Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Криворожский экономический институт КНЕУ им. В. Гетьмана

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

книга по ек анал 2.doc

Скачиваний:

Добавлен:

23.12.2018

Размер:

5.15 Mб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 89 / 369 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 > Следующая >>>

Тема 3. Методи і прийоми економічного аналізу

3.1. Аналітичний метод

Опановуючи матеріал цієї теми, слід насамперед усвідомити, що вона є головною в теорії економічного аналізу. Економічний аналіз, як і кожна наука, вивчає свій предмет за допомогою певного методу, визначення сутності якого є першим кроком у процесі вивчення методики аналізу.

Існує чимало різних методів. Розрізняють загальні й поодинокі методи дослідження. Якщо перші звичайно використовують майже скрізь, то поодинокі придатні для розв'язання вузького кола завдань і, як правило, в межах однієї дисципліни.

Формування нових наук і дисциплін веде до появи і нових методів наукового пізнання або пристосування до потреб дослідження вже відомих методів.

Під час аналізу використовують здебільшого добре відомі, перевірені практикою методи. Насамперед це стосується методу аналізу. Аналіз — це розбір, розкладання, розчленування предметів або явищ на складові елементи, властивості, ознаки. Отже, виникає можливість для поглибленого вивчення складу, зв'язків, властивостей предметів та явищ. Сам процес розкладання слід проводити згідно з певними правилами, принципами.

Поділ предметів або явищ має враховувати існуючі закономірності, склад, внутрішні кордони, зв'язки, функції. Це перший

инцип аналізу. Суворе дотримання цього принципу дає змогу творити згодом предмету первісному вигляді. Послідовне, поетапне відокремлення частин, властивостей від Предмета — вимога другого принципу аналізу. '%- Окремі частини, компоненти цілого відіграють неоднакову оль у його функціонуванні. Серед них обов'язково знайдеться ;ин або кілька, які формують сутність предмета, його якісну аку Тому пошук цих найважливіших ланок у предметі зумов-третій принцип аналізу — принцип основної ланки. Ура-уїування системної побудови предмета або систем формує четвер-тий принцип аналізу — принцип ієрархи.

Г П'ятий принцип визначає межі аналізу, ступінь його можли-поглиблення. Кінцева зупинка в дослідженні зазвичай язується з найпростішими елементами системи, які при цьо-зберігають загальні властивості всієї сукупності. Так, товар є

стішим елементом економічної системи, нарешті, шостий принцип зумовлює вибір форми аналізу. новідомі форми: хімічний, математичний, економічний, альний, структурний, психоаналіз.

Виходячи з викладеного, можна визначити: основним методом омічного аналізу є аналітичний, за допомогою якого таке не явище, як господарська діяльність підприємства, но розкладається на окремі, простіші складові, а потім ви-аються їхні кількісні та якісні сторони, зв'язки та взаємодія. аналітичного методу застосовують й інші методи та тех-прийоми економічного аналізу. У своїй сукупності вони ювлять притаманну тільки цій дисципліні методику дослі-

економічних явищ.

З'ясувавши сутність головного методу курсу і принципів ана-ІИичного дослідження, треба перейти до вивчення інших методів Ітехнічних прийомів.

3.2. Деталізація

Більшість показників, що характеризують роботу підпри-ь, — підсумкові. В них взаємознищуються від'ємні та додат-відхилення. Розкладання підсумкових показників дає змогу :ти суттєві відмінності та різноманітність первісних даних. виникає потреба йти від загальних до деталізованих показ-в, послідовно розчленовуючи загальні на складові. Такий тичний прийом називають деталізацією.

