Корозія металів та засоби захисту від неї.
Метали порівняно легко руйнуються під впливом зовнішніх умов - повітря, води, розчинів кислот, лугів, солей і т. д. навіть не дивлячись на те, що здаються найбільш міцними. Таке фізико-хімічна взаємодія металу із середовищем, що веде до руйнування називається корозією металу Навіть у сухому повітрі при звичайній температурі метали і сплави змінюються. Блискуча глянсова поверхню металу може потьмяніти, і стати матовою. Відбувається це внаслідок того, що метал покривається найтоншою плівкою оксиду - продуктів взаємодії металу та кисню повітря Хімічна корозія металу - коли метали піддаються дії різних газів, рідин, не проводять електричного струму. Хімічна корозія особливо швидко протікає в присутності вологи, вуглекислого газу та кисню повітря. На поверхні залізних виробів у цих випадках утворюється шар іржі, що складається з водяної окису заліза, Електрохімічна корозія металу - що відбувається під дією різних електролітів.
Через хімічної або фізичної неоднорідності металевої поверхні і середовища, корозія різних ділянок поверхні металу може бути нерівномірною. Піттінговая корозія металу - виникає при дії на пасивний метал активаторів (наприклад, іонів хлору).Щілинна та контактна корозії металу - пов'язані з конструктивними особливостями виробів. Залежно від характеру середовища розрізняють корозію металів у хімічно агресивних середовищах, в т. ч. газову, атмосферну, грунтову і біокорозії, морську корозію й корозію в маслах і мастилах, паливах та ін.
Способи боротьби з корозією металів
Різні заходи боротьби з корозією застосовуються залежно від умов, в яких знаходиться метал, від його природи, а також і призначення металевих виробів. Найпоширенішим методом захисту металу від корозії є різноманітні покриття металевих виробів речовинами, що охороняють ці вироби від руйнування. Такі покриття діляться на металеві і неметалеві.
Не менш важливим методом захисту є зміна умов зовнішнього середовища, в якій знаходяться метали, т. е. зведення до мінімуму наявність впливу вологи, вуглекислого газу та кисню повітря, у приміщеннях, де знаходяться металеві вироби. У цьому випадку застосовують осушувачі. Як поглиначі вологи використовують силікагель або цеоліти, а також в комбінованому варіанті: силікагель і цеоліти. Їх використовують як для осушування приміщень, де знаходяться металеві вироби, так і для консервування самих металевих виробів при тривалому зберіганні Силікагель розподіляють рівномірно по всьому осушуваної об'єму приміщення або герметично закритій упаковці.
Силікагель можна регенерувати, нагріваючи його при температурі 150-170оС протягом 3-4 годин. Якщо потрібно осушити дуже вологе приміщення іноді доцільніше використовувати комбінований метод. Спочатку осушувати силікагелем марки КСКГ, після чого доосушку проводити силікагелем КСКГ або цеолітом.
49. Будівельні розчини. Класифікація. Марки. Область застосування.
Будівельним розчином називають ретельно підготовлену суміш в'яжучого, заповнювача води і необхідних добавок, що використовується для скріплення в одне ціле частин конструкцій, а також для додання їх поверхням спеціальних властивостей. Будівельні розчини застосовують для влаштування кам'яної і цегельної кладок, для штукатурення поверхонь як усередині так і зовні приміщень, для омонолічування стиків і каналів збірних бетонних і залізобетонних виробів, для влаштування стяжок у промислових і житлових приміщеннях, а також для виконання жаростійкої кладки, гідроізоляції поверхонь, хімічного і радіаційного захисту тощо.
За основним призначенням будівельні розчини поділяють на:
• мурувальні (у тому числі і для монтажних робіт);
• лицювальні;
• штукатурні тощо.
В залежності від виду в'яжучого розчини поділяють на:
• прості (на в'яжучому одного виду): цементні, вапняні, гіпсові й ін.;
• складні (на змішаних в'яжучих): цементно-вапняні, цементно-глиняні, вапняно-гіпсові, вапняно-зольні, вапняно-шлакові й ін.
За середньою густиною розчини поділяють на:
• важкі із середньою густиною в сухому стані більше 1500 кг/м3;
• легкі до 1500 кг/м3 (за рахунок застосування легких пористих заповнювачів).
За рухливістю розчинові суміші поділяються на марки: Р4, Р8, Р12, Р14. Для даних марок рухливості за зануренням конуса СтройЦНИЛ складає відповідно 1...4 см, 4...8 см, 8...12 см, 12...14 см. Розчинні суміші марки Р4 застосовують для бутового мурування за допомогою вібрації; Р8 – для звичайного бутового мурування, кладки з пустотної цегли і каменів, монтажу крупних бетонних панелей і блоків, лицювальних робіт; Р12 – для кладки з повнотілої цегли, керамічних каменів, проведення опоряджувальних робіт і влаштування штукатурок; Р14 – для омонолічування порожнин бутового мурування.
За міцністю на стиск розчини поділяють на марки М4, М10, М25, М50, М75, М100, М150, М200. Для встановлених марок міцність зразків-кубів стороною 70,7 мм, повинна складати не менш 0,4 МПа, 1 МПа, 2,5 МПа, 5 МПа, 7,5 МПа, 10 МПа, 15 МПа, 20 МПа відповідно.
У випадку, коли розчини призначені для роботи в умовах заморожування і відтавання, їм призначається марка за морозостійкістю: F10, F15, F25, F35, F50, F75.
За призначенням розрізняють суміші для кладки, облицювання (клейові склади), влаштування швів (фуги), шпаклівки, штукатурки, для влаштування підлог, герметизації поверхонь, стиків тощо; за видом основ-ного в'яжучого – гіпсові, ангідритові, вапняні, магнезіальні, цементні, цементно-вапняні, полімерні, цементно-полімерні тощо; за ступенем модифікації - економічні, стандартні, високоякісні, дуже високої якості; за спеціальними властивостями – адгезійні, атмосферостійкі, швидкотверднучі, водонепроникні, морозостійкі, високоміцні, що саморозті-каються, еластичні й ін.; за умовами застосування – ручного і машинного нанесення, для пористих матеріалів і т.д.
