Порівняльний аналітичний баланс

СТАНУ ЗАПАСІВ (етапі балансу 100—140), тис. гри

Актив	Абсолютні величини		Питома вага, %		Зміни
	на початок ЗВІТНОГО періоду	на ганець звітного періоду	на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду	в абсолют­них величи­нах (3-2)	у питомі й вазі (5- -4)	у відсогках до величини на початок періоду (6: 2)-100	у відсогках до зміни підсумку балансу (6:66)-100
1	2	3	4	5	б	7	8	9
Виробничі запаси	800	900	23,1	22,6	+100	-0,5	+12,5	19,4
І Іезавертене виробництво	20	120	0,6	3,1	+100	+2,4	+500	19,4
Готова продукція	40	156	1,1	3,9	+116	+2,7	+290	22,5
Товари	2600	2800	75,1	70,4	+200		+7,7	38,8
Загальна величина	3460	3976	100	100	+516	0	+14,9	100

Порівняльний аналітичний баланс зводить в одне ціле і систе­матизує ті розрахунки і прикидки, які зазвичай виконує кожний аналітик, вивчаючи баланс.

Схемою порівняльного аналітичного балансу охоплено біль­шість важливих показників, що характеризують статику і дина­міку фінансового стану. Порівняльний баланс фактично включає показники горизонтального і вертикального аналізу. Проводячи горизонтальний аналіз, визначають абсолютні та відносні зміни величини різних статей балансу за аналізований період. Метою вертикального аналізу є вивчення змін питомої ваги окремих ста­тей у підсумках балансу.

Усі показники порівняльного балансу можна розподілити на три групи:

• показники структури балансу;

• показники динаміки балансу;

• показники структурної динаміки балансу.

Найважливішими для осмислення загальної картини зміни фі­нансового стану є показники структурної динаміки балансу, на­ведені в колонці 9 порівняльного аналітичного балансу. Зістав­ляючи структурні зміни в активі й пасиву можна визначити, через які джерела в основному був приплив нових засобів і в які активи ці нові засоби в основному було вкладено.

На підставі даних таблиць можна зробити такі аналітичні ви­сновки. За звітний рік майно підприємства збільшилося на 6420 тис. грн і на кінець періоду становило 15 764 тис. грн. Така зміна зумовлена збільшенням необоротних активів на 5926 тис. грн, оборотних активів — на 454 тис. грн (5926 + 454 = 6420). Проте якщо проаналізувати зміни в питомій вазі, то можна з'ясу­вати, що на кінець періоду порівняно з його початком збільши­лася частка тільки необоротних активів (19,1 %). Оборотні ак­тиви значно зменшилися (-18,9%), у тому числі за всіма їх складовими: запаси (-11,8%), одержані векселі (-1,1 %), дебі­торська заборгованість за товари, роботи, послуги (-2,3 %), де­біторська заборгованість за розрахунками та інша (-1,1 %), по­точні фінансові інвестиції (-0,8 %), грошові кошти та їх еквіваленти (-1,6 %).

Збільшення майна підприємства на 6420 _ТИс. грн було забез­печено зростанням джерел власних коштів на 92,2 % (див. табл. 7.4 (пасив), кол. 6: сума відхилень розділу Т пасиву - розділ П пасиву + + розділ V пасиву ділиться на 6420, помножені на 100 тобто (5834 - 32 + 120): 6420 ■ 100) й відповідно на 7,7 % (100 - 92,3) і покривалося збільшенням зобов'язань підприємства.

78

Треба зауважити, що частка оборотних активів на кінець пері­оду зменшилася на 18,8 % (див. табл. 7,4, кол. 7), хоча в абсолют­ному вимірі вона зросла на 454 тис. грн. Приріст запасів у абсо­лютних одиницях відбувався майже рівномірно по всіх видах: виробничі запаси — на 100 тис. грн, незавершене виробництво — на 100 тис. грн, готова продукція — на 116 тис. гри, товари — на 200 тис. грн. Натомість зміни у питомій вазі відбувалися по-різному (див. табл. 7.5, кол. 7): виробничі запаси (-0,5 %), неза­вершене виробництво (+2,4 %), готова продукція (+2,8 %), товари (-4,7%).

7.4. Платоспроможність підприємства і ліквідність його активів

Необхідність аналізу ліквідності балансу виникає в умовах ринкових відносин через посилення конкурентної боротьби, фінансові обмеження та безумовну необхідність оцінки креди­тоспроможності підприємства. Ліквідність балансу визнача­ється як ступінь покриття зобов'язань підприємства його акти­вами, термін перетворення яких у грошову форму збігається з терміном погашення зобов'язань. Ліквідність активів є елемен­тами, які формують поняття «ліквідність балансу». Але чим менше потрібно часу, щоб даний вид активів прийняв грошову форму, тим вища його ліквідність. Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні засобів по активу, згрупованих відпо­відно до ступеня їх ліквідності і розміщених у порядку змен­шення ліквідності, із зобов'язаннями за пасивами, згруповани­ми за строками їх погашення і розміщеними в порядку збіль­шення строків.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворен­ня на грошові засоби, активи підприємства розподіляються за та­кими групами:

• найбільш ліквідні активи (А1) — до них відносяться усі статті грошових засобів підприємства і надійні короткострокові фінансові вкладення (цінні папери);

• швидко реалізовувані активи (А2) — дебіторська забор­ гованість та інші оборотні активи. Підсумок цієї групи одер­ жується відніманням від підсумку розділу II активу величини найбільш ліквідних і повільно реалізовуваних активів. Також бажано, використовуючи дані бухгалтерського обліку, відра-

79

хувати витрати, не перекриті засобами фондів і цільового фі­нансування, та розрахунки з робітниками за одержаними ними позиками.

Витрати, не перекриті засобами фондів і цільового фінансу­вання, а також перевищення суми розрахунків з робітниками за одержаними ними позиками над сумою позик банку для робіт­ників і службовців являють собою іммобілізацію оборотних засобів (частина перевищення розрахунків над позиками бан­ку, зумовлена видачею позик робітникам за рахунок засобів спеціальних фондів підприємства, скоригується при відраху­ванні іммобілізації' з величини джерел власних засобів). У разі виявлення в результаті внутрішнього аналізу іммобілізації по статтях інших дебіторів та інших активів на її величину також зменшується підсумок активів;

— повільно реалізовувані активи (АЗ) — статті розділу II ак­ тиву «Запаси», а також статті «Довгострокові фінансові інвести­ ції з розділу І активу балансу.