Розчленування складних явищ на більш прості, або складові, здійснюється за такими основними напрямами: утворювальні фактори, якісні ознаки, підрозділи та час. Під час аналізу тією чи іншою мірою деталізуються всі загальні показники, які характеризують діяльність підприємства. Проте це не означає, що в кожному випадку проводиться глибока деталізація за кожним показником або фактором. З метою зменшення трудомісткості аналізу застосовують принцип головної ланки, який дає змогу з усієї сукупності інформації виділити найважливішу, яка й піддається досить глибокій деталізації. Насамкінець слід зауважити, що деталізація є не чим іншим, як однією з форм вияву аналітичного методу.

3.3. Порівняння

Якісну оцінку предметів і явищ можна дати за допомогою порівняння. Порівняння — це метод, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними предметами (явищами). Зазвичай порівняння проводять з відомими предметами, які виконують роль еталонів певних властивостей або ознак. Такими еталонами можуть бути норми, нормативи, планові показники, ціни, середні дані тощо.

У практиці економічного аналізу використовують різні види порівняння. Найчастіше застосовують порівняння з поточними і перспективними планами, з фактичними показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств, з найвищими показниками в галузі, із середніми показниками, з показниками підприємств інших країн тощо. Порівняння може проводитися по абсолютних, відносних і середніх величинах.

Вибір об'єкта для порівняння дуже впливає на кінцеві оцінки. Тому для зіставлення треба брати такі об'єкти, які дадуть змогу зробити глибоку і зважену оцінку предмета або явища, що вивчається.

Порівняння може дати позитивні результати за умови, якщо порівнюються предмети, явища, показники, які можна зіставити. Тому порівнянність — одна із суттєвих проблем економічного аналізу. Щоб показники були порівнянними, застосовують такі допоміжні прийоми.

Нейтралізація цінового фактора (перерахунок показників обсягу в однакову оцінку).
Нейтралізація можливих кількісних відмінностей (різні об сяги виробництва).

ЗО

3. Нейтралізація відмінностей у структурі (наприклад, розра-нок індексів фіксованого складу).

> 4. Використання при порівнянні однакових періодів часу. - 5. Розрахунок порівнюваних показників за єдиною методикою.

6. Виключення інших відмінностей в умовах роботи кількох підприємств.

3.4. Моделювання

.*'■ Для вивчення складних явищ застосовують метод моделювання, за яким будують зменшені предмети або умовні подоби (об-"рази), що замінюють у нашій уяві дійсні предмети або явища. "^ Моделі можуть бути матеріальними (фізичними) та абстрактними. Серед останніх слід розрізняти описові (словесні), графічні та "Йатематичні. За допомогою моделей досліджують сутність предметів і явищ найпростішим, а подекуди й найдешевшим способом. "Моделі дають змогу зосередити увагу дослідників на найсуттєвіших "характеристиках предметів або явищ, сприяють швидкому накопи-"ченню необхідних знань за різних умов роботи. Моделювання доб- поєднується з іншими методами і технічними прийомами.

3.5. Балансовий метод

* Цей метод уперше набув поширення як науковий у бухгалтерському обліку. Потім його поступово стали застосовувати і в Днілих науках. Так, у колишньому СРСР балансовий метод був і,|головним у плануванні.

'■ ' Використання балансового методу грунтується на обмеже-істі, кінцевості величини матеріальних ресурсів і жорстких окремих елементів сукупності, які при цьому

ть.

їії-- ^ "РОЦесі аналізу в курсі вивчають баланс товарної продукції, МтОлякі баланси окремих відхилень, узгодженість дії факторів. Просте¹ особливо часто застосовують сальдовий метод як різновид ба-^лансового. За цим методом можна визначити величину останнього •ра, якщо вже відомі сумарний вплив усіх інших (крім нього) •рів і загальна зміна результативного показника. Сальдовий Ї2Г^ГОД ^доР^ечно використовувати там, де прямий розрахунок впливу |. будь-якого фактора є технічно складним або незручним з інших | міркувань (занадто трудомісткий тощо).

Проте слід дуже обережно користуватися цим методом, оскільки будь-який прорахунок на попередніх етапах автоматично призводить до помилки на останній стадії розрахунку. До речі, ця помилка має системний характер і зберігає загальний баланс показників або факторів.

