5.Взаємозв’язок окремих ланок фінансової системи, їх характеристика.

Фінансова система – це сукупність фондів грошових коштів, що групуються за відповідною ознакою. За внутрішньою будовою фінансова система – це сукупність відносно обособлених, взаємопов’язаних фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи перерозподілу ВВП. За організаційною структурою фінансова система – це сукупність фінансових органів та інститутів, які управляють грошовими потоками. В залежності від сфери фінансових відносин виділяють 4 ланки фінансової системи: державні фінанси. Пінанси підприємницьких структур, міжнародні фінанси, фінансовий ринок. Базовою ланкою фінансової системи є фінанси підприємницьких структур, до якої належать фінанси як виробничої, так і невиробничої сфер. Підприємства обслуговують створення валового внутрішнього продукту – основного джерела фінансових ресурсів. Нині підприємницькі структури володіють 25 – 30% всіх фінансових ресурсів держави. Державні фінанси можна визначити як сукупність фондів фінансових ресурсів загальнодержавного призначення. У сфері державних фінансів досить обґрунтованим буде їх поділ на централізовану (бюджет і цільові фонди) та децентралізовану (фінанси державних підприємств) складові. Провідне місце в державних фінансах належить бюджетам різних рівнів, які об’єднуються у зведеному бюджеті держави. У теоретичному плані найбільше питань викликає виділення у складі державних фінансів окремої складової – державного кредиту. Саме як самостійну ланку його характеризує переважна більшість вітчизняних учених. Водночас він явно не вписується у розглянуті засади структуризації цієї сфери, оскільки не передбачає формування окремого фонду грошових коштів і не має відповідного організаційного забезпечення. Досить складною є структуризація міжнародних фінансів. Тут важко знайти певну ознаку, за якою можна було б охопити всю сукупність. При дослідженні міжнародних фінансів їх доцільно розглядати у двох вимірах – широкому та вузькому. У широкому розумінні вони охоплюють усю сукупність міжнародних грошових потоків, а у вузькому – міжнародну централізацію коштів та фінансових ресурсів. Фінансовий ринок – це ланка фінансової системи, яка створює і використовує фонди фінансових ресурсів у тих випадках, коли інші ланки фінансової системи не можуть діяти ефективно. Фінансовий ринок включає ринок грошей, кредитних ресурсів, цінних паперів і фінансових послуг. Подібна структура формує альтернативні варіанти вирішення проблем залучення фінансових ресурсів – взяти позичку в банку чи випустити облігації, а тим самим створює конкурентне середовище на фінансовому ринку, що сприяє ефективності його функціонування. Фінанси домогосподарств є засобом створення та використання фондів фінансових ресурсів для задоволення особистих потреб громадян. Джерелом створення вказаних фондів є заробітна плата й інші джерела доходів кожного громадянина чи його сім’ї.

6. Фінансовий механізм реалізації фінансової політики.

Фінансова політика – це специфічна сфера фіялбності органів законодавчої та виконавчої влади щодо управління фінансами, яка полягає у визначенні порядку створення та використання фондів грошових коштів. Ціллю фінансової політики є забезпечення фінансової безпеки держави та оптимальний розполіл ВВП/

Фінансовий механізм – це сукупність форм, методів, інструментів створення та використання фондів грошових коштів в процесі розподілу та перерозподілу ВВП. Елементами фінансового механізму є: 1. фінансові норми та нормативи (ставка податку, норма амортизації, витрати на одного студента, хворого, пенсіонера, витрати на одного жителя України) 2. фінансові ліміти (мін. заробітна плата, пенсія, прожитковий мінімум, максимальна зарплата на яку нараховються внески 4830грн., обмеження рівня обороту для су’єкта малого бізнеса, обмеження рентабельності ) 3. фінансові резерви (створення фонду гр. коштів для покриття наслідків від непередбачених подій, резервний фонда Кабінету Міністрів – 2% від загального резерву) 4. фінансове планування (визначають можливості держави щодо фінансування соціально-економічного розвитку, реалізації певних програм). Кількісна та якісна хар-ки фін мех визначаються тим, яка величина фін рес зосереджується й витрачається на відповідних рівнях госп управління та якою є технологія їх зосередження і витрачання. Фін забезпечення здійснюється шляхом викор-ня методів бюджетного фін-ня, само фін-ня, кредитування. При бюджетному фін-ні враховуються умови визначення обсягів фін-ня, періодичність передачі коштів, норми певних видів витрат. При кредитуванні визначаються умови надання кредитів, гарантії і терміни їх повернення. При само фін-ні проводяться розрахунки доцільності й ефективності витрачення власних коштів. Для того щоб профінансувати відповідні заходи або програми, необхідно відпрацювати та законодавчо встановити форми мобілізації ресурсів за допомогою податків, зборів, інших платежів. Ця складова фін мех називається податковим мех. Фін регулювання - це метод здійснення держ функцій управління еко і соц процесами при викор-ні фінансів. Використовуючи фін, держ шляхом встановлення форм і методів мобілізації фін рес та їх використання стимулює явища й процеси в державі. Фін мех у цілому – це схема практичного викор-ня фін в еко держави, їх впливу на відповідні процеси. Водночас він має свої відмінності щодо практичного застосування на рівні держави, підпр-ї структури, фін інституту чи групи громадян.