25.Києво-могилянська академія. Особливість філософії.

Філософія Київської Русі охоплює час, починаючи з XI століття (найбільш ранньою оригінальною пам'яткою цієї доби слід вважати «Слово про закон і благодать» Іларіона), й триває до середини XIV (загибель 1340 року князя Юрія II кладе кінець незалежності Галицько-Волинського князівства, культура якого безпосередньо розвивала здобутки Київської Русі). Впродовж зазначеного періоду філософія існує як сукупність філософських істотних ідей, що структурували світогляд і відображалися у всьому масиві результатів культурної творчості. Тоді філософія ще не виділилася у відносно самостійну сферу теоретичного освоєння світу. При вивченні зазначеної теми слід уяснити, що державотворчі процеси, суспільні відносини, культура в цілому і філософія зокрема формуються спочатку на власній родоплемінній основі, на перших порах без впливу досягнень більш розвинених цивілізацій.Вагомий вплив на розвиток Київської Русі здійснило хрещення Русі (988 р.). Ця подія привела до того, що через Візантію в культуру давніх русичів входить антична філософія, християнська література. Завдяки цьому

22. Ніцше

Для знаменитого німецького філософа Фрідріха Ніцше (1844- 1900) першочергове значення мас не абстрактне надіндивідуальне буття, а життя — як потік невловимих раціональними засобами мит- тсвостей існування кожної людини в свігі. Звідси походить назва його фіяософ'ї.

Ф. Ніцше стверджус, що сучасна йому європейська цивілізація знаходиться у ситуації «смерті Бога». Люди все менше орієнту­ються на вищі цінності, проголошені християнською релігією, більш не вірять у те, що світом правлять Істина, Добро і Краса. «Убивцею Бога» виступає сама людина, яка прилюдно демонструє прихильність до релігії, відвідує Церкву і не забуває принагідно молитися, хоча насправді майже завжди поводиться аморально. Ф. Ніцше бачиз завдання європейської культури якраз у тому, щоби покласти край цій невизначеності.

Для цього потрібна «переоцінка цінностей», згідно з якою має бути переглянута сама «цінність» вищих християнських цінностей. До­роговказом на шляху «переоцінки всіх цінностей», на думку Ф. Ніцше, має постати «генеалогія моралі» — дослідження витоків європейської моралі.

«Генеалогія моралі», розроблена Ф. Ніцше, приводить його до вражаючих висновків. Виявляється, у дохристиянські часи найвищою цінністю вважалися сила, воля, мужність, притаманні тодішній арис­тократії як військово-політичній еліті. Усталена формула, що «бла­женні» — ниці, сирі та убогі народжується разом із християнством, яке таким чином здійснило «революцію рабів у моралі». Здобувши привілейоване становище, колишні раби вжили усіх заходів, аби позбутися «моралі господарів» і нав'язати офіційно власні «рабські цінності». Тому Ф. Ніцше позиціював свою «переоцінку цінностей» як повернення до «справжніх», природних цінностей, колись спотворених християнством, і через це, як аиявлясться, нежиттєздатних.

Місце цінностей, основаних нг принципі любові до ближнього свого, мають посісти «ЦІННОСТІ v> ТТЛ» .

«Цінності життя» проголошують найвищою ЦІННІСТЮ ШВшяЯ. саме життя. Тут найбільше поціновується фізична сила та сила волі, іншими словами, ті якості, які найбільш сприяють виживанню та повноцінному облаштуванню в житті.

Природно, що носі! «цінностей життя» мають запанувати у суспіль­стві, підкоривши собі простих людей із слабким духом. Вони уособлю­ватимуть новий тип людини — Надлюдину.

Ф. Ніцше писав про те, що Надлюдина настільки ж вища за звичай­ну людину, наскільки людина вища за мавпу. Однак «надлюдськість» по-ніцшеанськи слід розуміти не як наділеність надприродними мож­ливостями, а як здатність піднятися над обставинами життя. Прикладом Надлюдини для Ф. Ніцше у його творі «Так казав Заратустра» постас танцюрист на канаті. Для глядачів він не більш як людина не дуже поважно! професії і невисокого соціального статусу, але насправді тільки той, хто щодня ризикус власним життям, може краще за інших відчути його найвищу цінність.

Надлюдина ще не сформувалася, але в історії людства можна знай­ти багато її прообразів.

Таким чином, Ф. Ніцше здійснив справжній переворот у європей­ському світогляді: на місце Бога він ставить людину. І хоча німецького філософа, який закінчив своє життя у психіатричній лікарні, досі вва­жають пророком фашизму, насправді він тільки висловив певні тен­денції в духовному житті Європи, що через кілька десятиліть стануть очевидними для всіх.

Разом з тим, Ф. Ніцше помилявся, вважаючи, що людину звеличує відкидання цінностей. Без вищих цінностей будь-яка людина, навпаки, деградує до рівня мавпи, усе своє життя присвятивши задоволенню елементарних фізичних потреб.

Твори Фрідріха Ніцше: «/7о той бік добра і зла», «Так казав Зара­тустра»,«Генеалогія моралі».

Київська Русь познайомилася з досягненнями культури, філософії давньоєвропейських народів. Варто також пам'ятати, що здобутки античної філософії проникали в культуру Русі через твори християнських авторів і в христянській «обробці». Внаслідок цього філософія сприймається русичами як частина теології, причому така частина, яка підпорядкована теології. Цей крок на тривалий період визначив русло розвитку давньоруської філософії — вона існувала як підпорядкована релігії частина культури.Ще одна особливість культури Київської Русі полягає в тому, що християнство, християнські та античні автори були відомі лише вузькому колу суспільства, духовній еліті. Основна ж маса населення продовжувала вірити у традиційних язичницьких богів — Перуна, Даждьбога, Стрибога та ін. Все це зумовило той факт, що філософія Київської Русі на перших етапах розвитку мала перш за все просвітницький характер; основне завдання вбачалося в тому, щоб роз'яснити народу основні положення християнства і християнської філософії. Тому-то давньоруські автори писали свої твори не у формі наукових трактатів, а у вигляді послань, проповідей, звертань і т.п.