3.6. Елімінування

Якщо на аналізований показник впливають кілька факторів, потрібно встановити роздільний вплив кожного з них. Для цього застосовують спеціальний метод — елімінування (від латинського слова еіітіпаге — виключати, усувати). Суть цього методу полягає у тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядають вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів, У практиці економічного аналізу застосовують кілька способів елімінування.

Ланцюгові підстановки. З метою визначення факторів будують таблицю, в якій зліва направо зазначаються всі необхідні фактори, починаючи з кількісних і закінчуючи якісним. Потім наводиться «добуток факторів», або результативний показник, і, нарешті, графа для розрахунку величини впливу факторів. У перший рядок таблиці (нульова підстановка) записують планові, або базові, показники. Для розрахунку впливу першого фактора проводять заміну його з планової (базової) величини на фактичну, а інші дані залишають незмінними. Різниця між одержаним розрахунковим показником (Ді) і плановим (базовим) становить величину першого фактора (Ді - Д,). Для розрахунку другого фактора його величину у другій підстановці також замінюють на фактичну (перший фактор тут і далі залишається на фактичному рівні), а величину впливу аналізованого фактора визначають як різницю між другим і першим розрахунковими показниками (Д₂ - Ді). Така процедура заміщення величини вихідних планових показників на фактичну величину здійснюється доти, доки в останньому рядку не з'являться всі фактичні значення факторів, що вивчаються, а їх величина впливу не буде визначена як відповідна різниця розрахункових добутків факторів.

Такий процес розрахунку чотирьох факторів наведено в табл. 3.1.

Отже, за умови дії чотирьох факторів здійснюється чотири підстановки (не враховуючи нульову). Величина кожного фактора визначається як різниця нового розрахункового показника та попереднього.

СХЕМА ВИЯВЛЕННЯ ВПЛИВУ ФАКТОРІВ СПОСОБОМ ЛАНЦЮГОВИХ ПІДСТАНОВОК

Таблиця 3.1

Фактори, яю впливають на показник

Добуток фа кюрі в

Номер підстановки та фактор

Величина

1-й 2-й 3-й 4-й

Дп

Нульова підстановка

впливу фактора

'Перша підстановка, перший фактор

Ді-Д,

Друга підстановка, другий фактор

Дз

Третя підстановка, третій фактор

ф ф

Чиверта підстановка, четвергиЙ фактор

Умовні позначення: II планове значення; Ф фактичне значення: *- 1-й, 2-й, 3-й кількісні фактори, 4-й (останній) якісний фактор.

?* ЇЧїзглянємо методику розрахунків на прикладі аналізу використання Утрудових ресурсів за даними промислового підприємства (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ФАКТОРІВ

Відсоток виконання плану

За

планом

Факті ич-ІЮ

І Іоказник

Відхилення від плану

95,48

477,4

500

1. Товарна продукція за місяць, тис. ірн

2. Середньооблікова чисельність робіт-'яиків, осіб

-22,6

200

250

-50

3. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-годин

30 800

40 000

-9200

4:3агальна кількість відпрацьованих :а робітниками людино-днів

4400

5000

Розрахункові показники

5. Середня кількість днів роботи одною "тника (ряд. 4 : ряд. 2)

ЧЮ0

ПО

рооочого дня

-1

87,5

ч* Середня тривалість З : ряд. 4), год

154

160

-6

96,25

І*. Середня кількість юдин, відіїрацьова-Диходним робітником (ряд. 5 х ряд. 6)

+387 +8_:5 +3,0

119,35 108_;5 124

2387 108_:5 15.5

2000 100 12,5

••Виробіток одного робітника, грн: «) середньомісячний (ряд. 1 : ряд. 2) і **9 середньодобопий (ряд. 1 : ряд. 4) _*) середиьошдинний (ряд. 1 : ряд. 3)