Щоправда, може виникнути запитання щодо включення (не-включення) до цієї групи суми витрат майбутніх періодів (розділ Ш активу). Сума витрат майбутніх періодів може бути включена до цієї групи у випадку, якщо термін її погашення не перевищує 12 календарних місяців;

— важко реалізовувані активи (А4) — статті розділу І акти­ ву балансу «Необоротні активи», за винятком статей, включених до попередньої групи.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

• найбільш термінові зобов'язання (ПІ) — до них належать кредиторська заборгованість (статті розділу IV пасиву балансу «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги»), а та­ кож «Поточні зобов'язання за розрахунками»;

• короткострокові пасиви (П2) — короткострокові креди­ ти та поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язан­ нями;

—довгострокові пасиви (ПЗ) —довгострокові зобов'язання (розділ Ш пасиву), а також розділ II пасиву «Забезпечення наступ­них витрат і платежів»;

— постійні пасиви (П4) — статті розділу І пасиву балансу «Власний капітал», а також розділ V «Доходи майбутніх пері­ одів». Для збереження балансу активу й пасиву підсумок цієї групи зменшується на суму іммобілізації оборотних засобів за статтями розділу П активу.

80

Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити під- наведених даних по активу й пасиву. Баланс вважається ліквідним, коли має місце така ситуація:

АІ^ПІ

>,. АЗ^ГО

А4 <П4

У деяких підручниках, монографіях автори стверджують, що баланс є абсолютно ліквідним у тому разі, коли в усіх чотирьох групах активи перевищують пасиви. Проте це не обов'язково. Четверта група є «балансуючою» і водночас має глибоке еконо­мічне значення: виконання балансу свідчить про дотримання мі­німальної умови фінансової стійкості — наявність у підприємст­ва власних оборотних засобів. Врешті, коли одна або кілька нерівностей системи мають протилежний знак, баланс деякою мірою відрізняється від абсолютного.

Порівняння підсумків по активу й пасиву для третьої та четвер­тої груп відображають співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому. Аналіз, проведений за такою схемою, достатньо повно відображає фінансовий стан з погляду можливостей своєчасного проведення розрахунків.

Використовуючи правило зростаючої ліквідності, необхідно розрізняти три рівні платоспроможності:

— грошовий;

—розрахунковий;

— ліквідний.

Коефіцієнт грошової платоспроможності (К_г._и) визначається відношенням суми залишків за статтями коштів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до суми залишків за непогаше­ними кредитами та поточної кредиторської заборгованості. За­пишемо цю формулу по рядках балансу:

_ ряд. 230 ф. 1 + ряд. 240 ф. 1 + ряд. 220 ф. 1 ряд. 620 ф. 1

де ряд. 230 ф 1 — грошові кошти та їх еквіваленти в національ­ній валюті; ряд. 240 ф. 1 — грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті; ряд. 220 ф. 1 — поточні фінансові інвестиції; ряд. 620 ф. 1 — поточні зобов'язання.

81

Під час аналізу може виникнути запитання щодо включення (невключення) до знаменника цього відношення суми доходів майбутніх періодів (ряд. 630 ф. 1 —доходи майбутніх періодів). У будь-якому разі зі значення ряд. 630 до знаменника цієї фор­мули потрібно включити лише ту суму, яка стосується періодів, що не перевищують 12 календарних місяців з дати складання балансу.

За даними нашого балансу визначаємо коефіцієнт ліквідної платоспроможності на початок і кінець періоду та порівнюємо їх.

ТУ" ПОЧ.ІІср _

- 0.096;

140 + 240 + 100 4984

-кш пер __

3.11 ~

= 0,083.

402 + 10 + 40 5438

Дані свідчать про те, що коефіцієнт грошової платоспромож­ності на кінець року знизився, на підприємстві недостатній зали­шок грошових коштів (значення цього коефіцієнта повинно бути не менше ніж 0,2).

Коефіцієнт розрахункової платоспроможності (К_г,,) визна­чається відношенням суми залишків за статтями коштів та їх елементів, поточних фінансових інвестицій, дебіторів, товарів і готової продукції до суми залишків за непогашеними короткостроковими кредитами та поточної кредиторської за­боргованості.

_к _ ряд. 260 ф, і ^рп ряд. 620 ф. 1 '

(7-2) де ряд. 260 ф, 1 — оборотні активи.

Значення цього коефіцієнта на початок і кінець періоду необ­хідно порівняти між собою. Слід зауважити, що коефіцієнт роз­рахункової платоспроможності завжди значно вищий за коефіці­єнт грошової платоспроможності, тому що в чисельнику крім грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень вра­ховуються й інші ліквідні активи. Щодо включення (невключен­ня) до знаменника цієї формули суми доходів майбутніх періодів, а до чисельника — витрат майбутніх періодів, то вони можуть бути включені лише в тому разі, якщо термін їх погашення не пе­ревищує 12 календарних місяців.

Виходячи з даних балансу, одержимо коефіцієнт розрахунко­вої платоспроможності:

82

початок періоду

1156

к.,„ -

кінець періоду

-3,63.

5438

1494

Одержані дані свідчать, що коефіцієнт розрахункової пла­тоспроможності на початок періоду був вищим — це позитив­не явище, тому що на підприємстві ліквідних активів було біль­ше, ніж поточних зобов'язань, і є можливість ними значно ⁴краще маневрувати й швидше перекривати поточні зобов'я­зання. Проте на кінець періоду відбувається зменшення цього коефіцієнта, і підприємству треба знаходити причини цього. Взагалі одна з головних причин такого становища — це збіль­шення кредиторської заборгованості. В нашому випадку зрос­ли суми кредитів, а також збільшилися поточні зобов'язання за

іншими статтями.

Коефіцієнт ліквідної платоспроможності (К_1П) визначається відношенням загальної суми оборотних активів і витрат майбут­ніх періодів до загальної суми зобов'язань і доходів майбутніх періодів:

К ряд. 260ф. 1 + ряд. 270ф. 1

¹" ряд. 480 ф. І + ряд. 620 ф. 1 + ряд. 630 ф. 1' ' ^}

де ряд. 270 ф. ! —- витрати майбутніх періодів; ряд. 480 ф. 1 — довгострокові зобов'язання, ряд. 630 ф. 1 — доходи майбутніх

періодів.

Для підприємства цей коефіцієнт буде більшим за одиницю.

5084

4984 + 100

= 2,99;

440 + 1156 + 100 1696

За нашим балансом коефіцієнт ліквідної платоспроможності на початок періоду становитиме

5578

5438 + 140

600 + 1494 + 220 2314 83

-2.41.

