зобов’язана виконати в межах професійного і особистого життя, але при цьому можна не зраджувати своїм цінностям, а у відповідності з ними, встановлювати ступінь пріоритетності подібних справ.

Слід завжди пам’ятати про основні правила формулювання й реалізації життєвих цілей:

1. “Киньте виклик!”

1. “Напишіть на папері!”

2. “Визначте критерій!”

3. “Обмежте час!”

5. “Розбийте на етапи!”

6. “Зав’яжіть вузлика!”

7. “План за будь-яку ціну!”

8. “Не бійтеся помилок!”

1. “Розбийте на етапи!”

Класифікація цілей – складне завдання. В якості групоутворюючих факторів можна вказати такі ознаки декомпозиції цілей: горизонт планування, масштаб управління, сфера діяльності, матеріальні потреби, духовні потреби, склад суб’єктів, період часу. За ознакою “горизонт планування” розрізняють глобальні, стратегічні, тактичні та локальні цілі.

Глобальна життєва ціль людини (яка визначає майбутній якісний стан системи на довготривалу перспективу, до досягнення якого прямує людина) була визначена К.Марксом як “забезпечення повного матеріального добробуту та вільного всестороннього розвитку особистості”. Глобальна ціль має бути розділена на сукупність стратегічних (які визначають майбутній якісний стан системи на п’ять років) та тактичних цілей (які визначають майбутній стан окремих підсистем, мають якісне вимірювання, але час їх досягнення обмежений поточним періодом, як правило до одного року).

Ціль має конкретизуватися у реальні задачі з допомогою критеріїв ефективності її досягнення. Критерій досягнення цілі – це кількісний показник, який визначає міру або ступінь оцінки досягнення цілі в порівнянні з іншими можливими варіантами (альтернативами). Критерій має кількісну оцінку і спрямований у залежності від показника на мінімізацію або максимізацію стану системи (мінімум затрат на виробництво одиниці продукції, максимум прибутку, максимальна продуктивність і т. д.).

З допомогою критерію процес досягнення цілі розбивається на сукупність локальних матеріальних або духовних задач. Локальні цілі, час досягнення яких обмежений періодом до одного місяця, виступають критеріями.

Для того, щоб хоча б на крок наблизитися до своєї глобальної цілі, людина повинна визначити власні стратегічні та тактичні цілі в кожній зі сфер, а потім визначити сукупність локальних матеріальних або духовних задач:

1. Здоров’я – відчуття благополуччя. Гарний фізичний стан. Вага та зріст. Харчування. Відмова від куріння. Скорочення споживання алкогольних напоїв. Зняття напруження. Відпочинок та розслаблення. Медичний контроль. Догляд за тілом. Спортивні вправи. Оздоровчий комплекс.

2. Знання та вміння. Отримання кваліфікації. Продовження освіти. Професійна перепідготовка у сфері культури, економіки, політики, соціальних проблем. Практичні й технічні навички та вміння. Грамотність у сфері людських стосунків.

3. Робота й професійне просування. Вибір професії, сфери діяльності, спеціальності й напрямку роботи. Рівень домагань. Бажання мати вплив, робити відповідальну справу, перемагати, займатися різноманітною професійною діяльністю.

4. Соціальні гарантії. Оплата лікарняних листів, матеріальна допомога до відпустки, страхування життя, навколишнє середовище, тривалість робочого дня, творча відпустка, щорічна відпустка, віддаленість місця роботи від дому, час виходу на пенсію, пенсія, заповіт.

5. Матеріальний стан. Майно, доход, забезпеченість, джерела засобів, готівкові засоби, податки, вкладення засобів, збереження, накопичення, фінансовий стан дітей, квартира (будинок), автомобіль, човен, дача, меблі, обладнання та обробка житла, одяг, прикраси, особисті витрати.

6. Відносини з оточуючими людьми й суспільством. Друзі, сусіди. Начальник, колеги, підлеглі, партнери, ділові зв’язки. Державні установи, організації, асоціації. Політики, відомі, впливові люди, преса.

7. Життєва позиція. Політичні переконання, мораль, ідеологічна позиція, релігія, належність до соціальної групи, потреба в статусі та повазі, підтримка колег та друзів.

8. Використання вільного часу. Можливості для вільного розвитку; співвідношення витрат часу на відпочинок, час на себе, час на інших; утримання досягнутих позицій; покращення положення. Заняття у вільний час: хобі, суспільна діяльність, подорожі, свята, традиційні заняття, нове в житті. Підвищення якості трудового життя.

9. Сім’я та родичі. Рівність у сім’ї, розподіл домашніх обов’язків, сімейне положення, структура сім’ї (число дітей, життя з батьками чи окремо від них, виховання дітей, онуки, взаємовідносини з родичами.

Кожна з перерахованих сфер є важливим аспектом життя людини, тому необхідно визначатися з цілями по кожній з них. При цьому не слід боятися високо піднімати планку, а при визначенні пріоритетності цілей (а потім і задач), встановленні що важливо, а що ні, слід пам’ятати принцип 80 / 20 (тільки 20% часу насправді витрачається на реалізацію поставлених цілей).

При визначенні задач по кожній з цілей (як і кожна ціль), слід знати, що кожна задача має відповідати вимогам:

• реалістичність, досяжність,

• конкретність,

• вимірюваність,

• цінність (сприяння досягненню цілі і вирішенню інших важливих для людини задач),

• позитивність (при виконанні завдання людину охоплює незабутнє відчуття задоволення),

• можливість коригування на випадок, якщо цілі зміняться.

Слід пам’ятати, що досягти вершин можна через серію дрібних кроків. Тому по кожній задачі слід визначити кроки її виконання. При цьому не варто взагалі витрачати час на дії, які ніяк не сприяють досягненню цілей.

Життєва позиція особистості. Може бути активною, проактивною і пасивною. Її визначають: політичні переконання, мораль, ідеологічна позиція, релігія, належність до соціальної групи, потреба в статусі та повазі, підтримка колег та друзів.

Загальні обмеження при виборі цілей:

1. Невміння управляти собою.

2. Розмиті особисті цінності.

3. Відсутність здібності визначати цілі, наприклад, через недооцінку альтернативних варіантів.

4. Прагнення до недосяжних або небажаних цілей.

5.Зупинений саморозвиток, що виражається, насамперед, у невмінні переборювати свої слабкості й працювати над власним зростанням, недостатності динамізму, прагненні уникати гострих ситуацій, втраті природної гнучкості, виключенні зі своєї діяльності ризику.

6. Недостатність навичок вирішення проблем.

7. Нестача творчого подходу.

8. Невміння впливати на людей.

9. Недостатнє розуміння особливостей управлінської праці.

10. Слабкі керівні навички.

11. Невміння навчати.

12. Низька здатність формування групи, колективу.