5.Стародавній китай, особливості та основні напрямки філософії.

Перші філософські ідеї зустрічаються у VII ст. до н. е. Про це свід­чить зміст давньокитайських трактаті в «І~цзін» («Книга змін»),«Ші-цзін» («Книга пісень»), «Шу-цзін» («Книга історії») і т.д. Належної зрілості й виразності філософські вчення Китаю набувають у VI—V ст. до н. е.

Основна ідея давньокитайської філософі! — ідея Дао.

Дао — це спосіб функціонування Всесвіту як живого організму, що приходить на зміну первісному Хаосу. У цьому Всесвіті можна виділити:

Небо як ідеальний образ чотирьох великих цінностей світу — «жень», «синь», «і» та «лі», що покривають кожну людину як небо покриває землю;

Землю — власне* матеріальну підвалину світу, що також складаєть­ся з чотирьох, але вже матеріальних елементів — «дерева», «води», «металу» і «вогню»;

Піднебесну — серединний світ, в якому живе людина, соціальне середовище її буття. Причому для китайців Піднебесну уособлювала їх рідна країна, тоді як всі інші народи і держави світу взагалі спри­ймалися як дикуни.

Увесь Всесвіт пронизує, оживляє, приводить в рух, віковий енерге­тичний потік Ян—Інь, полк чоловічого і жіночого начал, що служить немов би двома полюсами магніта, створюючи між собою поле Дао. Однак саме по собі Дао не гармонізує Всесвіт — воно тільки спричиняє нескінченні взаємні перетворення речей і нескінченну череду подій в житті кожної окремої людини і китайської цивілізації. Ось чому в кін­цевому результаті світ постає незавершеним і дисгармонійним.

Головне призначення і головна особливість китайської філосо­фії — її реставраційний характер, прагнення зрозуміти, осмислити різноманітність світу і доль людей, щоб свідомими зусиллями внести в нього порядок, тобто, примусити кожну людину і кожну річ виконувати власну парлю у великій симфонії космічної музики. Роль «диригента» туг покликаний був зіграти філософ.

У суперечках щодо стратегії подолання шляху Дао, шляху повер­нення до гармонії між світом і людиною виокремилися два основні напрями китайської філософії — даосизм і конфуціанство.

Основні ідеї даосизму (від імені засновника Лао-цзи, основний твір якого називався «Книга про дао та де»):

~ Природність: відповідність діяльності людини природ- ША йому порядку речей як найбільш повному втіленню гармоні!

Дао. Тому, міркували даоси, найкращий правитель той, про якого відомо тільки, що він існує, оскільки і відсутність пра­вителя, і його управлінські дії рівною мірою є порушенням порядку Дао.

Недіяння: нездійснення яких-небудь дій, здатних порушити наявну в природі гармонію Дао.

Символом природності і недіяння вважався засновник даосизму Лао-цзи, який за легендами 80 років провів в утробі матері і народився глибоким старцем, маючи велику мудрість. Основні ідеї конфуціанства (від імені засновника Кун-цзи — Кон- фуція, основний твір якого називався «Лунь юй» («Бесіди та вислов­лювання»).

Найповніше гармонія Дао втілюється в розумно облаштованому людському суспільстві, де дотримуються 4 великих принципів (лі, і, синь, жень):

Лі — ритуал. Правильність суспільного устрію забезпечується тим, що кожна людина зразково виконує соціальні обов'язки, покладені на неї тим соціальним становищем, яке вона займає від народження.

І— обов'язок. Передумовою досягнення Дао є виконання лю­диною своєю соціальних обов'язків не через страх покарання, а на основі глибокого етичного переконання у необхідності цього.

Синь — взаємність. Необхідно дотримуватися взаємності у виконанні соціальних зобов'язань.

Жень — шанобливість. Відносини між різними людьми в гармонійному суспільстві повинні завжди будуватися на по­чуттях поваги молодшими до старших, підкоренні «нижчих» «вищим».

Зразком такого устрою, гідним наслідування, Конфуцій вважав монархію. Не дивно, що його погляди до початку XX ст. лежали в ос­нові офіційної ідеал огії численних китайських держав, а особистість Конфіція, місця, пов'язані з його життям і діяльністю, вважалися священними.

Висновок: німецький мислитель XX ст. М. Вебер справделиво на­звав китайську філософію філософією «пристосування до світу».