У табл. 3.2 перші чотири показники взято зі звіту з праці, п'ять останніх обчислюються за даними перших чотирьох показників. Як свідчать дані таблиці, фактичний обсяг товарної продукції менший за плановий на 22,6 тис. грн. Це зумовлено дією середньооблікової чисельності робітників (1-й фактор), середньої кількості днів роботи одного робітника (2-й фактор), середньої тривалості робочого дня (3-й фактор) і середньогодинного виробітку (4-й фактор). Використовуючи схему, наведену в табл. 3.1, і дані табл. 3.2, виконаємо відповідні розрахунки (табл. 3.3).

Спосіб абсолютних різниць. Розрахунки, які проводяться в таблиці ланцюгових підстановок, можуть бути спрощені, якщо в кожній підстановці змінити абсолютне значення фактора, що розраховується, відхиленням його фактичної величини від базової (планової).

Таблиця 3.З

РОЗРАХУНОК ФАКТОРІВ СПОСОБОМ ЛАНЦЮГОВИХ ПІДСТАНОВОК

Номер підстановки та фактор	Чисельність робітників	Середня кільюсть днів роботи одного робітника	Середня тривалість робочога дня, год	Середньогодинний виробіток, грн	є- ^"и &<? _п	Розрах)тюк впливу факторів, тис. грн
Нульова підстановка	250	20	8,0	12,5	500	—
1. Вплив чисельності робітників	200	20	8,0	12,5	400	400-500 = ^100
2. Вплив середньої кількості днів роботи одного робітника	200	22	8,0	12,5	440	440 - 400 = +40
3. Вплив сдіедньої тривалості робочого дня	200	22	7,0	12,5	385	385-440 = -55
4. Вплив середньо-годиннот виробітку	200	22	7,0	15,5	477,4	477,4-385=+92,4
Разом						-22,6

1 Вплив зміни чисельності робітників: (-50) ■ 20 ■ 8,0 ■ 12,5 =-100 (тис. грн).

^* 1. Вплив зміни кількості днів, відпрацьованих одним робітни-

¥^ (+2) • 200 • 8 ■ 12,5 = +40 (тис. грн).

^3. Вплив зміни тривалості робочого дня: ■■.£4) ■ 200 ■ 22 ■ 12,5 = -55 (тис. грн).

^С'4. Вплив зміни середньогодинного виробітку: 3,0 ■ 200 ■ 22 • 7 = +92,4 (тис. грн). Разом: -22,6 тис. грн.

Спосіб відносних різниць. Цей спосіб грунтується на обчис-„_гі різниць у відсотках. Величина впливу кожного фактора вивчається множенням різниці в суміжних індексах (відсотках) на

звий обсяг узагальнюючого показника. Розрахунок потрібно

;ти табличним або безтабличним способом. Використовуючи я табл. 3.2, проведемо відповідні розрахунки в табл. 3.4.

Таблиця 3.4

РОЗРАХУНОК ФАКТОРІВ СПОСОБОМ ВІДНОСНОЇ РІЗНИЦІ

Різниця суміжних показників

Розрахунок

Фактор

Показник

впливу факторів,

тис. грн

З «

-Середньооблікова ьність робітни-|«ів, осіб

■' ....

■ Загальна кількість . , _ званих усі-робтшками лю--дшв

Чисельність робітників

Ю0=-20

80,0

= -100

500- (-20) _

100

Середня

кількість

днів роботи

-440

88 - 80 = +8

500-8 100

|3. Загальна кількість

званих робітниками ІРодино-годин

Середня

тривалість

робочого

Дня

77 - 88 = -11

= -55

500-(-

100

Середньо-годинний виробіток

Обсяг товарюї про-

95,48 - 77= -+18,48

500-(+18,48)

95,48

100 = + 92,4

Використовуючи відхилення за кожним фактором, виконаємо розрахунок впливу факторів.

