19. Філософія марксизму.

Каря Маркс (1818-1883) —% німецький філософ, видатний еко­номіст. радикальний громадсько-політичний діяч. Він створив власну філософську систему, основану на матеріалістичних засадах. Значну частину цієї системи К. Маркс розробив у співавторстві із Ф. Енгельсом.

Основним для К. Маркса є твердження про соціальну сутність людини, яке виявлялося відвертим протиставленням уявленням його молодших сучасників — французьких просвітителів про людину як «природний автомат». Основні погляди К. Маркса на людину були такими:

Природо — неорганічне тіло людини. Людина тільки народ­жується у природі, живе, використовуючи природу як своєрідне тіло. Насправді це не є її справжнє, органічне єство.

Предметно-практично діяльність — ось справжня сутність лю­дини. Тварина щось робить (мураха будує мурашник), аби задовольнити свої природні потреби, без усякої вищої мети. Людина здатна працю­вати просто так, для простого самозадоволення, орієнтуючись на певні цілі, які не мають наочної господарської мети.

К. Маркс пропонує таке співвідношення: практика—теорія—прак­тика. Спершу — стихійна діяльність за пізнання та перетворення світу, яка з часом отримує певний теоретичний підмурівок. Але будь-яка теорія не повинна залишатися абстракцією, а має обов'язково втілю­ватися у практику, підвищувати її ефективність.

Праця зробило із мавпи людину. Предметна-практична сутність людини не є її природженою здатністю. Спершу випадково, а потім есе більш усвідомлено людина працювала, розвинула таким чином мовлення, прямоходіння, абстрактне мислення, зробилася людиною у справжньому розумінні слова. Таким чином, на певному етапі еволюції мавпа перетворилася на людину, а остання тепер постійно за допомо­гою праці може виходити за межі власної природи, створювати «другу природу» — культуру.

Феномен відчудження. Однак у сучасному для К. Маркса капі­талістичному суспільстві людина не може реалізувати свою істинну

сутність, бо вона працює не задля втіхи, а просто, щоб за­робити собі на хліб.

Отже, К. Маркс досліджував історичний розвиток суспільства, аби пересвідчитися в тому, які закони ним керують. Знаючи ці закони, вважав вчений, можна правильно ©брати стратегію перетворення ка­піталістичного суспільства, ствердити такий суспільний лад в якому людина вже не буде відчуждена від свого єства.

Основні погляди К. Маркса на суспільство:

Базис визначає надбудову, а суспільне буття — суспільну сві­домість. К. Маркс доводив, що основу певного суспільного устрою (надбудови) слід шукати у базисі, точніше, у панівному на певний період способі виробництва матеріальних благ.

Суспільство постійно розвивається завдяки соціальній револю­ції. У способі виробництва К. Маркс виділяв виробничі сили (власне лю­дей, що працюють) та виробничі відносини, які склалися при розподілі виробленого продукту. За Марксом, із зростанням завдяки прогресу техніки продуктивності праці та рівня кваліфікації, ті, хто безпосеред­ньо працюють, вимагають від власників засобів виробництва більшої частки від заробленого. Зрештою це призводить до соціальної рево­люції, в першу чергу, в економічних відносинах. Через первинність базису змінюються, зрештою, і надбудова, суспільний лад.

Маркс виділяв докласове (архаїчне), класове та комуністичне суспільство, ця формаційна теорія була канонізована Сталіним у «Ко­роткому курсі історії ВКП(6)», стала загальноприйнятою у радянській філософії і набула такого вигляду: а) первісне суспільство; б) рабов­ласницьке суспільство; в) феодальне суспільство; г) капіталістичне суспільство; д) соціалістичне суспільство.

Хоча система марксизму мала односторонній характер і.приділяла надмірну увагу матеріальному, у суттєво видозміненому вигляді пог­ляди К. Маркса на значення матеріальної і ще більше — соціальної сфери реальності визнаються усіма напрямами сучасної філософської думки.

Головна праця К. Маркса — тритомний «Капітал