33. Державний борг: структура, динаміка та методи його обслуговування

Під державним боргом розуміють всю суму випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи видані гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам.

Ефективне управління державним боргом включає в себе формування його оптимальної структури. Так, у структурі державного боргу виділяють дві складові: внутрішню та зовнішню.

Державний внутрішній борг – частина державного боргу за зобов’язаннями, що виникли під час державного внутрішнього запозичення. Державний зовнішній борг – частина державного боргу за зобов’язаннями, що виникли під час державного зовнішнього запозичення та надання державних зовнішніх гарантій. Тобто, це борг іноземним державам, організаціям та особам. Державні зовнішні запозичення здійснюються з метою забезпечення виконання державного бюджету на відповідний рік та підтримки платіжного балансу країни.та надання державних внутрішніх гарантій. В Україні передбачений розподіл державного зовнішнього боргу та державного внутрішнього боргу на прямий та гарантований борг. Безумовні (прямі) боргові зобов’язання держави – боргові інструменти, що мають визначені суму та термін погашення, позичальником по яких виступає Україна.

Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борг. Поточний борг це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році й належних до сплати в цей період процентів з усіх випущених на даний момент позик. Капітальний борг-це загальна сума заборгованості й процентів, що мають бути сплачені за позиками.

Методами управління державним боргом є наступні:

-- новація – укладання угоди між кредитором та позичальником щодо заміни зобов'язання за даним кредитом на інше зобов'язання;

-- уніфікація – обєднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених позик обмінюються на облігації нової позики;

-- конверсія – зміні доходності позики в односторонньому порядку, часто застовується у випадку погіршення фінансового стану держави;

-- консолідація – збільшення терміну дії випущеної позики;

-- відстрочення погашення позички використовується у випадку, коли держава не може вчасно погасити боргові зобовязання;

-- обмін за регресивним співвідношенням – прирівнення декількох раніше випущених облігацій до однієї нової;

-- реструктуризація – використання зазначених методів у комплексі;

анулювання боргу здійснюється у випадку повної відмови держави від сплати боргу.

Однак це не може розглядатись як допустимий варіант. Авторитет дер-ви, як і будь-якого боржника, залежить від визнання нею своїх боргів і забезпечення їх повного погашення у встановлені строки.

Величина основної суми держ. боргу не повинна перевищувати 60% ВВП.

Сукупний державний і гарантований державою борг України очікувався в 2011 на рівні 42,5% ВВП, на кінець 2012 року - 41,9%

2010 - склав 432 млрд 235 млн 410,19 тис. грн

На кінець 2011-го відповідний граничний показник держборгу становив 375,6 млрд грн.

Наступного року державний борг України зросте до рекордного рівня, і станом на 31 грудня 2012-го становитиме 415,3 млрд грн.