-22,6


	а
		ОСІ
	б.

_ч

.їо¹?

&5*

із а я 5 ~*

Хоча всі розглянуті способи елімінування різняться методикою розрахунків, вони дають однакові результати, оскільки грунтуються на одному й тому самому принципі. У практиці економічного аналізу найчастіше використовують спосіб абсолютних різниць, надійний і найменш трудомісткий.

Що стосується підрахунків резервів, то, як правило, до кількості резервів можна включати негативно діючі фактори. В нашому прикладі негативний вплив на обсяг виробленої продукції мали два з чотирьох факторів, які разом зменшили його на 155 тис. грн (100 + 55). Це і є резерви виробництва.

Спрощення факторних розрахунків

Будь-який багатофакторний розрахунок можна спростити, об'єднуючи відповідним чином окремі фактори. При цьому можливе об'єднання двох факторів з існуючих п факторів, трьох із тієї самої кількості факторів і т. д.

Звертаючись до нашого прикладу (табл. 3.2), проводимо спрощення розрахунку спочатку до трьох, а потім до двох факторів.

Трифакторні розрахунки

Базовий чотирифакторний розрахунок можна спростити до три факторного. При цьому існує шість варіантів такого розрахунку, з яких тільки три мають економічний сенс (рис. 3.1).

Якщо об'єднати перший і другий фактори в один (а це четвертий показник табл. 3.2), розрахунок набере такого вигляду (табл. 3.5).

Таблиця 3,5

Показник	КількІсгь відпрацьованих усіма робітниками за місяць днів	Середня тривалість робочого дня. год	Середньогодинний виробі [ок одного робі і пика, гри	Обсяг товарної продукції, гас. грн	Розрахунок впливу факторів, тис. грн
Нульова підстановка	5000	8	12,5	500	—
1. Вплив 1 -ґо фактора	4400	8	12,5	440	440 - 500 = -60
2. Вгшт 2-го фактора	4400	7	12,5	385	385-440 = -55
3. Вплив 3-го фактора	4400	і 7	15.5	477,4	477.4-385= +92.4
Разом					-22,6

& Є

5 Й^'д

_зі_-*

ЙІ5

к 5^і Я

■^Сиі5 Р


к.	р
р о	:ООСІ
9	я	р з"
\|	к	ОІІІ
О		о

2. Вплив 2-го фактора \ 200

3. Вплив 3-го <Ь Разом

Якщо об'єднати 2-й і 3-й фактори (табл. 3.3), утворюється фактор «кількість відпрацьованих людино-годин одним робітником». Сам розрахунок можна виконати в табл. 3.6.

Показник

Розрахунок

впливу факторів,

тис.ір_н

Нульова підстановка 1, Вилив 1 -го фактора

2. Вплив 2-го фактора

3. Вплив 3-го фактора Разом

Таблиця 3. б

робіт-	І о 1 'В		« \|£ Ж ™ ^		. грн
с	й		\|^ р.
ь *£	'В		о о -	о. с
'— о 3 о 5яГ §'2 і ££ і.	5 1 §-	ї « І- \| 5 § о З а ь- « X	II! НІ	5 с	продукції.

500

400 | 400-500=щГ 385-400 = -15

Таблиця 3.7

Нульова підстановка

440 440-400 = +40

Нарешті, якщо об'єднати в один фактори «середня тривалість робочого дня» та «середньогодинний виробіток одного робітника», виникає новий комплексний фактор «середньодобовий виробіток одного робітника» (рядок 86 у табл. 3.2). Розрахунок факторів виконується в табл. 3.7.

Двофакторні розрахунки

Необхідно також пам'ятати, що будь-який багатофакторний розрахунок завжди можна спростити до пошуку тільки двох факторів: один буде кількісний, а другий —- якісний. Для нашого чоти-рифакторного розрахунку існує сім варіантів спрощеного двофак-торного розрахунку (рис. 3.2), але економічно обґрунтованими з них є лише три. Чотири останніх варіанти порушують порядок розрахунку кількісних факторів і тому дають хибні результати.