на кінець періоду

■ кін пер _

^{на К1неі}*ь періоду доходів майбутніх пе-

(за ^^м поточної ліквідності

Цієнт покриття. Він ро оборотних (мобільний) них зобов'язань.

ГнаТо зменшився, що _Е птнин

точних зобов'язань а також ^ рюдів. ■ ^Також т

■^^!^±ШфЛі_:рядА20ф_{Л +}

"ься як в_1д„_0ШЄння велтинй обо"°^КРИТТ^' ^К*^{Л Вш визнача}- мшусом запасщ і незаверГешго _в °^Рп_Я ^{(поточних}) ^ж™вів за них зобов'язань; ^{Р ОГО ви}Р°бництва до величини поточ-

де ряд. 100 ф. 1 — виробничі запаси; ряд. 110 ф. 1 — тварини на вирощуванні та відгодівлі; ряд. 120 ф. І — незавершене ви­робництво; ряд. 130 ф. 1 — готова продукція; ряд. 140 ф. 1 — товари.

Позитивним для підприємства буде, коли цей показник дорів­нює або більший за одиницю.

4984 - (100 + 0 + 40 + 2600 + 300)

Заданими нашого балансу розрахуємо (див. табл. 7.4): на початок періоду

на кінець періоду

= 0,75.

На практиці не часто буває, коли цей коефіцієнт дорівнює одиниці. Тому можна задовольнитися результатом 0,9. На кінець періоду виникає загроза потрапити у скрутне фінансове стано­вище через низколіквідні активи,

^ВИ^^а™ ^ТО °^^еР^жимо коефіцієнт

^ЧаСТ° ^{називак}>^ть, коефі- ^шпп ^{В1Дношення} «артості всіх підприємства до величини поточ-

84

(7.5)

к.

^Кп,т -

[■деО₃ — сума оборотних засобів; К_фз — поточні зобов'язання.

Коефіцієнт поточної ліквідності висвітлює платіжні можли-I вості підприємства за умови не тільки своєчасних розрахунків 1$ дебіторами і сприятливої реалізації готової продукції, а й І Продажу у разі необхідності інших матеріальних оборотних за-собів.

ІРівень коефіцієнта поточної ліквідності залежить від галузі виробництва, тривалості виробничого циклу, структури запасів і витрат та інших факторів. Нормальним для нього вважається об­меження К._иІ>2. Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період середньої тривалості одного обороту всіх оборотних засобів.

Аналіз ліквідності балансу можна оформити у вигляді табл. 7.6. У колонках 2, 3, 5, 6 наводяться підсумки груп активу й пасиву, розраховані на початок і кінець звітного періоду, у колонках 7 та 8 — абсолютні величини платіжних надлишків або нестач на по­чаток і кінець звітного періоду; у колонках 9 та 10 — відповідно їх величини у відсотках до підсумків груп пасиву.

Виходячи з даних табл. 7.6, необхідно зазначити, що за зві­тний рік явною є нестача самих ліквідних активів на кінець періоду для покриття найтерміновіших зобов'язань. Вона ста­новить 702 тис. грн (1114 > 412). Але на кінець періоду під­приємство очікує від дебіторів надходжень, які перебільшують короткострокові пасиви на 670 тис. грн (380 < 1050). Повільно реалізовувані активи (тобто «Запаси») більші від довгостроко­вих пасивів на кінець періоду на 3284 тис. грн. Як на початок періоду, так і на кінець значно менше постійних пасивів (від­повідно -3344 та -3252).

Зіставлення підсумків першої групи по активу й по пасиву, тобто А1 і ПІ (строки до 3 місяців), відображають співвідношен­ня поточних платежів та надходжень. Порівняння підсумків дру­гої групи по активу і пасиву, тобто А2 і П2 (термін від 3 до 6 мі­сяців), відображають тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в найближчому майбутньому.

При цьому нестача засобів по одній групі активів компенсу­ється їх надлишком по іншій групі, хоча компенсація при цьому має місце лише при вартісному виразі, оскільки в реальній платіж­ній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш лік­відні.

85

V©

		(001 -9:8)		о	^.	І—
		лі'окізи (меншає						X
	я 5 о | ? *	ЧПЗНІМ ВН
	І е	(001 • 5 : і)			с.	■о
		ЛЇГОКІЗП О.ЮНПНЕ		'О				X
		лоівьои вн			+		1
	о -у	(9-0					Г^
		лСокіоіі олонхіас	=с
	тіжний надл* або нестатоь	чПзнга вн
		(я-г) лїгоісізи олоішас			X	976	344	о
		ЯОІ.ВЬОІІ ЄН			+		і
		ЛіґокЬіі					06
ІАНС		олоішае чїізнія вн			X	ОС		ми
ТІ БА.		ЛІҐОКІЗП ОХОН1ІЄ£ МО1ВНО11 ЩІ		916	24О	584	7604	9344
0
5				а §			4. Постійні пасиви
В		я о .3	-1-	1. НаЙбіль термінов зобовязан	II !2	Довгостро пасиви		Баланс (1+2+3+4
		^РоиІзп		(-4	О	>С	ос
		аюніші. чіізкім бц		т+	О			УГ,
					1-	О	_	■п-
		О.ІОН.ІІЯОІШВЬОН Е\1			У—	ю
							ну-
				К'ВІ			о
						&. к	я
						— я
		<				—■ ' н
				1С —
					~ Я	— І'	я л
					П ї		т -

86

7.5. Аналіз фінансової стійкості .V підприємства

Важливим завданням аналізу фінансового стану є дослі­дження абсолютних показників фінансової стійкості підприєм­ства. Для даного напряму аналізу вирішальне значення має пи­тання про те, які показники відображають сутність стійкості фінансового стану. Відповідь на це одержується передусім із самої побудови балансу, тобто має дотримуватися таке спів­відношення:

НА + ОА +

ВМП = ВК + ЗНВП + ДЗ + ПЗ + ДМП, (7-6)

де НА — необоротні активи (основні засоби і вкладення); ОА — оборотні активи (запаси, дебіторська заборгованість, грошові за­соби та інші активи); ВМП — витрати майбутніх періодів, ВК — джерела власних засобів, ЗНВП — забезпечення наступних ви­трат і платежів; ДЗ — довгострокові зобов'язання (кредити бан-^!ків); ГО — поточні зобов'язання (короткострокові кредити бан­ків, кредиторська заборгованість, розрахунки, інші пасиви); ДМП — доходи майбутніх періодів.

Забезпеченість запасів і витрат джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, тоді як платоспроможність ви­ступає її зовнішнім виявом. Водночас ступінь забезпеченості запасів і витрат джерелами є причиною різного ступеня плато­спроможності (неплатоспроможності), що є наслідком такої

забезпеченості.

