- •1.Суть і структура світогляду. Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія.
- •2. Основне питання філософії. Матеріалізм та ідеалізм як 2 типи філософського світогляду.
- •5.Стародавній китай, особливості та основні напрямки філософії.
- •4.Основні напрямки та особливості стародавньої Індії. Особливості східної філософії.
- •9.Платон
- •10.Арістотель
- •11.Середноьвічна філософія
- •21. Філософія екзистенціалізму.
- •13. Історична епоха Нового часу.
- •12. Епоха відродження.
- •17. Епоха просвітництва.
- •19. Філософія марксизму.
- •20. Російська філософія
- •25.Києво-могилянська академія. Особливість філософії.
- •29.Матерія. Розвиток проблеми матеріальності світу.
- •30. Рух, простір, час.
- •31.Ссвідомість:походження, розвиток, сутність.
- •34. Основні закони та принципи діалектики.
- •33. Діалектика та метафізика.
- •32. Суспільна свідомість, підсвідомість,
- •38. Суспільна свідомість, підсвідомість,
- •39.Два підходи до суспільства: формаційний та цивілізаційний.
- •3)Функції філософії:
5.Стародавній китай, особливості та основні напрямки філософії.
Перші філософські ідеї зустрічаються у VII ст. до н. е. Про це свідчить зміст давньокитайських трактаті в «І~цзін» («Книга змін»),«Ші-цзін» («Книга пісень»), «Шу-цзін» («Книга історії») і т.д. Належної зрілості й виразності філософські вчення Китаю набувають у VI—V ст. до н. е.
Основна ідея давньокитайської філософі! — ідея Дао.
Дао — це спосіб функціонування Всесвіту як живого організму, що приходить на зміну первісному Хаосу. У цьому Всесвіті можна виділити:
Небо як ідеальний образ чотирьох великих цінностей світу — «жень», «синь», «і» та «лі», що покривають кожну людину як небо покриває землю;
Землю — власне* матеріальну підвалину світу, що також складається з чотирьох, але вже матеріальних елементів — «дерева», «води», «металу» і «вогню»;
Піднебесну — серединний світ, в якому живе людина, соціальне середовище її буття. Причому для китайців Піднебесну уособлювала їх рідна країна, тоді як всі інші народи і держави світу взагалі сприймалися як дикуни.
Увесь Всесвіт пронизує, оживляє, приводить в рух, віковий енергетичний потік Ян—Інь, полк чоловічого і жіночого начал, що служить немов би двома полюсами магніта, створюючи між собою поле Дао. Однак саме по собі Дао не гармонізує Всесвіт — воно тільки спричиняє нескінченні взаємні перетворення речей і нескінченну череду подій в житті кожної окремої людини і китайської цивілізації. Ось чому в кінцевому результаті світ постає незавершеним і дисгармонійним.
Головне призначення і головна особливість китайської філософії — її реставраційний характер, прагнення зрозуміти, осмислити різноманітність світу і доль людей, щоб свідомими зусиллями внести в нього порядок, тобто, примусити кожну людину і кожну річ виконувати власну парлю у великій симфонії космічної музики. Роль «диригента» туг покликаний був зіграти філософ.
У суперечках щодо стратегії подолання шляху Дао, шляху повернення до гармонії між світом і людиною виокремилися два основні напрями китайської філософії — даосизм і конфуціанство.
Основні ідеї даосизму (від імені засновника Лао-цзи, основний твір якого називався «Книга про дао та де»):
~ Природність: відповідність діяльності людини природ- ША йому порядку речей як найбільш повному втіленню гармоні!
Дао. Тому, міркували даоси, найкращий правитель той, про якого відомо тільки, що він існує, оскільки і відсутність правителя, і його управлінські дії рівною мірою є порушенням порядку Дао.
Недіяння: нездійснення яких-небудь дій, здатних порушити наявну в природі гармонію Дао.
Символом природності і недіяння вважався засновник даосизму Лао-цзи, який за легендами 80 років провів в утробі матері і народився глибоким старцем, маючи велику мудрість. Основні ідеї конфуціанства (від імені засновника Кун-цзи — Кон- фуція, основний твір якого називався «Лунь юй» («Бесіди та висловлювання»).
Найповніше гармонія Дао втілюється в розумно облаштованому людському суспільстві, де дотримуються 4 великих принципів (лі, і, синь, жень):
Лі — ритуал. Правильність суспільного устрію забезпечується тим, що кожна людина зразково виконує соціальні обов'язки, покладені на неї тим соціальним становищем, яке вона займає від народження.
І— обов'язок. Передумовою досягнення Дао є виконання людиною своєю соціальних обов'язків не через страх покарання, а на основі глибокого етичного переконання у необхідності цього.
Синь — взаємність. Необхідно дотримуватися взаємності у виконанні соціальних зобов'язань.
Жень — шанобливість. Відносини між різними людьми в гармонійному суспільстві повинні завжди будуватися на почуттях поваги молодшими до старших, підкоренні «нижчих» «вищим».
Зразком такого устрою, гідним наслідування, Конфуцій вважав монархію. Не дивно, що його погляди до початку XX ст. лежали в основі офіційної ідеал огії численних китайських держав, а особистість Конфіція, місця, пов'язані з його життям і діяльністю, вважалися священними.
Висновок: німецький мислитель XX ст. М. Вебер справделиво назвав китайську філософію філософією «пристосування до світу».