Зробимо розрахунок впливу факторів відповідно до групувань за першими трьома варіантами.

/ варіант

Таблиця 3.8
Показник	Чисельність робітників, осіб	Середньомісячний виробі юк одного робітника, грн	Обсяг товарної продукції, тис. гри	Розрахунок виливу факторів, тис. грн
Нульова підстановка	250	2000	500	—
1. Вплив чисельності робітників	200	2000	400	400-500 = -100
2. Вплив середньомісячного виробітку одного робітника	200	2387	477,4	477,4-400 = + 77,4
Разом				-22,6

		11 варіант		Таблиця 3.9
Показник	Кількість відпрацьованих усіма робітниками днів	Середньо-добовий виробіток одного робітника, ірн	Обсяг товарної продукції, тис. грн	Розрахунок впливу факторів, тис. грн
Нульова підстановка	5000	100	500	—
1. Вплив кількості відпрацьованих усіма робітниками днів	4400	100	440	440 - 500 = -60
2. Вплив середньодобовою виробітку одної о робітника	4400	108,5	477,4	477,4 -440 =+37,4
Разом				-22,6

ниїГаї ониїгоп: иквяинхідосі егскн

ЯШЇҐ ИИЕМИНХЮОЙ

екрл хинсіГ -очгтсІШґт

ніг 'гапншдосі олші'о яохюосіии

дро 'яга -шшдосі

аішїго

1/оісІап ишшас

хохідосіиа йш'іГзсізз

СІ

5	х. о	.В
=	>	с.
се
©
СІІ	ь	п
0	а	■&■

Я/ варіант

Таблиця 3.10

Показник	Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людинотдии	Середиьо- ГОДИШІИЙ виробіток одною робітника, грн	Обсяі товарної продукції, тис. грн	Розрахунок впливу факторів, тис. грн
Нульова підстановка	40 000	12.5	500	—
1. йпив зщатьної юль-кості відпрацьованих людино-днів	30 800	12,5	385	385-500 = = -115
2. Вплив серсдиього-динного виїхтбітку одного робітника	30 800	15,5	447,4	477.4 - 385 -- + 92,4
Разом				-22,6

Використання способу абсолютних різниць для двофакторно-го розрахунку дозволяє сформулювати такий алгоритм:

величина кількісного фактора дорівнюватиме добутку зміни кількісного фактора на планову (незмінну) величину якісного; величина якісного це добуток зміни якісного фактора на фактичну величину кількісного.

Закінчивши дві нові серії розрахунку впливу факторів, слід перейти до визначення величини резервів збільшення обсягу товарної продукції.

Резерви при трифакторних розрахунках

/ варіант

60 тис. грн

а) доведення кількості відпрацьованих усіма робітниками днів до запланованої (тобто 5000)

б) доведення тривалості робочого дня

до запланованої (тобто 8 год) 55 тис. грн

Разом 115 тис. грн

// варіант

а) ліквідація нестачі робочої сили 100 тис. грн

б) доведення середньої кількості годин, відпрацьованігх одним робітником за місяць,

до запланованої (тобто до 160 год) 15 тис. грн

Разом 115 тис.грн

/// варіант

а) ліквідація нестачі робочої сили 100 тис. грн

Отже, максимальна сума резерву (вибирається найбільша сума з-поміж трьох варіантів) 115 тис. грн

Резерви при двофакторних розрахунках / варіант

а) ліквідація нестачі робочої сили 100 тис. грн

// варіант

а) доведення кількості відпрацьованих усіма робітниками днів до запланованої (тобто 5000) 60 тис. грн

Ш варіант

а) доведення загальної кількості відпрацьованих усіма робітниками людино-днів до запланованої (тобто 40 000) 115 тис.грн

Отже, максимальна сума резерву серед усіх трьох варіантів — 115 тис. грн.