Найбільш загальними показниками фінансової стійкості є надлишок і нестача джерел засобів для формування оборотних активів, які розраховуються як різниця величин джерел і від­повідної величини запасів і витрат. При цьому мається на увазі забезпеченість певними видами джерел (власними, кредитни­ми та іншими позиковими засобами), оскільки достатня сума всіх можливих видів джерел (включаючи короткострокову кре­диторську заборгованість та інші пасиви) гарантована тотож­ністю підсумків активів і пасивів балансу. Загальна величина Запасів і витрат підприємства дорівнює підсумку розділу ТІ ак­тиву балансу.

Для оцінки джерел формування запасів і витрат використову­ється кілька показників, що відображають різний ступінь охоп­лення різних видів джерел.

87

~>і

Перший показник

наявність власних оборотних засобів: ви-

значається різниця величини джерел власного капіталу чини ирпїїппппчч-^ --.... --■

та вели-

чини необоротних активів:

А,,, (7.7)

.% — джерела власного капі­ необоротні активи (розділ І

де ОЗвл— власні оборотні засоби; талу (розділ І пасиву балансу); А„ активу балансу).

Другий показник — наявність власних і довгострокових зобо-в 'язань джерел формування запасів і витрат (0^; одержуєть­ся збільшенням попереднього показника на суму довгострокових кредитів і позикових засобів:

ОЗ,,_Д-(Д,,_К + Д_К)-А_Н, (7.8)

де Д_к—довгострокові зобов'язання.

Третій показник — загальна величина головних джерел форму­вання запасів і витрат (ОЗ); дорівнює сумі попереднього показ­ника та величини короткострокових кредитів і позикових засобів:

ОЗ^Д.л.к + Дк + К^-А,,, (7.9)

де Ккр — короткострокові кредити і позикові засоби.

Кожний з наведених показників наявності джерел формуван­ня запасів і витрат має бути зменшений на суму іммобілізації оборотних засобів у складі інших дебіторів та інших оборотних активів.

Цим трьом показникам джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат дже­релами їх формування.

Це надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних засобів:

ДОЗ^ОЗ^-Ао, (7.10)

де А_о — запаси і витрати. Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових зобов'язань джерел формування запасів і витрат:

АОЗ_ю._д = ОЗ_иьд-Ав. (7-11)

Надлишок (+) або нестача (—) загальної величини головних джерел формування запасів і витрат:

Д03 = 03-А_о (7.12)

Розрахунки трьох показників забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування дають змогу класифікувати фінансові ситуації за ступенем їх стійкості.

іф-При ідентифікації типу фінансової ситуації використовують ірнвимірний показник.

!и Можливе визначення чотирьох типів фінансових ситуацій. * 1. Абсолютна стійкість фінансового стану, яка задається таки-і умовами:

ДОЗ^_Д>0; (1,1,1)

[доз>о.

Ця ситуація, якщо її виразити через тривимірний показник, буде

■ 2. Нормальна стійкість фінансового стану підприємства, яка його платоспроможність:

(0,1,1)

АОЗ_ВЛЛ>0; ДОЗ>0.

3. Нестійкий фінансовий стан, пов'язаний з порушенням пла­тоспроможності, за якої ще існує можливість установлення рів-йоваги за рахунок поповнення джерел власних засобів і збіль­шення оборотних засобів, а також додаткового залучення ІрЬвгострокових кредитів і позикових засобів.

[ДОЗ„<(

(ОДІ)

!доз_ВІД<

ДОЗ > 0.

: Фінансова нестійкість вважається у такій ситуації допусти-(мою, якщо величина короткострокових кредитів і позикових за-ГСобів, що залучається для формування запасів і витрат, не пере-івищує сумарної вартості виробничих запасів, готової продукції і Товарів, тобто якщо дотримуються такі умови: : — виробничі запаси плюс готова продукція і товари (за собівар­тістю) більші або дорівнюють короткостроковим кредитам і пози­ковим засобам, які беруть участь у формуванні запасів і витрат;

— вартість незавершеного виробництва плюс витрати майбут­ніх періодів менші або дорівнюють сумі позикових і довгостро­кових джерел формування запасів і витрат.

Якщо ці умови не дотримуються, то фінансова нестійкість є ненормальною (передкризовою).

4. Кризовий фінансовий стан, за якого підприємство перебуває на межі банкрутства, —- грошові кошти, короткострокові фінан-

89

сові вкладення і дебіторська заборгованість підприємства не по­кривають навіть його кредиторської заборгованості:

(0,0,0)

АОЗ<0.

у аналітичну таблицю		7.7, що ха-
овоґ стійке	ОТІ, іие. грн	Таб.тця 7.7
На початок ІВІ1ПОГО періоду	На кінець звітного періоду	Зміна за період (-.-)
7604	13 438	+5834
4260	10 186	+5926
3344	3252	-92
240	600	+360
3584	3852	+286
240	380	+140
3824	4232	+408
3460	3976	+516
-116	-724	-606

Складемо за даними балансу аналітичну таблицю рактеризує фінансову стійкість.

Показник

1. Джерела ачасггих .засобів ла міііу- сом іммобілізації

2. Основні часойтта ін.

3. Наявність атасних оборотних за­ собів (1 -2)

4. Довгострокові кредити та залучені засоби

5. Наявність власних засобів і довго­ строкових джерел формування запа­ сів і втрат (3 + 4)

6. Короткострокові кредити та зобо­ в'язання

7. Зага.іьна величина основних дже­ рел формування запасів (5 + 6)

8. Загальна величина запасів

9. Надлишок (+) або нестача (-) влас­ них оборотних засобів (3 - 8)

+124

-124

+248

10- Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових залучених джерел формування запасів і витрат (3-8)

-256

-136

(ОДІ)

11. Надлишок (+і або нестача (-) за­ гальної величини основних джерел формування запасів і витраі (.7 - 8)

12. Тривимірний показник фінансо­ вої ситуації (ряд. 9. 10, 11)

, Заданими, наведеними у табл. 7.7, фінансовий стан підприєм­ства характеризується як нестійкий. На кінець звітного періоду мало місце збільшення джерел власного капіталу і довгостроко­вих зобов'язань формування запасів і витрат. На початок року кризовий стан ще не відчувався, це видно з рядків 7 та 8 (3824 біль­ше за 3460 на 364 тис. грн), на кінець звітного періоду різниця значно зменшилася і становила 256 тис. грн (4232 - 3976). Проте підприємство ще існуватиме, оскільки короткострокові кредити, використовувані для формування запасів і витрат (ряд. 6 - ряд. 11), не перевищують виробничих запасів і готову продукцію (див. табл. 7.7). Водночас загальна величина основних джерел формування запасів значно менша за загальну величину запасів і витрат. Якщо така тенденція спостерігатиметься й надалі, то під­приємство опиниться в критичній ситуації.

