
- •Поняття, сутність, принципи, предмет, структура, функції методології.
- •Поняття, сутність, функції методології
- •Фундаментальні, загальнонаукові принципи: діалектика, детермінізм, цілісність, ізоморфізм, функціональність, системності, їх вплив на формування наукових теорій.
- •Діалектика як метод пізнання природи, суспільства, мислення
- •5.Частковонаукові принципи (об’єктивність, узагальнююча цінність, модельність, ймовірність, перевіреність) Далі бля!
- •6. Конкретні (спеціалізовані) принципи
- •7.Конкретнонаукові принципи
- •8.Взаємозв’язок наукових принципів і методів.
- •9.Формування системи методів у соціально комунікаційних науках
- •4 Самостійні комплекси наук
- •10.Емпіричне накопичення фактів, запозичення, класифікація.
- •12. Первинні методи (вивчення джерел, спостереження, опитування), метод експертних оцінок, збору дослідницького матеріалу.
- •13. Вторинні методи: обробка і аналіз ( кількісний та якісний аналіз, систематизація, інтерпретація), факторний аналіз, метод імплікацій них шкал.
- •14. Контент-аналіз
- •15. Дискурс аналіз
- •16. Наукометричні методи: бібліометрія, інфометрія
- •17. Методи третього типу – перевірка результатів: верифікаційні методи (порівняння постійних та змінних факторів)
- •18.За способом реалізації: логіко-аналітичні, візуальні, експериментально-ігрові методи.
- •19.Історичні методи
- •20.Соціологічні методи
- •21. Діяльнісний метод
- •22. Методи системного підходу: структурний, функціональний, системного аналізу
- •Інформаційний підхід
- •24. Соціальнокомунікаційний підхід
- •25. Соціокультурний підхід
- •26. Синергетичний підхід
- •27. Когнітивні (пізнавальні) методи
- •28. Методи моделювання
- •29. Методи прогнозування
- •30. Соціометричний метод
- •Порівняльний метод
- •Визначення нормативних інваріантів
- •33. Методи соціального проектування
- •34. Процес наукового дослідження, його характеристика та етапи проведення
- •Доказовість даних та доказовість висновків.
- •36. Магістерська робота як кваліфікаційне дослідження
-
Фундаментальні, загальнонаукові принципи: діалектика, детермінізм, цілісність, ізоморфізм, функціональність, системності, їх вплив на формування наукових теорій.
Філософська, або фундаментальна, методологія є вищим рівнем методології науки, що визначає загальну стратегію принципів пізнання особливостей явищ, процесів, сфер діяльності.
Діалектика як метод пізнання природи, суспільства і мислення, розглянута в єдності з логікою і теорією пізнання, є фундаментальним науковим принципом дослідження багатопланової і суперечної дійсності в усіх її проявах. Діалектичний підхід дає змогу обґрунтувати причинно-наслідкові зв'язки, процеси диференціації та інтеграції, постійну суперечність між сутністю і явищем, змістом і формою, об’єктивність в оцінюванні дійсності. Досвід і факти є джерелом, основою пізнання дійсності, а практика - критерієм істинності теорії.
Детерміні́зм — філософське матеріалістичне вчення про загальну об'єктивну зумовленість явищ природи, суспільства і людської психіки, зокрема волі. Головним у детермінізмі є положення про причинність як такий зв'язок явищ, при якому одне явище (причина) за певних умов породжує інше (дію).
Ізоморфізм - фундаментальне узагальнююче положення, в якому головне питання: яким чином будується складається досліджувана тема, які включає складові, тощо
Принцип цілісності. Дослідник отримує об'єкт на онтологічному рівні в цілісному, синтезованому від природи вигляді, аналізує цей об'єкт - розкладає його на частини для розуміння його структури і функцій і, нарешті, з урахуванням здобутих знань представляє його в цілісному вигляді на гносеологічному рівні. Порушення цього принципу веде до незавершеності дослідження або навіть до спотворення його результатів. Дотримання цього принципу важливо ще й тому, що лише в цілісному уявленні об'єкта можна визначити його функції.
Сутність
функціонального
підходу
(більш
широке розуміння «діяльнісний принцип»)
полягає у виділенні в системних об’єктах
структурних елементів (компонентів,
підсистем) і визначенні їхньої ролі
(функцій) у системі. Елементи і зв'язки
між ними створюють структуру системи.
Кожний елемент виконує свої специфічні
функції, які "працюють" на
загальносистемні функції. Функція є
конкретизацією призначення системи,
доводить доцільність існування об’єкта
або процесу в межах цієї системи.
До загальнонаукової методології слід віднести системний підхід, застосування якого потребує кожний об'єкт наукового дослідження. Сутність його полягає у комплексному досліджені великих і складних об'єктів (систем), дослідженні їх як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин. Основними ознаками системи є:
1) наявність найпростіших одиниць - елементів, які її складають;
2) наявність підсистем - результатів взаємодії елементів;
3) наявність компонентів - результатів взаємодії підсистем, які можна розглядати у відносній ізольованості, поза зв'язками з іншими процесами та явищами;
4) наявність внутрішньої структури зв'язків між цими компонентами, а також їхніми підсистемами;
5) наявність певного рівня цілісності, ознакою якої е те, що система завдяки взаємодії компонентів одержує інтегральний результат;
6) наявність у структурі системоутворюючих зв'язків, які об'єднують компоненти і підсистеми як частини в єдину систему;
7) зв'язок з іншими системами зовнішнього середовища.