55. Социальная эволюция

и революция

Социальная эволюция и революция выступают важными формами осуществления социальных конфликтов в обществах. Они по разному определяются в советском и буржуазном обществоведении. В советском обществоведении

... эволюцией обозначаются более или менее медленные, постепенные количественные изменения, а революцией - коренные, качественные скачкообразные осуществляющиеся преобразования1.

В европейской литературе и эволюция, и революция рассматриваются как количественные и качественные изменения, но различающиеся способами, темпами, ценой, прочностью осуществленных изменений. Мы будем придерживаться европейской точки зрения на социальную эволюцию и революцию при оценке развития людей, общностей, институтов, обществ и человечества.

Социальная эволюция и революция выступают, на наш взгляд, по своим целям, участвующим субъектам, процессу, результатам - формой формационных и цившшзационных конфликтов. Социальная эволюция и революция - это социальные трансформации, представляющие процесс и механизм смены одной общественной формации и цивилизации на другую. Социальные трансформации, представляют результат сознательного взаимодействия множества людей, стремящихся к определенным целям и идеалам. Роль выдающихся людей, классов, народной массы в них неоднозначна.

Социальная эволюция - это медленный, продуманный, постепенный процесс преобразования одной общественной формации и цивилизации в другую, более совершенную, происходящий без излишних разрушений прошлого, человеческих жертв, с сохранением всего положительного в новом обществе. Примером социальной эволюции можно считать становление буржуазного социализма в странах марксовского капитализма в XX в. Социальная эволюция - это стихийный процесс, носящий сознательный характер на каждом отдельном этапе. Поэтому социальную революцию можно назвать прагматичной трансформацией общества.

Социальная революция - это быстрый, стихийный, радикальный процесс преобразования одной общественной формации и цивилизации в другую, происходящий с излишними разрушениями старого (до основания), многочисленными человеческими жертвами, обновлением общества на противоположное. Социальная революция - это стихийный процесс, носящий сознательный характер только по отношению к конечной цели, но подчиняющийся также прагматизму на каждом отдельном его этапе. В результате этого социальная революция носит вид социального эксперимента, задуманного ее вождями. Именно поэтому социалистическую революцию все думающие люди считали экспериментом1.

Социальные эволюции и социальные революции как два основных типа социальных трансформаций общества характеризуются противоположными чертами при оценке одинаковых сторон.

56. Общественные отношения

        многообразные связи, возникающие между социальными группами, классами, нациями, а также внутри них в процессе их экономической, социальной, политической, культурной жизни и деятельности. Отдельные люди вступают в О. о. именно как члены (представители) тех или иных социальных общностей и групп

В философии О. о. рассматриваются с материалистических или идеалистических позиций. Материалистическое, т. е. научное, понимание О. о. впервые выработано марксизмом. Оно заключается в том, что все многообразные О. о. — экономические, политические, правовые, нравственные и т.п. — делятся на первичные — материальные, базисные и вторичные — идеологические,   Деление О. о. на материальные и идеологические позволяет не только различать в О. о. определяющие и производные, но и анализировать совокупность О. о., в которых сочетаются и материальные, и идеологические элементы (например, отношения между классами, национальные, межгосударственные и международные отношения). В связи с усложнением и дифференциацией общественной жизни возникают многообразные О. о., связанные с различными, более специфическими видами деятельности людей — управленческой, научной, художественной, технической, спортивной, просветительской и т.д.

57. Значення матеріального виробництва не обмежується тим, що воно - необхідна умова існування суспільства і людини.

Матеріальне виробництво - це визначаюча реальність, яку кожне покоління застає як дещо, що склалося, відносно стійке. Люди не можуть її конструювати. Вони повинні узгоджувати свої дії з цією суспільною реальністю, та як вони узгоджують їх з реальністю природною. Тому якщо якісь заклики не погодженні з процесом матеріального виробництва, то вони або передчасні, або нездійсненні.

Поняття "суспільне виробництво", якому К.Маркс надав велике значення, фіксує той факт, що люди виробляють не тільки речі, матеріальні блага і цінності. Беручи участь в суспільному виробництві, вони виробляють і відтворюють свою соціальність: суспільні відносини, групи і інститути, а в кінцевому випадку суспільство і самих себе, свою власну суспільну сутність.

Матеріальне розуміння історії виводить, нас таким чином, на людину - головну дійову особу, яка втілює в собі загадку, мету і зміст історичного процесу. Але шлях до вирішення загадки лежить через дослідження об'єктивних законів суспільства, в якому індивіди, виробляючі необхідні для життя матеріальні блага, створюють одночасно і себе, і суспільство.