Стабілізуючими методами за такої ситуації можуть бути реа­лізація надмірних товарно-матеріальних цінностей, збільшення джерел власних засобів, додаткове залучення довгострокових і позикових засобів.

Аналіз показників фінансової стійкості безпосередньо по­в'язаний із вивченням стану запасів і витрат, які є одними з важливих факторів стійкості фінансового стану. Проте, щоб поглибити аналіз залишків обігових активів, необхідно вико­ристати інформацію про запаси й витрати, які відображаються у первинному бухгалтерському обліку. Такий аналіз дає змогу виявити невикористані товарно-матеріальні цінності (залежалі матеріальні цінності), а також наднормативні запаси матеріаль­них цінностей.

7.6 Аналіз дебіторської

і кредиторської заборгованості

Дебіторська і кредиторська заборгованість виникає внаслідок розрахунків підприємства з покупцями, постачальниками, фін­органами, підрядчиками, робітниками і службовцями, органами соцстрахування, депонентами, підзвітними особами тощо.

Значні розміри дебіторської і кредиторської заборгованості призводять до самовільного перерозподілу оборотних засобів між підприємствами.

Дебіторська заборгованість — це відволікання з діяльності підприємства оборотних засобів, що є причиною фінансових ускладнень. Кредиторська заборгованість — результат напру-

90

91

женого фінансового стану; в результаті нестачі необхідних за­собів затримується платіж різними організаціями та особами. Суворий контроль за своєчасною сплатою кредиторської забор­гованості має велике значення, оскільки затримання платежів може стати причиною фінансових ускладнень у підприємств-кредиторів і негативно позначитися на виробничих відносинах з ними.

Дебіторська заборгованість показана в розділі її балансу за статтями «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послу­ги» та «Дебіторська заборгованість за розрахунками».

Аналіз дебіторської заборгованості треба починати з вивчен­ня даних балансу, за якими визначають ступінь збільшення або зменшення їх протягом звітного періоду. За даними нашого ба­лансу, дебіторська заборгованість за товари, роботи на кінець року збільшилася порівняно з початком звітного періоду і становила 720 тис. грн (на початок року — 680 тис. грн). Поряд із цим збіль­шилася й чиста реалізаційна вартість. Резерви сумнівних боргів протягом року не змінилися.

Далі визначається невиправдана заборгованість і з'ясовуються причини її виникнення. Важливим завданням аналізу є визначен­ня за даними пояснювальної записки або бухгалтерських відомо­стей дати виникнення кожної суми заборгованості, що дає змогу встановити строки застарілості позову.

Необхідно відрізняти допустиму заборгованість від неви­правданої. Допустима дебіторська заборгованість — це забор­гованість, яка виникла згідно з пред'явленими претензіями, і заборгованість підзвітних осіб. До невиправданої дебіторської заборгованості належать заборгованість конкретних осіб при нестачах, розтратах і крадіжках; заборгованість відділу капіталь­ного будівництва внаслідок порушення фінансової дисципліни, нестача і витрати, зумовлені псуванням товарно-матеріальних цінностей, не списаних з балансу в установленому порядку, а також уся прострочена заборгованість.

Треба також аналізувати заборгованість за окремими покуп­цями і строками виникнення заборгованості. Постійний облік і аналіз дебіторської заборгованості дає можливість вживати захо­дів щодо усунення простроченої заборгованості. Інформація, одер­жана від такого аналізу, необхідна як для внутрішнього управ­ління, так і для зовнішніх користувачів, оскільки вони хочуть бу­ти обізнаними щодо стану дебіторської заборгованості підпри-ємств-партнерів. Збільшення дебіторської заборгованості призво­дить до нестійкості фінансового стану.

-На практиці існує кілька показників, які характеризують стан біторської заборгованості, а саме: 1) кількість оборотів суми дебіторської заборгованості (О_дз):

(7.13)

Виручка від реалізації продукції Середня сума дебіторської заборгованості

де середня сума дебіторської заборгованості — (ряд. 160 ф. 1 на І початок періоду + ряд. 160 ф. 1 на кінець періоду)+ 2. ' Є Тобто

ряд. 035 ф. 2

ряд. 160 ф. 1 (середня)

За нашим балансом

_Од, = 11°°° =19,35 раз, 620

Цей показник відображає, скільки разів протягом року (або іншого періоду) обсяги надходжень від реалізації можуть вмісти­ти в собі середній залишок сум дебіторів, а також визначає ефек­тивність кредитного контролю. Кредитного -— з боку підприємс­тва, тобто коли підприємство дає товар іншим суб'єктам з відстрочкою платежу, то воно виступає як кредитор. Інакше ка­жучи, цей показник відображає збільшення або зменшення комер­ційного кредиту, який надає підприємство. Збільшення показника означає скорочення продажу в кредит. Зменшення означає збіль­шення обсягів кредиту;

2) для визначення тривалості оборотів дебіторської заборгова­ності (середнього строку оборотності дебіторської заборгованос­ті, О_дс) використовується зворотна формула:

» V'-

Середньорічна дебіторська заборгованість

п ■ .... ...

Виручка від реалізації продукції

абоО„-^{рял160фЛ(сЄрЄДНя)}360. ряд. 035 ф.2

За нашим балансом:

О :--

360-18.59 дня.

12000

92

93

Дані розрахунку свідчать, що підприємству потрібно в серед­ньому 18,59 дня для отримання оплати за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги).

Слід зауважити, що при визначенні вищезазначених показни­ків треба брати тільки ті суми з балансу, які мають безпосереднє відношення до обсягів реалізації товарів підприємства;

3) коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської за­боргованості:

К.

К.

(7.15)

де Дз — дебіторська заборгованість; К₃ — кредиторська заборго­ваність.

Позитивно оцінюється цей коефіцієнт, коли дебіторська забор­гованість більша за кредиторську.

Аналіз кредиторської заборгованості треба починати з вияв­лення складу і структури кредиторської заборгованості за даними балансу (табл. 7.8).

