- •Глава 73 «факторинг» цивільного кодексу україни: науково-практичний коментар
- •2. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
- •1. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
- •1. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.
- •2. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.
- •3. Фактором може бути банк або фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
- •1. Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
- •1. Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
- •3. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
- •1. Наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
- •2. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.
- •2. Боржник не може пред'явити факторові вимоги до клієнта у зв'язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Ю.Ю. Попов,
Центр комерційного права
Глава 73 «факторинг» цивільного кодексу україни: науково-практичний коментар
Стаття 1077. Поняття договору факторингу
1. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
2. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
1. Відповідно до абзацу першого частини першої коментованої статті договір факторингу передбачає, що, по-перше, фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, по-друге, що клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу[1] до третьої особи (боржника). Перша з цих умов означає, що за договором факторингу має надаватися позика або кредит. Друга з цих умов є неповною, оскільки не містить можливої підстави відступлення грошової вимоги. Такі підстави зазначені у ст.1084 ЦК – грошова вимога може відступатися у зв’язку з її продажем клієнтом фактору або з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. За змістом частини другої ст.1084 ЦК фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов'язання одержати задоволення за рахунок грошової вимоги до боржника. Отже, договір факторингу в частині забезпечення вимог фактора відповідно до ст. 572 ЦК передбачає заставу грошової вимоги до боржника.
Таким чином, договір факторингу поєднує у собі по-перше, елементи договору позики або кредитного договору, по-друге – елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги. Тому до відносин фактора, клієнта та боржника слід субсидіарно застосовувати положення §1,§2 глави 71, глави 54, §6 глави 49 ЦК, а також положення глави 47 ЦК в частині правил про заміну кредитора у зобов’язанні. При цьому, однак, договір факторингу є окремим поіменованим договором, оскільки главою 73 ЦК встановлені певні спеціальні правила щодо прав та обов’язків фактора, клієнта та боржника.
2. Договір, який не поєднує елементів договорів, зазначених вище, не є договором факторингу. Тому до такого договору не можуть застосовуватись положення главою 73 ЦК, зокрема положення ч.ч. 2, 3 ст. 1079 ЦК, якими встановлюються обмеження за суб’єктним складом сторін договору факторингу. Наприклад, договір купівлі-продажу грошової вимоги, який не передбачає надання покупцем вимоги позики або кредиту продавцю вимоги, може бути укладений будь-якими суб’єктами цивільного права.
3. Положення абзацу другого ч.1 коментованої статті випливають з ч.2 ст.1084 ЦК, тобто цей абзац не встановлює регулювання.
4. Відповідно до ч.2 коментованої статті договором факторингу може передбачатись надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Такі послуги можуть полягати, зокрема, у веденні обліку заборгованості боржника перед клієнтом, веденні переговорів, виставленні претензій, пред’явленні позовів, пред’явленні виконавчих листів чи інших виконавчих документів до виконання тощо.
Стаття 1078. Предмет договору факторингу