21. Діяльнісний метод

Діяльнісний підхід - це методологічний принцип, основою якого е категорія предметної діяльності людини (групи людей, соціуму в цілому). Діяльність - форма активності, що характеризує здатність людини чи пов'язаних з нею систем бути причиною змін у бутті. Діяльність людини може розглядатися в загальному значенні цього слова - як динамічна система взаємодії людини із зовнішнім середовищем, а також у вузькому, конкретному - як специфічна профе­сійна, наукова, навчальна тощо форма активності людини, у якій вона досягає свідомо поставлених цілей, що формуються внаслідок виникнення певних потреб.

У процесі діяльності людина виступає як суб’єкт діяльності, а її дії спрямовані на зміни її діяльності у процесі діяльності. Будь-яка діяльність здійснюється завдяки множині взаємопов’язаних дій - одиниць діяльності, що не розкладаються на простіші, внаслідок якої досягається конкретна мета діяльності. Мета діяльності зумовлена певною потребою, задоволення якої потребує певних дій. 3авдання діяльності - це потреба, яка виникає за певних умов і може бути реалізована завдяки визначеній структурі діяльності, до якої належать:

• предмет діяльності - елементи навколишнього середовища, які має суб’єкт до початку своєї діяльності і які підлягають трансформації в продукт діяльності;

• засіб діяльності - об’єкт, що опосередковує вплив суб’єкта на предмет діяльності (те, що звичайно називають "знаряддям праці"), і стимули, що використовуються у певному виді діяльності;

• процедури діяльності - технологія (спосіб, метод) одержання бажаного продукту;

• умови діяльності - характеристика оточення суб’єкта в процесі діяльності, соціальні умови, просторові та часові чинники тощо.

• продукт діяльності - те, що е результатом трансформації предмета в процесі діяльності.

Означені системоутворювальні компоненти характерні для будь-якої діяльності - як фізичної, так й інтелектуальної, і свідчать про її структуру.

22. Методи системного підходу: структурний, функціональний, системного аналізу

Структурний метод – дослідження поведінки суб*єктів. Основа – наявність структури.

Процедури структурного методу:

1. Відбувається виділення першопочаткової множинності об’єктів (єдина структура)

2. Розчленування об’єкта на елементарні частини, в яких типові повторюючи відносини, пов’язують різнорідні пари елементів

3. Розкриття відносин перетворення між частинами їх систематизація і побудова нових складових шляхом моделювання

4. Намагання за свідомим маніпулюванням знаків символів.

Основа – вироблення певної структури.

Функціональний метод – він вибудовується за функціями, відображається у виділенні форм взаємодії різноманітних суб’єктів або елементів і визначення їх місця і значення.

Основа: Мертон вивів 3 постулати

1. Функціональна єдність цілого, узгоджене функціонування всіх частин

2. Універсальний функціоналізм

3. Функціональна необхідність

Маркоф розглядає функціональний підхід із зовнішнім середовищем відіграє важливу роль в суспільстві.

Метод притаманний економіці, соціології, кібернетики, менеджмент, маркетинг.

Особливості:

1. Вибудовується або обмежується рамками вузькоспеціалізованого об’єкту завдань

2. Комплексність

Складова:

Ф-ції об’єкту: 1.загальнооб*єктні - головні – корисні

додаткові – корисні, нейтральні

2. внутрішньо об*єктні - основні - корисні

Допоміжні –корисні,шкідливі,нейтральні

Внутрішньооб*єктні – працездатність самого об’єкта в перенесенні корисності.

Метод системного аналізу - це методологічне дослідження таких властивостей, які складно досліджувати оком, вивчення взаємозв’язків, впливів. Коли якась проблема розчленовується, з’ясовується відношення з іншими складовими.

Підходи до суті системного аналізу: 1) формальні, математичні засоби опису системи: технічність, точність.

2) спирається на логіку системного аналізу.

Принципи:

• Органічна єдність об’єктивного та суб’єктивного в процесі наукового дослідження

• Структурні системи визначає цілісність та стійкість цієї системи

• Динамізм – на скільки ця система динамічно розвинута

• Міждисциплінарний характер системних досліджень

• Поєднання формального та неформального при проведенні аналізу

Особливості:

• Розглядає всі теоретичні альтернативи, шляхи вирішення якогось завдання та проблеми

• Дані альтернативи оцінюються з позиції перспективи, особливо коли розчленовується система стратегічного значення

• Вміння розмежовувати основні точки зору, різні точки зору з певної проблеми

• Застосовується підхід до проблеми який не має чітких меж термінів реалізації

• Відсутні стандартні певні рішення

Основа:

1. Прийняття оптимального рішення

2. Альтернатива, оцінка альтернатив

3. Поглиблення, розуміння, упорядкування

4. Спрямування на розробку нових принципів мислення, певний результат того чи іншого

Методи системного аналізу:

• Метод «дерево цілей»

• Метод експертних оцінок

• Метод «Дельфі»

• Метод сценаріїв

• Метод комісії

Етапи системного аналізу:

1. Формування проблеми

2. Призначення системи

3. Дослідження змінних і зв’язку між ними

4. Дослідження функцій і структурні системи

5. З’ясування оточення системи

6. Визначення альтернативних потоків

7. Оцінка ресурсів

8. Оцінка ефективності варіантів альтернативи

9. Обрання альтернативи та коригування певних дій