Таблиця 7.8

АНАЛІЗ СКЛАДУ І СТРУКТУРИ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

Розрахунки з кредиторами	І Іа початок звітного періоду		На кінець звітного періоду		Зміна протягом звіт­ної о періоду
	тис. гри	питоча вага, ° о	гис. гри	питома вага. %	у сумі, тис, гри	V ПИ'ІО- мій вазі
1. Кредиторська забор­гованість за товари, ро­боти, послуги	500	66,!	450	63,1	-50	-3,0
2. Поточні зобов'язан­ня за розрахунками: — з одержаних авансів	100	13,2	120	16,8	+20	+3,6
— з бюджетом	20	2,6	40	5,6	+20	+2.9
— з позабюджетних пла­тежів	6	0,8	8	1,1	+2	0,3
— зі страхувати	14	1,8	6	0.8	-8	-10,1
— з оплати праш	36	4,8	20	2,8	-16	-1.9
— з учасниками	60	8:0	70	9.8	+ 10	+ 1.8
Інші поточні зобов"я-тання	20	2,7	—	_	-20	_
Усього	756	100	714	100	-42	—

94

|іг/ Дані табл. 7.8 підтверджують, що у складі кредиторської забор­гованості виникли суттєві зміни. Так, зменшилася кредиторська І заборгованість за товари, роботи, послуги, а також з оплати праці ІгТв'ЗІ страхування. Але збільшилася заборгованість за бюджетом, і із одержаних авансів. За рік кредиторська заборгованість зменши-

іася на 42 тис. грн.

і,} Під час аналізу кредиторської заборгованості треба також ви-С значити допустиму та невиправдану кредиторську заборгованість. Г До допустимої кредиторської заборгованості відносять за-іборгованість постачальникам за акцептовані платіжні вимоги; |непрострочену заборгованість до бюджету.

І До невиправданої кредиторської заборгованості відносять прострочену заборгованість постачальникам; прострочену забор-■ гованість бюджету за податок на прибуток; позички, не погашені

; в строк, та інші внески.

Як і при аналізі дебіторської заборгованості, необхідно визна­чити показники, які характеризують стан кредиторської заборго­ваності. Ними є:

1. Оборотність кредиторської заборгованості:

Сума закупівель (придбань) , . .

Середня кредиторська заборгованість '

де сума закупівель (придбання) — це [(ряд. 035 ф. 2 - ряд. 100 ф. 2) + (ряд. 100 ф. 1 + ряд. 140 ф. 1)] - [(ряд. 240 ф. 2 + ряд. 250 ф. 2 + ряд. 260 ф. 2)].

Практика підтверджує, що результат буде точнішим, якщо до залишків виробничих запасів і товарів додати НЗВ за векселями одержаними, тобто всіх дебіторів, які виникають на балансі у зв'яз­ку з формуванням придбаної вартості. Мета цього показника — визначити тривалість обороту всієї поточної кредиторської забор­гованості.

2. Показник середнього періоду погашення кредиторської за­ боргованості (для визначення середнього строку оборотності кредиторської заборгованості):

„ Середня кредиторська заборгованість _,., ._ ,_..

Сума закупівель

Показник визначає середній строк погашення боргів підпри­ємства (за вирахуванням зобов'язань перед банком).

Завершується аналіз дебіторської і кредиторської заборгова­ності їх порівняльною характеристикою. Для цього складається аналітична таблиця (табл. 7.9).

95

ПОКАЗНИКИ ДЕБІТОРСЬКОЇ І кТЕІИТОРСЬКОҐ ЗАБОРГОВАНОСТІ,™ ірн

Результати такого аналізу можуть свідчити про те, що:

• збільшення або зменшення дебіторської і кредиторської за­ боргованості може мати негативні наслідки щодо фінансового стану підприємства;

• зменшення дебіторської заборгованості порівняно з кре­ диторською може бути результатом негативних стосунків з клі­ єнтами;

• збільшення дебіторської заборгованості порівняно з кре­ диторською може бути результатом неплатоспроможності по­ купців.

Стаття балансу

Заборгованість за товари, роботи, по­слуги

Зобов'язання за розрахунками:

• з бюджетом

• з авансів

• з позабюджет­ них платежів

• з оплати праці

• з учасниками

• зі страхування

• з іншими

Дебіторська заборгованість

640

24

670

Кредиторська заборгованість

435

40 220

814

Таблиця 7.9

Перевищення заборгованості
дебіторсь­кої	кредитор­ської
190	—
	40 196
—	8
—	20 70 6
192	340

_ї

^використання наявних оборотних засобів. Але для всіх підгтри-'Ємств загалом не можна назвати оптимальне значення цього по­казника. Багато залежить від виду діяльності підприємства, тех­нологічного процесу, тривалості виробничого циклу, сезонності, попиту на продукцію, структури оборотних засобів тощо. На од­них підприємствах оборотні запаси обертаються 10 і більше ра­зів, на інших — 2—3 рази за такий самий період. Тому висновки слід робити, виходячи з конкретного підприємства або із серед-ньогалузевого показника оборотності оборотних запасів.

Показники оборотності оборотних активів можна вирахувати кількома способами.

Так, оборотність оборотних засобів (О_о.₃._р) визначається від­ношенням виручки від реалізації без урахування ПДВ і акцизів до середньої суми оборотних активів.

За балансом це виглядатиме так:

(7.18)

Виручка від реалізації (ряд. 035 ф. 2) Середня сума оборотних засобів (ряд.(100-150) ф. Г

де ряд. 035 ф. 2 — чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); ряд. 100 ф. 1 —- виробничі запаси; ряд. 110 ф. 1 — тварини на вирощуванні та відгодівлі; ряд. 120 ф. 1 — незавершене виробництво; ряд. 130 ф. 1 — готова продук­ція; ряд. 140 ф. 1 — товари; ряд. 150 ф. 1 — векселі одержані.

Виходячи з нашого балансу, розраховуємо оборотність оборот­них запасів. Величину виручки від реалізації за звітний період можна знайти із форми «Звіт про фінансові результати». Середню суму оборотних засобів визначимо шляхом знаходження серед­ньоарифметичної величини між залишками на початок і кінець звітного періоду (форма І):

= 2.906.

12000 4128

7.7. Аналіз оборотності запасів

Аналіз використання оборотних активів вимірюється швидкіс­тю їх обороту. Чим швидше оборотні активи проходять усі стадії кругообігу (постачання, виробництво, реалізація), тим більше можна одержати продукції на кожну функціонуючу гривню і тим більшим може стати обсяг виробництва за рахунок ефективного

96

Одержаний результат свідчить про те, що на підприємстві оборотні запаси зарік обертаються майже тричі.