Таким чином, найбільшу суму резерву можна одержати при докладному розрахунку кількості факторів (у нашому випадку чотирьох). І сума ця становить 155 тис. грн.

Спрощений розрахунок впливу факторів може доповнюватися прийомом розширення факторних систем, який базується на відомому правилі математики: якщо чисельник і знаменник дробу помножити на одне й те саме число, то величина дробу не зміниться. Природно, це число має відповідати даній ситуації (аналітичній моделі) й поглиблювати подальше вивчення факторів, шо впливають на результативний показник.

Припустимо, що функція, яка описує який-небудь процес, має вигляд у = т/п, тоді розширення цієї формули можна зробити так:

та а т

А) ™ •—- — - ^__

па п а і далі:

а т Ь а Ь т

у = = .

п а Ь п а Ь

До речі, розширення факторних систем дає змогу перевести розрахунки у більш зручну форму, коли всі фактори матимуть прямо пропорційний вплив на результативний показник, і тому застосовують лише процес множення.

Наприклад, середню продуктивність праці одного робітника за звітний період (П) розраховують за формулою

ГЇ = Т/Ч, (3.1)

де Т — обсяг товарної продукції, тис. грн, Ч — чисельність робітників, осіб.

;■ Зовні підвищення продуктивності праці зумовлює зростання обсягу товарної продукції, а збільшення кількості робітників, навпаки, її погіршує. Однак насправді ані перший, ані другий показник не є справжнім фактором продуктивності праці. Ці фактори приховані десь у глибині і наведеною формулою не відображаються. Але розширення (деталізація) складу формули дає змогу знайти найбільш загальні і справжні фактори, які впливають на середній рівень продуктивності одного робітника:

П=ІЯІ, (3.2)

чдг'

де Д — загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками робочих днів за звітний період; Г — загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками годин за звітний період.

Якщо зробити необхідні перестановки у формулі (3.2), то матимемо:

П^ІІ (3.3)

чдг ^у

Звідси випливає, що Д/Ч — середня кількість відпрацьованих одним робітником днів у звітному періоді (д), Г/Д — середня тривалість робочого дня (зміни) в годинах (г), нарешті, Т/Г — се-редньогодинний виробіток одного робітника (п). Тоді формула (3.3) матиме такий вигляд:

П-дгп. (3.4)

Таблиця 3.11

РОЗРАХУНОК ВПЛИВУ ФАКТОРІВ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ

Номер підстановки та фактор

Середня кількість відпрацьованих одним робітником днів

<д>

Середня тривалість робочого

ДНЯ,

год (г)

Середньо-

І'ОДИННИЙ

виробіток, ірн (н)

Середньомісячний виробіток одного робітника, грн (II)

Розрахунок виливу

факлхїрів, грн

Нульова підстановка

8,0

12,5

2000

—

1. Вплив середньої кількості відпрацьованих одним робітником днів

8,0

12,5

2200

2200-2000 = = + 200

Закінчення табл. 3.11

	Середня
Номер	кількість від-
підстановки	працьованих
та фактор	одним робіт-
	ником днів
	(л)
2. Вплив середньої
тривалості робочо-	22
го дня
3. Вгпив середню-
годинного виробіт-	22

СереДНЬО-МІСЯЧПИЙ

виробіток

одного робі тика. (П)

1925

Середня тривалість робочого

ДНЯ.

год (г)

Серед пьо-

ГЇ)ДИННИЙ

виробіток, грн (її)

Розрахунок

впливу факторів,

фН

7,0

12.5

і 925-2200 = --275

15.5

2387

2387-1925 = = +462

Разом

На підставі даних табл. 3.2 проведемо підрахунок впливу цих факторів на зміну продуктивності праці одного робітника способом ланцюгових підстановок (табл. 3.1 і).

