18.За способом реалізації: логіко-аналітичні, візуальні, експериментально-ігрові методи.

Логіко-аналітичні методи належать традиційні методи дедукції та індукції, що різняться вихідним етапом аналізу. Вони доповнюють один одного і можуть використовуватися з метою верифі­кації - перевірки істинності гіпотез і висновків.

Дедукція — процес виведення висновку, що гарантовано слідує, якщо вихідні припущення істинні та висновок на їх підставі є чинним. Дедуктивний метод — спосіб дослідження, при якому окремі положення логічно виводяться із загальних положень (аксіом, постулатів, законів). Індукція — це процес судження, котрий досягає висновку, що при наявному стані знань є напевно істинний, але не гарантує його. Індуктивний висновок може бути спростований або узагальнений при наявності додаткових фактів. Інакше, індукція полягає у формулюванні закону, ґрунтуючись на обмеженому об'ємі спостережень повторюваних подій. метод наукового пізнання, який полягає в дослідженні руху знань від одиничного до часткового або й загального; 2)вид опосередкованого умовиводу, в якому з одиничних суджень-засновкі виводять часткове або й загальне судження-висновок.

Візуальні, або графічні, методи - графи, схеми, діагра­ми, картограми та ін. дають змогу отримати синтезоване уяв­лення про досліджуваний об’єкт і водночас наочно показати його складові, їхню питому вагу, причинно-наслідкові зв'яз­ки, інтенсивність розподілу компонентів у заданому об’ємі. Ці методи тісно пов'язані з комп'ютерними технологіями.

Експериментально-ігрові методи безпосередньо стосуються реальних об’єктів, які функціонують у конкретній ситуації, і призначаються для прогнозування результатів. 3 ними по­в'язаний цілий розділ математики - "теорія ігор"; з їх допо­могою вивчаються ситуації в політичних, економічних, воєнних питаннях. Вони використовуються у психології ("трансак­ційний аналіз"), соціології ("управління враженнями", "соці­альна інженерія"), в методиці нетрадиційного навчання.

19.Історичні методи

Сучасне науково-теоретичне мислення прагне проникну­ти у сутність явищ і процесів, що вивчаються. Це можливо за умови цілісного підходу до об’єкта вивчення, розгляду його у виникненні та розвитку, тобто застосування історичного підходу до його вивчення. Перш ніж вивчати сучасний стан, необхідно вивчити генезис та розвиток певної науки або сфери практичної діяльності.

Проблемно-хронологічний метод передбачає розділення широких тем на ряд вужчих, кожна з яких розглядається в хронологічній послідовності. При використанні хронологічно-проблемного методу дослідження здійснюється за періодами і епохами, а в їх межах – по проблемам.

Хронологічний метод полягає втому, щоб події та явища історичного процесу у всій їх конкретності та різноманітності викладалися чітко у часовій (хронологічній) послідовності. Він дозволяє відтворити процес розвитку з його єдиними, специфічними та загальними рисами.

Синхронний метод передбачає одночасне вивчення подій, що відбуваються в суспільно-економічній та науково-технічній сферах. Він дозволяє встановити взаємозв’язки між явищами та процесами, що відбуваються в один і той же період на різних територіях.

Діахронний метод полягає у вивченні подібних явищ, що відбуваються в різні періоди, в різних масштабах і на різних територіях; розкриває суть явищ і подій за їх генетичним зв’язком, дозволяє виявити спільне, особливе і одиничне

в об’єктах дослідження.

Метод періодизації визначає часові межі у розвитку об’єкта історичного пізнання на основі кількісно-якісних змін, що відбуваються у ньому. Метод дає можливість детальніше і глибше розкрити зміст того чи іншого явища.

Історично-генетиний метод (ретроспективний або метод історичного моделювання) використовується для відображення причинно-наслідкових зв’язків і закономірностей історичних подій. Він найпоширеніший при історичних дослідженнях. Цей метод полягає в послідовному розкритті властивостей, функцій та змін досліджуваної дійсності чи предмету в процесі історичного руху з метою виявлення причин будь-яких фактів, подій чи явищ. Це аналітично-індуктивний метод, тобто розкриття суті явища відбувається за допомого аналітичних умовиводів від одиничного до загального.

Історично-типологічний метод (метод класифікації) дозволяє класифікувати предмети дослідження у вигляді якісного визначення типів (класів) на основі притаманних їм спільних ознак та відмінностей. Критерії класифікації залежать від предмета дослідження та його характеристик.

Історично-порівняльний метод використовується для виявлення шляхом порівняння спільних та відмінних рис в розвитку предмета дослідження. Метод перспективного аналізу дозволяє визначити перспективний

напрямок, теми, проблеми майбутнього розвитку техніки та науки на основі аналізу сучасної історіографії. Наукове пізнання історії техніки постає об’єктивно зорієнтованим лише на основі єдності логічного та історичного, що є одним із конкретно наукових методів при дослідженні. Він полягає в об’єднанні історичних фактів за

допомогою законів логіки. На цій основі виділяють два види порівняль­но-історичних методів: порівняльно-типологічний (схожість є наслідком взаємовпливу), що роз­криває схожість генетично не пов'язаних об’єктів, і власне порівняльно-історичний, що фіксує схожість між явищами як свідчення спільності їхнього походження, а розходження між ними - як показник їхнього різного походження. Історико-генетичний: події є результатом закономірностей розвитку.