Для внутрішнього контролю на підприємстві цей показник можна визначити іншим шляхом: замість величини виручки від реалізації необхідно використати величину собівартості реалізо­ваної продукції (О_о.,._с). Тоді формула матиме такий вигляд:

(7.19)

О,

Собівартість реалізованої продукції (рядЛНО ф. 2) Середня сума оборотних засобів (ряд. (100 - 150)ф. 1

97

Дані про собівартість також бепемл л.

не можна порівнювати із середньогаГІ ^{форми 2} ^^ей показник аналізу він може знадобитись РозглГ^^ВИМ' ^{а тя вн}У^тР'шнього

- -і иллянемо на прикладі:

= 2,3.

9535 4128

Одержаний результат свідчить про т_{Є) що} на підприємстві всі запаси обертаються 2,3 раза на рік. Якщо в чисельнику формули брати собівартість реалізованої продукції, за таким рахунком можна визначити середню норму запасів у днях. Так, якщо обо­ротність оборотних запасів становить 2,3, то це означає, що під­приємство для забезпечення своєї діяльності тримає запасів на 5,2 місяця наперед (12 : 2,3) і запаси протягом року поповнюють­ся п'ять разів.

У практичній діяльності важливим є визначення оборотності запасів за кожною статтею балансу: запаси, товари, готова про­дукція тощо. Визначення оборотності запасів за кожним їх видом дозволяє підприємству правильно орієнтуватися в потребі в них.

Треба зауважити, що закуповувати товарів і запасів багато напе­ред недоцільно, це означає гроші покласти на склад. Необорот­ний капітал — це мертвий капітал. Що вища оборотність оборот­них засобів, то менше робочого капіталу відволікається на їх за­купівлю.

За допомогою регулярного проведення аналізу оборотності обо­ротних засобів можна знайти можливість знизити величину оборот­ного капіталу і внаслідок зменшення його надлишку отримувати значно більше прибутку на кожну вкладену в запаси гривню.

7.8. Аналіз фінансових коефіці_Єнпув і показників ділової активності

Фінансові коефіцієнти являють собою відносні показники фі­нансового стану підприємства. Вони розраховуються у вигляді відношень абсолютних показників фінансового стану або їх лі­нійних комбінацій. У багатьох монографіях, підручниках віднос­ні показники фінансового стану поділяють на коефіцієнти розпо­ділу і коефіцієнти координації.

Коефіцієнти розподілу застосовуються в тих випадках, коли необхідно визначити, яка частка того чи інщ_Ого показника фінан­сового стану знаходиться в підсумках його групи абсолютних показників.

98

..Коефіцієнти координації використовуються для вираження аідношень різних за ознаками абсолютних показників фінансово­го стану або їх лінійних комбінацій, що мають різний економіч­ний зміст.

При аналізі фінансові коефіцієнти звітного періоду порівню­ваться із значеннями базисного періоду, а також вивчаються в ди­наміці за кілька років. За базисні величини використовують серед­ні показники підприємства, які відносяться до минулих періодів, середньогалузеві значення показників. Крім цього, за основу порів­няння можна брати нормативи, хоча методики розрахунків по галузях виробництва ще немає, оскільки відсутня повноцінна сис­тема набору відносних показників, застосовуваних під час аналізу фінансового стану. Часто пропонується велика кількість показни­ків. Але для повної характеристики фінансового стану підприєм­ства і тенденцій його зміни достатньо невеликої кількості фінансо­вих коефіцієнтів. Важливо лише те, щоб кожний з цих показників відображав найбільш суттєві сторони фінансового стану.

Система відносних фінансових коефіцієнтів за економічною сутністю може бути розподілена на кілька характерних груп:

• коефіцієнти оцінки ринкової стійкості;

• коефіцієнти оцінки ліквідності активів балансу як основи платоспроможності;

• коефіцієнти оцінки рентабельності підприємства;

• коефіцієнти оцінки ефективності управління (або прибут­ ковості продукції);

• коефіцієнти оцінки ділової активності (капіталовіддачі).

Коефіцієнти оцінки ринкової стійкості

1. Коефщієнт автономії (К^) розраховується як відношення за­гальної суми власних джерел фінансування до підсумків балансу:

(7.20)

П,

де В_л — власні джерела фінансування; П^ — підсумки балансу.

Мінімальне значення коефіцієнта автономії (К_а) оцінюється на рівні 0,5. Нормальне обмеження Ка > 0,5 свідчить про те, що всі зобо­в'язання підприємства можуть бути покриті його власними засоба­ми. Виконання обмеження важливе не тільки для самого підприємс­тва, а й для його кредиторів. Зростання коефіцієнта автономії свід­чить про збільшення фінансової незалежності підприємства.

99

2. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів (К_п/в) — відношення величини загальної суми позикових засобів до загальної суми власних засобів. Цей коефіцієнт розкриває вза­ємозв'язок з коефіцієнтом автономії (К_а);

Нормальне обмеження К_п/_В 5 1.

3. Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними за­собами (К,) — відношення величини власних і довгострокових позикових засобів до вартості запасів і витрат:

К,=-^-, (7.22)

де Вів — вартість запасів і витрат.

Нормальне обмеження коефіцієнта К₃ > 0,6 ■*■ ОД Цей коефіцієнт є показує із головних відносних показників стійкості фінансового стану, тому що є визначальним у забезпече­ності підприємства засобами джерел формування запасів і витрат.

4. Коефіцієнт маневреності (К_м) — відношення власних обо­ротних засобів до загальної суми власних і довгострокових пози­кових коштів:

В,. '

(7-23)

де В_оз — власні оборотні засоби.

Цей коефіцієнт показує, яка частка власних засобів підприєм­ства перебуває у мобільній формі і дозволяє відносно вільно ма­неврувати цими засобами.

Оптимальне значення коефіцієнта — 0,5 і більше, але практи­ка доводить, що яких-небудь стійких значень цього показника ше немає.

5. Коефіцієнт майна виробничого призначення (К_мвп) — від­ношення суми вартості основних засобів (взятих з балансу за від­рахуванням зносу), капітальних вкладень, виробничих запасів і незавершеного виробництва до підсумку балансу;

К.

П_б

_б

Де В_№3 — вартість основних засобів; К_в — В₃ - виробнича запаси; Н_в - незавершене

100

(7.24)

Практика свідчить, що нормальним вважається наступне об­меження коефіцієнта: К_М._ВІІ > 0,5.

У разі зниження значення коефіцієнта за критичну межу доціль-| но залучати довгострокові позикові засоби для збільшення майна виробничого призначення, якщо фінансові результати не дозволя­ють у звітному періоді поповнити джерела власних засобів.

6. Коефіцієнт короткострокової заборгованості (К_кз) — від- | (ношення частки короткострокових зобов'язань підприємства в

загальній величині зобов'язань.