Матеріальне виробництво є основою суспільного розвитку. Це - своєрідна передумова історії. Коли людство хоч би на годину зупинило процес матеріального виробництва, то воно б спотворило історію розвитку цивілізації.

Матеріальне виробництво - передусім це діяльність, спрямована на освоєння навколишнього природного середовища.

58. Суспільство як система і життєдіяльність людини

Зрозуміти суспільство як об'єктивний процес пізнати закономірності його функціонування, розвитку — це головне завдання соціальної філософії. І хоч в історико-філософському ракурсі в розумінні суспільства є багато містифікацій, сучасне наукове уявлення про нього не може бути сформоване без скрупульозного аналізу тих пошуків (досягнень та помилок), якими надзвичайно багата історія соціальної філософії.

На думку Платона, суспільство є об'єднанням людей для задоволення своїх потреб і є засобом реалізації потреби людей одне в одному. За Арістотелем, воно є втіленням притаманного від народження соціального інстинкту людини. Релігійна філософія вважала його проявом божого творіння. Просвітителі (Т.Гобс, Ж.Ж.Руссо, Ф.М.Вольтер) та французькі матеріалісти XVIII ст. трактували суспільство як форму суспільної угоди, Г.Гегель — як реальний процес життєдіяльності людей, що відбувається завдяки втіленню в життя абсолютної ідеї. І.Бентам визначає суспільство як "фіктивне тіло, що складається з індивідуальних осіб, які розглядаються як його складові члени". Г.Зіммель відроджує Платонову ідею про суспільство як засіб реалізації внутрішніх спонук, потреб, мотивів індивідів. М.Вебер доповнює її тезою про "деякий мінімум взаємоорієнтацій". Е.Дюркгейм підкреслює значення розподілу праці. Т.Парсонс трактує суспільство як соціальну систему, що функціонує завдяки взаємодії людей та соціальних інститутів. Марксистська соціальна філософія суспільство визначає як сукупність історично обумовлених форм спільної діяльності людей. Головною детермінантою суспільного життя є спосіб виробництва матеріальних благ. Саме він обумовлює соціальний, політичний та духовний процес життя. Суспільне буття визначає суспільну свідомість, а не навпаки — ось головний висновок марксистської соціальної філософії.

Були спроби пояснити суспільне життя і через призму визначальної ролі суспільної свідомості. Як відомо, велика група філософів виходить з положення про те, що світом правлять ідеї. Найпослідовніше ця позиція проведена в філософії Платона та Гегеля.

Теоретичне уявлення про соціум як систему безпосередньо пов'язане з аналізом головних підрозділів і сфер суспільного життя, гармонійна взаємодія яких забезпечує цілісність суспільства і, навпаки, — дисгармонія яких веде до суттєвих конфліктів і деформацій.

Поняття "сфера суспільного життя" відбиває різнопланові процеси, стосунки, цінності, інститути, фактори як матеріальні, так і ідеальні, об'єктивні й суб'єктивні. Сфера — це реальний процес людської життєдіяльності. Діалектика сфер суспільного життя розглядається нами як реальне життя суспільства в конкретно-історичних, соціокультурних та природних вимірах.

59. Диалектика взаимосвязи экономики и политики   Все сферы жизни любого общества, особенно современного, тесно взаимосвязаны. Сегодня тенденция взаимозависимости различных областей общественной жизни проявляется чрезвычайно отчетливо не только внутри государств, но и в рамках мирового сообщества. Наиболее ярко эта тенденция прослеживается на примере взаимосвязи политики и экономики. Наиболее тесно политика переплетается с экономикой. Общеизвестно, что политика и экономика являются фундаментами всей системы общественных связей. Именно поэтому их взаимодействие играет решающую роль в развитии любого общества. Политика глубоко опосредована экономической сферой, экономическими отношениями и экономическими интересами общества. В свою очередь, воздействие политики на экономическую жизнь общества существенно и многогранно. Необходимость и возможность этого воздействия неуклонно возрастает, поскольку увеличиваются масштабы самой экономической сферы, усложняется ее структура и углубляются экономические взаимоотношения в обществе и между странами. Существует несколько точек зрения на взаимосвязь политики и экономики. Так, в отечественной общественной науке на протяжении семи последних десятилетий господствовала ставшая буквально канонической концепция материалистического понимания истории, сформулированная еще в XIX в., К. Марксом и ставшая с тех пор краеугольным камнем марксистко-ленинской философии и социологии[2]. Согласно упомянутой концепции, политика - это всего лишь надстройка над экономикой, не имеющая своей внутренней логики функционирования и развития, детерминированная функционированием и развитием экономики, которая является базисом общества (политика – это концентрированное выражение экономики)

Бля хуйня не знаю я больше что по 59 )хД