3.7, Статистичні методи

Серед статистичних методів, використовуваних в аналізі, чільне місце посідає табличний.

Таблиці використовують для накопичення, опрацювання і зберігання цифрової інформації. Форму таблиць та їх майбутній зміст слід передбачати заздалегідь, тобто до початку аналізу явищ. Від усіх інших таблиць аналітична, як правило, відрізняється відносно нескладною будовою, компактністю і наочністю. Вона повинна мати не лише основну, а й додаткову (для порівняння) інформацію (планові та середні показники, дані за минулі періоди), а також проміжні підсумки, відхилення, відсотки.

У процесі збирання цифрової інформації та заповнення таблиць виникає низка технічних складностей, якщо інформації забагато. З метою забезпечення компактності:

таблиці спрощують чи округлюють (до тисяч, мільйонів тощо) вихідну інформацію;
скорочують або частково відкидають другорядні дані;
об'єднують дані у групи і підраховують проміжні підсум кові показники або передають через середні показники;
комбіновано показують частину показників у деталізовано му вигляді, а інші розміщують разом в одному рядку (як «інші»);
поділяють вихідну інформацію на кілька самостійних сукуп ностей з наступним складанням кількох простіших таблиць з вузь ким змістом.

Таблиці у певному наборі можуть виконувати роль програми або переліку питань, що вивчаються. Проте не слід перебільшувати значення таблиць: вони є важливим, але здебільшого технічним аспектом аналізу.

Динамічні ряди — це порівняння не двох, а кількох предметів, показників. Виокремлюють штервальні та моментні динамічні ряди. Аналіз їх дає змогу визначити:

напрям зміни показників (збільшення, зменшення, сталість або нестабільність, коливання);

наявність тенденцій у зміні показників,
середній рівень показників і варіації.

Серйозною проблемою для дослідження стають порушення у динамічних рядах. Це пов'язано з неоднаковими інтервалами часу, а також із неоднорідними показниками, які потрапили до загальної сукупності даних. Нарешті, виникають перерви в динамічному ряду через брак інформації.

Широкого використання набули вибірковий метод і групування, кореляційний метод, середні й відносні показники. Особливу увагу слід приділяти застосуванню в аналізі графічних методів. Ці методи у поєднанні з комп'ютерами забезпечують більшу наочність результатів аналізу. Наприклад, використовуючи дані табл. 10.1, побудуємо відповідну гістограму (рис. 3.3) та графік динаміки обсягів виробництва продукції на підприємстві за п'ять років (рис. 3.4).

2000 \—\

1500 М

2500

1000 М

Виробництво цементу, тис. т

12 3 4 5 Роки

Рис. 3.3. Динаміка виробництва продукції на підприємстві

—♦-^Відсоток до першого року

¹ . ²³ . ⁴5 Роки

Рис. 3.4. Динаміка виробництва продукції

на підприємстві

3.8. Енономіко-математичні методи

В аналізі досить часто використовують методи оптимізащї програми робіт, завантаження устаткування або розподілу ресурсів. Це передусім симплексний метод, транспортна задача, сітьові методи планування. Такі методи передбачають використання комп'ютерної технології і відповідних програм.

3.9. Інші методи

У практиці економічного аналізу дедалі ширше застосовуються соціологічні методи дослідження. Серед них передусім слід назвати анкетний, опитування і співбесіди.

Анкетний метод — це письмове опитування працівників, причетних до якихось проблем або виробництва, з метою з'ясування певних питань. Анкетне опитування потребує багато зусиль і часу. Тому частіше вдаються до простішого методу —усного опитування (інтерв'ю). Проте й він потребує старанної підготовки та кваліфікованої стратегії спілкування з тими чи іншими виконавцями або свідками подій.

Знання психології людей, їх готовності до співпраці, можливість одержання інформації в неперекрученому вигляді — дуже важливі моменти при проведенні досліджень за допомогою соціологічних методів.