7. Коефіцієнт автономії джерел формування запасів і ви­ трат (К_{а ііВ}) показує, якою є частка власних оборотних засобів у загальній величині основних джерел формування запасів і витрат.

Коефіцієнти оцінки ліквідності активів балансу як основи платоспроможності (показані та описані в параграфі)

Коефіцієнти оцінки рентабельності підприємства

1. Загальна рентабельність підприємства: Валовий прибуток

100. (7.25)

Середня вартість майна

2. Чиста рентабельність підприємства: Чистіш прибуток

100. (7.26)

Середня вартість майна

Показники характеризують економічну рентабельність усього використовуваного власного і позикового капіталу. 3. Чиста рентабельність власного капіталу:

Чистий прибуток

100.

(7.27)

Середня величина власного капіталу

Показник характеризує фінансову рентабельність. 4. Загальна рентабельність виробничих засобів:

(7.28)

100.

Валовий прибуток

Середня вартість основних виробничих засобів і оборотних матеріальних активів

Загальна рентабельність має найбільше практичне значення

101

Коефіцієнти оцінки ефективності управління (або прибутковості продукції*)

100.

(7.29)

Чистий прибуток на 1 грн обороту: Чистий прибуток

Продукція (оборот)

2. Прибуток від реалізації продукції на 1 грн реалізованої про­дукції (обороту):

Прибуток від реалізації продукції

100.

(7.30)

Продукція (оборот)

3. Прибуток від усієї реалізації на 1 грн обороту:

100.

(7.31)

Прибуток від реалізації основної діяльності + + прибуток від іншої діяльності

Продукція (оборот)

4. Загальний прибуток на 1 грн обороту:

(7.32)

Валовий прибуток Продукція (оборот)

Коефіцієнти оцінки ділової активності (капіталовіддачі)

1. Загальна капіталовіддача (фондовіддача):

(7.33)

Продукція (оборот) Середня вартість майна

2. Віддача основних виробничих засобів і нематеріальних ак­тивів:

(7.34)

Продукція (оборот)

Середня вартість основних виробничих засобів + нематеріальні активи

102

3. Оборотність усіх оборотних активів:

(7-35)

Продукція (оборот)

Середня вартість оборотних активів

4. Оборотність дебіторської заборгованості:

(7.36)

Продукція (оборот) Середня величина дебіторської заборгованості

5. Оборотність банківських активів:

(7.37)

Продукція (оборот)

Середня величина вільних грошових засобів та цінних паперів

6. Оборот до власного капіталу:

Продукція (оборот)

(7.38)

Середня величина власного капіталу

Т* За стабільної економіки по одній галузі та найважливіших по-% казників ділової активності необхідно встановити нормативи. Та-£ кі нормативи, як правило, відображають середні значення. Так, / практика свідчить, що по деяких галузях, які працюють стабіль-4 но, наприклад, нормативом оборотності дебіторської заборгова­ності є 73 дні. Необхідно зазначити, що середня величина активів і пасивів за рік розраховується як середня хронологічна за міся­цями або кварталами, а якщо відсутні дані за місяцями і кварта­лами, то середня розраховується за балансом як середня з вели­чини на початок і кінець року.

Контрольні запитання

і. Який існує взаємозв'язок між фінансовою і виробничою діяльністю підприємства?

2. Які основні завдання аналізу фінансового стану?

3. Які показники і джерела інформації використовуються для оцінки фінансового стану?

4. Для чого складають порівняльний аналітичний баланс?

5. Як вивчаються активи і пасиви підприємства на підста­ ві балансу'?

103

6. Які головні показники необхідні для визначення плато­ спроможності підприємства і ліквідності його активів?

7. Які основні джерела нематеріальних і поточних активів?

8. Як визначається фінансова стійкість підприсчства?

9. Порядок розрахунку суми власних оборотних засобів та оцінка де достатності.

10. Як визначається стан дебіторсько-кредиторської забор­ гованості?

11. Як визначається оборотність оборотних засобів?

12. Які причини виникнення фінансових ускладнень у роботі''

13. Що виражають фінансові коефіцієнти?

14. Які показники характеризують ділову активність під­ приємства?

Практичне заняття 9 Робота в аудиторії

1. Загальна оцінка фінансового стану підприємства:

а) завдання аналізу;

б) основні джерела інформації;

в) взаємозв'язок показників фінансової і виробшгчої діяль­ ності підприємства.

2. Характеристика показників фінансового стану підпри­ємства.

Самостійна робота

1. Вивчення розділів і статей балансу. Перевірка даних ба­ лансу за зведеними даними кожного розділу. Задача 24 (посібник).

2. Вивчення і заповнення порівняльного економічного ба­ лансу фінансового стану. Задача 25 (посібник).

Практичне заняття 10 Робота в аудиторії

1. Опитування студентів і перевірка виконання домашнього завдання.

2. Вивчення складу майна підприємства і його аналіз. По­ будова і складання ан&іітичннх таблиць. Задача 26.

104

Самостійна робота

1. Продовження аналізу майна підприємства, а також Його структури.

2. Вивчення і визначення джерел формування власних засо­ бів, власних оборотних активів на початок і кінець звіт­ ного періоду⁷. Задача 27.

Практичне заняття 11

Робота в аудиторії

1. Опитування студентів і перевірка домашнього завдання.

1. За даними балансу визначити показники, що характери­ зують фінансову стійкість підприємства. Задача 28 (посіб­ ник).

2. За даними балансу визначити показники платоспромож­ ності підприємства. Визначити коефіцієнти ліквідності. Задача 29 (посібник).

Самостійна робота

1. Продовження аналізу показників, що характеризують фі­ нансову стійкість підприємства, і показників платоспро­ можності. Задача 29.

2. Вгоначення оптимальних значень показників фінансової стійкості та платоспроможності.

Практичне заняття 12

Робота в аудиторії

1. Опитування студентів і перевірка домашнього завдання.

1. Визначення показників, які відображають дебіторську і кредиторську заборгованість.

2. Визначення складу та розміру дебіторської і кредиторсь­ кої заборгованості. Задача ЗО.

Самостійна робота

1. Продовження вивчення порядку формування та аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості.

105

Практичне заняття 13 Робота в аудиторії

1. Опитування студентів і перевірка домашнього завдання.

2. Визначення системи показників ділової активності підпри­ ємства. Задачі 66 і 67,

3. Аналіз показнігків оборотності оборотних активів. За­ дача 31.

Самостійна робота

1. Узагальнення результатів аналізу фінансового стану під­приємства. Задача 32, Розробка заходів щодо вдоскона­лення фінансового стану.