- •2.Природа философских проблем.Основной вопрос философии
- •3.Проблема метода в философии.Диалектика и догматизм.Еклектика и софистика.
- •4.ФИлософия в системе культуры
- •5.Философское содержание проблемы бытия. Понятия субстанции, его мировоззренческое методологическое значение
- •8.Пространство и время как форма существования материи.Изменение понятий о пространстве и время в ходе развития философии и науки.
- •10.Свідомість. Її виникнення й сутність .Структура свідомості .Свідоме й невідоме.Самосвідомість.Емоції й воля як елементи свідомості.
- •11.Идеальное и материальное .Сознание и язык.Сознание и мозг.
- •13Субъект и объект познания
- •14.Принцип единства диалектики.Логики и теории познания
- •15/Диалектика чувственного и рационального в познании .Сенсуалызм и рационалызм.
- •16/Практика как основа и критерий познания действительности
- •17/Понятия объективной истины/Истина и Заблуждение .Неправда
- •19/Диалектика относительной и абсолютной истины.
- •20.Сущность и роль интуиции в процессе познания
- •21.Форми научного познания.Факт ,Проблема,гипотеза,идея.Теория Формы научного знания
- •40. Закони взаємопереходу кількісних та якісних змін у діалектиці.
- •42. Закон заперечення заперечення у діалектиці.
- •43.Предмет Соц.Философ.
- •52. Сучасна філософія про сутність людини та смисл її життя.
- •Життя як продукування смислу.
- •54. Соціальна структура суспільства.
- •55. Социальная эволюция
- •60. Полісемантичність поняття "суспільно-економічна формація"
- •64. Освіта, наука, техніка як фундаментальні основи життя українського етносу
- •66. Особистість у вимірах філософського аналізу
- •70. Поняття духовного життя суспільства
- •75. Структура моралі: моральна свідомість
- •77. §1. Релігія — форма суспільної свідомості.
- •80. Місце й роль людини в історії
- •108. Рационализм и материалистическая физика Рене Декарта 1596 1650
- •109. Гносеологія й навчання про державу Томаса Гоббса Погляди т. Гоббса на державу
- •110. Материалистический емпіризм навчання про первинні вторинні якості Джона Локка
- •111.Рационалистична гносеология пантеистична метофизика Баруха Спинози 1632-1804
75. Структура моралі: моральна свідомість
Моральна свідомість — складний, суперечливий феномен духовної культури, що має свої рівні, форми, структуру. Вона функціонує на двох рівнях — емоційно-почуттєвому та раціонально-теоретичному, які існують у взаємодії, єдності, доповнюючи один одного.
За походженням і змістом моральні почуття є соціальними, вони формуються і розвиваються тільки в суспільстві у процесі взаємодії соціальних індивідів за допомогою виховання і самовиховання. Культура моральних почуттів є вираженням міри моральної розвинутості особистості, її здатності до морального резонансу (милосердя, співчуття, співпереживання) і виявляється у вчинках, культурі поведінки. Почуття, переживання є основою мотивів, ідеалів, оціночних уявлень, ціннісних орієнтацій. Цей рівень пов'язаний з реакціями особистості на стосунки між людьми. Реакції виявляються у почуттях симпатії, антипатії; любові, ненависті; довіри, недовір'я; обов'язку, відповідальності; національної гордості, космополітизму; гідності, вимогливості; егоїзму, альтруїзму тощо.
Суспільна моральна свідомість — цілісний феномен, де теоретичний рівень відбивається у системі понять. Поняття моральної свідомості відіграють важливу роль у духовно-практичному освоєнні світу. Вони, з одного боку, — інструмент пізнання моральної сфери життя, з іншого — ступені пізнання, які доповнюють і закріплюють отримані знання. Зміст понять моральної свідомості наповнюється й змінюється з історичним розвитком людства (етносів, націй), світової (національної) духовної культури. Специфіка понять моральної свідомості у тому, що вони своєрідно відбивають моральне життя суспільства, спільнот і людини, використовуються для оцінки різних дій, вчинків як людини, так і інших соціальних суб'єктів.
Найбільш чітко, всебічно поняття моральної свідомості опрацьовуються моральною філософією (етикою, що оприлюднює вищий професійний рівень теоретичної моральної свідомості), а найбільш складні, суттєві з них, що відбивають вузлові сфери морального життя, отримують категоріальний статус (добро і зло, сенс життя і щастя, обов'язок і совість, моральний вибір і відповідальність, любов тощо). Становлення й змістовна своєрідність більшості понять і категорій етики знайшли своє відображення в історії етичної думки. Ускладнення морального життя, розвиток духовної культури, постановка і опрацювання теоретичних проблем моралі, зокрема, вели до того, що категоріальний апарат етики, поняття моральної свідомості стали більш змістовними.
76. Мисте́цтво — одна з форм суспільної свідомості; вид людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів[1]. У широкому сенсі мистецтвом називають досконале вміння в якійсь справі, галузі; майстерність[2]. Розвиток мистецтва як елемента духовної культури обумовлюється як загальними закономірностями буття людини й людства, так і естетично-художніми закономірностями, естетично-художніми поглядами, ідеалами й традиціями. Зародження мистецтв
Ритуальний танок. Наскельний малюнок епохи бронзи, Швеція
Мистецтво зародилося в первісному суспільстві доби пізнього палеоліту і було представлене малюнками в печерах, різьбленням на кістці та камені, ритуальними танцями тощо. Завдяки особливостям свого впливу на людину (чуттєва безпосередність, емоційна насиченість, ідейна спрямованість) мистецтво стало однією з найважливіших складових частин духовної культури суспільства.
Художня обробка речей і знарядь праці, будівництво житла започаткували розвиток архітектури та декоративно-ужиткового мистецтва. Серед основних візуальних мистецтв західної Європи протягом багатьох століть залишалися живопис, скульптура і графіка. У мистецтві ісламу основним був орнамент, оскільки було заборонено зображати живі істоти. У деяких культурах маски, татуювання, кераміка і металеві вироби були основними формами образотворчого мистецтва.
Буття людини і навколишній світ відобразились у танцях, музиці, співі, театралізованих діях. Мистецтво слова, існуючи спочатку в усній формі оповідей, міфів, епосу, з виникненням письма розвинулося в художню літературу.
Технічний прогрес уможливив появу таких форм мистецтва, як фотографія і кіно, а з появою комп'ютерних технологій — так званих медіамистецтв