34. Основні закони та принципи діалектики.

Діалектика вважається особливим, переважно філософським (хоч, у принципі, універсальним, придатним також І для науки або для повсякденного ужитку) методом пізнання світу. Діалектичний метод розглядає дійсність як:

таку, що знаходиться в процесі безперервного розвитку ніби «по спіралі», коли кожний новий етап містить в собі в концентрова­ному вигляді найбільш значні досягнення попередніх етапів;

суперечливу, що складається з різних, частіше за все проти­лежних, сторін;

цілісну і взаємопов'язану при всій своїй зовнішній суперечності (як, наприклад, пов'язані між собою світло і тінь).

виділяють три етапи е Історії діалектики:

Антична суб'єктивна діалектика (Зенон, софісти, Сократ). Голов­ний зміст — використання діалектичних прийомів для обґрунтування своєї філософської ПОЗИЦІЇ.

Класична об'єктивна діалектика (М. Гегель, Ф. Енгельс). Голов­ний зміст — розробка форм і методів логічного мислення, що дозво­ляють відтворити світ таким, яким він є насправді.

Сучасна нелінійна діалектика (герменевтика, П. Рікер). Головний зміст — розкриття і тлумачення множинності сенсів, прихованих в навколишньому свіл.

Сучасна нелінійна діалектика також визнає взаємопов'язаний, мінли­вий характер навколишньої дійсності і, можливо, надає цьому більшого значення, ніж класична діалектика Гегеля. Однак, на відміну від остан­ньої, сучасна діалектика намагається не примирити, «зняти» протилеж­ності, об'єднати їх в синтетичній єдності, але, навпаки, виявити як можна більше різноманітних, нехай навіть протилежних сторін дійсності, які вважаються рівноправними, і в цьому значенні не зводяться одна до одної, а співіснують в різноманітній єдності роді, суспільстві і людському мисленні крім специфічних Щ^шШ закономірностей наявність трьох фундаментальних законів — закону взаємного переходу кількісних змін у якісні, закону єдності та боротьби протилежностей і закону заперечення.

Вони називаються основними, універсальними законами діалекти­ки, тому що, по-перше, притаманні усім сферам дійсності, тобто діють у природі, суспільстві та пізнанні; по-друге, розкривають глибинні основи руху та розвитку, а саме їх джерело, механізм переходу від старого до нового, зв'язки нового із старим, того, що заперечує, з тим, що заперечується.

Закон азасмного переходу кількісних змін в якісні стверджує: якщо кількісні зміни перевищують певну міру, відбувається різкий якіс­ний стрибок. Наприклад, нагріта до 100 °С вода перетворюється на пару, а за нижчої температури залишається просто гарячою водою.

Закон сдносгі та боротьби протилежностей стверджує: усе в світі має свою протилежність. Виникнення, розвиток, нарешті, розв'язання протилежностей є джерелом і причиною будь-якого руху.

Закон заперечення проголошує: нове з'являється шляхом запе­речення старого. Водночас воно є поверненням до цього старого на значно вищому рівні. Наприклад, зернина породжує колос, в якому потім доспіє велика кількість таких самих зернин.

Категорії діалектики — універсальні логічні форми мислення, в яких відображаються загальні зв'язки, властивості і відношення, що мають місце в об'єктивній дійсності. В категоріях сконцентровано досвід і предметно-практичну діяльність багатьох поколінь людського суспільства. Без понять і категорій, в яких знаходять своє відобра­ження і матеріалізацію результати пізнання, саме пізнання було б неможливим.

Головна категорія класичної діалектики — «зняття», збере­ження у видозміненому вигляді. Це означає, що в процесі розвитку не відбувається розривів, навпаки, на перший погляд непорівнянні явища можуть і повинні бути синтезовані, «зняті».