12.Основні питання методології статистичних групувань.

Основні питання методології статистичних групувань охоплюють такі питання: 1) вибір групувальної ознаки; 2) вибір кількості груп та інтервалів; 3) вибір кількості ознак, за якими проводиться групування. Усі ці питання ви­рішуються залежно від сутності та тенденцій розвитку досліджуваних явищ.

Найголовніше питання теорії групувань – це вибір групувальних ознак, за якими відмежовуються окремі групи.Групувальні ознаки за формою вираження можна поділити на атрибу­тивні (якісні) та кількісні, а за характером коливання ознаки – на альтерна­тивні та ознаки, які мають числові різновиди.Атрибутивна ознака характеризує властивості, якість даного явища і не має кількісного виразу. Кількість груп при проведенні групування за атри­бутивною (якісною) ознакою визначається числом різновидів цієї ознаки.У випадках, коли різновидів атрибутивної ознаки значна кількість, то статистичні органи складають спеціальні класифікатори, переліки груп Якщо ознака альтернативна, то можливо утворення лише двох груп: в одній одиниці сукупності мають цю ознаку, а в іншій – не маютьПри наявності альтернативної ознаки може існувати лише два варіанти значень (1 ознака існує, 0 – відсутність ознаки).

Кількісна ознака має числове вираження, вона завжди є у кожної оди­ниці сукупності, але в різних розмірах,При проведенні групування за кількісною ознакою питання про кількість груп і розмір інтервалів має вирі­шуватися одразу при проведенні групування.Питання про вибір кількості груп та величину інтервалів є дуже склад­ним, вирішення його пов`язане з конкретним завданням дослідження. Як за­гальний принцип виступає вимога, щоб кількість груп була не надто великою і не надто малою, і щоб до кожної групи потрапила достатня кількість оди­ниць сукупності. Якщо цей принцип не додержується, то при побудові знач­ної кількості груп може бути такий випадок, що однорідні одиниці сукупно­сті опиняться у різних групах. І навпаки, при побудові незначної

13. Відносні величини,їх види

Для вивчення соціально економічних процесів в статистиці поряд з абсолютними величинами обчислюють відносні величини.

Співвідношення абсолютних величин називають відносними величинами. Обчислення одноіменних відносних величин за різними іменними ознаками дозволяє порівняти явища, абсолютні розміри порівнювання. В співвідношенні абсолютних величин, що використовуються для розрахунку любих відносних величин розрізняють величину порівняння (чисельник), базу порівняння (знаменник).

Основними формами вираження відносних величин є цілі і дробові числа коефіцієнти і проценти, промілле.

Цілі та дробові числа показують, у скільки разів одна величина більша від другої прийнятої за базу порівняння, або яку частину її становить.

Коефіцієнти і відсотки - найбільш зручна і легко зрозуміла форма вираження відносних величин, тобто відношення чисел, при яких базисне число приймають за одиницю або за 100.

Промілле (0/00) обчислюють, якщо базисну величину приймають не за 100, а за 1000. В промілле виражають коефіцієнти народжуваності, природного приросту населення, показники, що характеризують рівень охорони здоров’я освіти і т.д.

1.Відносна величина динаміки (ВВД), яка хар-зує інтенсивність розвитку явища в часі і обчислюється як співвідношення обсягу конкретного явища в поточному і минулому періодах.

2.Відносна величина виконання плану (ВВВП) або досягнення певного нормативу, яка являє собою рез-т відношення фактично досягнутого рівня до запланованого або нормативного за один і той же період.

3.Відносна величина планового завдання (ВВПЗ) – співвідношення запланованого чи нормативного рівня якогось майбутнього періоду і фактично досягнутого в минулому періоді.

Між наведеними вище віднлсними величинами існує такий матем. зв’язок:

ВВД=ВВВП*ВВПЗ

4.Відносна величина структури (ВВС) – хар-зує склад, стр-ру сук-ті за певною ознакою (од. виміру – коефіцієнти чи %). ВВС являє собою співвідношення окремих частин до цілого.

5.Відносна величина координації (ВВК) – співвідношення різноіменних частин одного цілого.

6.Відносна величина порівняння (ВВП) – співвідношення одноіменних частин, що відносяться до різних територій чи об’єктів.

7.Відносна величина інтенсивності (ВВІ) – хар-зує ступінь поширення певного явища по відношенню до якогось осередку (бази). Приклад: густота населення (осіБ/км2), рівень споживання окремих продуктів на душу населення.