23. Монолітний залізобетон

Залізобетон – це композиційний будівельний матеріал, в якому вдало сполучається робота бетонної матриці і сталевої арматури.

Універсальність залізобетонної конструкції забезпечують такі фактори:

1) бетон добре працює на стиск, але погано витримує розтяг;

2) арматура компенсує зазначений недолік бетону, знаходячись у розтягнутій зоні конструкції сприймає напруження, що розтягують;

3) бетон захищає сталеву арматуру від корозії і дії високих температур;

4) спільній дії сталевої арматури і бетону сприяє добре зчеплення на межі розділу;

5) коефіцієнти температурного розширення бетону і сталі приблизно однакові.

За способом виготовлення розрізняють монолітні і збірні.

Монолітні залізобетонні конструкції зводять безпосередньо на будівельних майданчиках. Особливістю технології виготовлення монолітного залізобетону є те, що основні технологічні операції (монтаж опалубки, укладання арматури і бетонної суміші в опалубку, ущільнення, твердіння) здійснюються на місці проведення будівельних робіт. Звичайно їх застосовують при нестандартності й малій повторюваності елементів споруди, для зведення гідротехнічних, промислових, транспортних споруд. З використанням монолітного залізобетону можлива реалізація різноманітних архітектурних і конструктивних рішень будинків і споруд.

23. Сутність передчасно напруженого бетону. Перевага перед звичайним армуванням.

За видом армування залізобетонні конструкції поділяють на: зі звичайним та попередньо напруженим армуванням. Використання попередньо напружених залізобетонних конструкцій більш ефективне, тому що дозволяє знизити масу конструкції, повніше використовувати несучи здатність складових елементів, підвищує тріщиностійкість і довговічність композиції. У балках зі звичайного залізобетону під дією навантажень бетон розтягується разом з арматурою, в ньому з'являються дрібні тріщини, що відкривають доступ вологи до арматурної сталі. Дія вологи може призвести до корозії й руйнування арматури. Якщо ж сталеву арматуру до укладання в опалубку бетонної суміші розтягти, а потім, після затвердіння бетону, відпустити, то арматура, прагнучи повернутися в первісне положення, створить навантаження, що обтискає, і обтисне бетон. Виникаючі в такій конструкції під дією зовнішніх сил напруження, що розтягують, не приведуть до утворення небезпечних тріщин у бетоні. Розрізняють два основних види залізобетонних конструкцій з попереднім напруженням: з натягом арматури до і після бетонування. У першому випадку арматуру попередньо розтягують і кінці її закріплюють на упорах ферми, потім укладають бетонну суміш. Після того як бетонна суміш затверділа, кінці арматурних стрижнів звільняють від упорів. Другий спосіб передбачає виготовлення залізобетонних конструкцій з поздовжніми каналами, через які пропускають арматурні стрижні, потім їх розтягують і закріплюють на торцях конструкції. Канали заповнюють цементним розчином з метою захисту сталевої арматури від корозії.

27. Асфальтобетон. Основні властивості. Галузь застосування.

Асфальтобетон — распространённый строительный материал. Применяется для устройства автомобильно-дорожных и аэродромных покрытий, эксплуатируемых плоских кровель, в гидротехническом строительстве. Получается в результате затвердевания уплотнённой асфальтобетонной смеси. Асфальтобетон изготавливают на асфальтобетонном заводе.

Смесь асфальтобетонная состоит из оптимально подобранных: минеральных материалов: щебня (либо гравия), песка (природного или дроблёного) с тонкодисперсным минеральным порошком (либо без него); органического вяжущего материала: битума (раньше также использовался дёготь, но был запрещён к использованию в черте города, а позже и вовсе исключён из производства).

Составляющие асфальтобетонной смеси перемешиваются в нагретом состоянии.

Асфальтобетонные смеси и асфальтобетоны по виду минеральной составляющей (каменного материала) разделяются на щебеночные (состав: щебень, песок, минеральный порошок, битум), гравийные (гравий, песок или песчано-гравийный материал, минеральный порошок и битум) и песчаные (песок, минеральный порошок, битум).

По вязкости битума, входящего в состав и допустимой температуре при укладке в покрытие смеси подразделяются на:

горячие (связующее — вязкие и жидкие нефтяные дорожные битумы), укладываются с температурой не менее 120°С;

холодные (связующее — жидкие нефтяные дорожные битумы), укладываются с температурой не менее 5°С.

По максимальному размеру зерна минеральной составляющей горячие асфальтобетонные смеси делятся на: крупнозернистые (размер зерен до 40 мм); мелкозернистые (размер зерен до 20 мм); песчаные (размер зерен до 5 мм).

Смеси холодные делятся на мелкозернистые и песчаные.

Асфальтобетоны из горячих смесей по величине остаточной пористости (выраженному в процентах к объему количеству пор в покрытии после уплотнения) делятся на следующие виды: высокоплотные (остаточная пористость от 1,0 до 2,5%); плотные (остаточная пористость св. 2,5 до 5,0%); пористые (остаточная пористость св. 5,0 до 10,0%); высокопористые (остаточная пористость св.10,0 до 18,0%).

Покрытия из холодных смесей должны иметь остаточную пористость от 6,0 до 10,0%.

Горячие смеси, щебеночные и гравийные, и плотные асфальтобетоны по содержанию в них щебня (гравия) делятся на типы:

А (содержание щебня [гравия] св. 50 до 60%);

Б (содержание щебня [гравия] св. 40 до 50%);

В (содержание щебня [гравия] св. 30 до 40%).