2. Боржник не може пред'явити факторові вимоги до клієнта у зв'язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
1. У ч.1 коментованої статті встановлюються правила заліку зустрічних вимог боржника, дещо відмінні від правил ст.603 ЦК. Зокрема боржник може пред’являти до заліку не тільки вимоги, строк яких настав до одержання повідомлення про відступлення грошової вимоги, а й ті вимоги, що були недозрілими на момент одержання такого повідомлення, але строк яких настав на момент пред'явлення фактором боржнику вимоги здійснити платіж.
Стаття 1086. Захист прав боржника
1. У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним з боржником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта.
2. Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові за відступленою грошовою вимогою, має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо фактор не виконав свого зобов'язання передати клієнтові грошові кошти, пов'язані з відступленням права грошової вимоги, або передав клієнтові грошові кошти, знаючи про порушення клієнтом зобов'язання перед боржником, пов'язаного з відступленням права грошової вимоги.
1. У разі відступлення вимоги відбувається заміна кредитора у зобов’язанні, але не заміна боржника. Звідси випливає правило ч.1 коментованої статті.
2. Оскільки у ч.2 коментованої статті йдеться про повернення сплачених факторові сум, ця частина має застосовуватись у випадках, коли боржник має право на повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні (п.3 ч.3 ст.1212 ЦК). Таке право може виникнути у разі, коли боржник відмовився від зобов’язання (п.1 ч.1 ст.611, ч.3 ст.612 ЦК) у зв’язку з його порушенням. Відповідно до ч.2 коментованої статті у цих випадках боржник має право вимагати повернення фактором сплачених йому сум, якщо фактор не виконав свого зобов'язання передати клієнтові грошові кошти, пов'язані з відступленням права грошової вимоги, або передав клієнтові грошові кошти, знаючи про порушення клієнтом зобов'язання перед боржником, пов'язаного з відступленням права грошової вимоги.
3. З положень ч.2 коментованої статті випливає, що у разі, коли фактор знає про порушення клієнтом зобов'язання перед боржником, фактор не повинен виконувати зобов’язання на користь клієнта. Відтак саме лише повідомлення боржником фактора про порушення клієнтом зобов'язання перед боржником не означає, що фактор знає про це порушення, з огляду на можливість виникнення спору з цього приводу між боржником та клієнтом.
© Ю.Попов, 2007
Вернуться к списку публикаций
[1] Оскільки терміни «право вимоги», «право на вимогу» та «вимога» використовуються у ЦК як синоніми, у межах цього коментарю застосовується єдиний термін «вимога».
|
