Тема 14. Аналіз собівартості продукції підприємства

Завдання та інформаційне забезпечення аналізу собівартості продукції. Система показників собівартості продукції. Загальна схема формування затрат на виробництво продукції.

Аналіз загальних показників собівартості виробленої продук­ції. Аналіз виробничих затрат на 1 грн продукції за цінами про­дажу. Аналіз чинників зміни затрат на 1 грн продукції. Аналіз собівартості окремих виробів.

Аналіз затрат на виробництво продукції за елементами за­трат. Порівняльний аналіз структури затрат за заводським кош­торисом і фактичним випуском продукції. Аналіз причин вияв­лених змін.

Аналіз собівартості товарної продукції за статтями калькуля­ції. Особливості аналізу собівартості за статтями: матеріали, по­купні напівфабрикати і заробітна плата виробничих робітників. Аналіз фонду заробітної плати в цілому на підприємстві та за ка­тегоріями персоналу. Аналіз загальновиробничих затрат по під­приємству і підрозділах.

15

Аналіз затрат, не включених у собівартість продукції підпри­ємства: адміністративних і затрат на збут продукції.

Оперативний аналіз собівартості продукції. Щоденний конт­роль, собівартості продукції шляхом аналізу відхилень від поточ­них норм. Оперативний аналіз втрат від браку продукції. Виявлен­ня потенційних можливостей зниження собівартості виробленої продукції та підрахунок резервів.

Тема 15. Особливості аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Завдання та інформаційне забезпечення аналізу зовнішньо­економічної діяльності.

Аналіз виторгу від експорту продукції й чинників зміни його обсягу. Аналіз виконання експортних контрактів і торгових угод. Порівняльний аналіз динаміки експорту за асортиментом, держа­вами, регіонами. Аналіз відпускних цін за видами постачання і формами розрахунків. Аналіз штрафних санкцій, сплачених за порушення умов експортних угод та шших умов.

Прогноз експортних постачань на майбутні періоди. Чинники підвищення рентабельності експорту продукції підприємства.

Аналіз даних про імпорт сировини, матеріалів і напівфабрика­тів. Ступінь дотримання торгових контрактів і угод. Аналіз залеж­ності виробництва підприємства від іноземних постачальників. Аналіз якості імпортованої сировини, матеріалів для комплекту­вання виробів. Прогноз розвитку імпортних зв'язків підприємства.

Аналіз величини та руху інвалютних коштів. Аналіз валютних ризиків підприємства.

16

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ

ЧАСТИНА 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

Тема 1. Економічний аналіз та управління підприємством

1.1. Економічний аналіз

як галузь економічної науки

Вивчення кожної навчальної дисципліни починається з розгляду загальновизнаних її теоретичних засад. Засвоєння теоре­тичних питань, ключових термінів і категорій допоможе майбут­нім фахівцям оцінювати й вирішувати нагальні проблеми вироб­ництва і підвищення його ефективності.

• Метою економічного аналізу є вивчення результатів діяльнос­ті всіх підприємств і господарських організацій, визначення впли­ву факторів на показники їхньої роботи для виявлення недоліків і резервів, а також розробка заходів, спрямованих на відновлення і збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції, підви­щення ефективності діяльності.

Економічний аналіз як наукова дисципліна — це система спе­ціальних знань, пов'язана з дослідженням існуючих економічних процесів і господарських комплексів, темпів, пропорцій, тенденцій розвитку з виявленням їхньої глибинної суті і причин, що зумов­люють різні відхилення від запланованих показників, договірних зобов'язань, виробничих потужностей, а також з об'єктивною оцін­кою їх виконання.

Варто наголосити на можливостях економічного аналізу як за­собу, що сприяє управлінню підприємством. Будь-яке управління складається з двох етапів. На першому на підставі відповідної ін­формації та її аналітичного опрацювання оцінюють стан і динамі­ку того чи іншого процесу; на другому, якщо аналіз визначить не­обхідність втручання з метою зміни якихось параметрів у процесі, приймається відповідне управлінське рішення. Причому аналітик може підготувати для менеджера навіть проект цього рішення.

17

В умовах ринкових відносин система планування всередині підприємства зберігається, але змінюються його обсяги і деякі підходи. Економічний аналіз забезпечує необхідне обфунтування планових показників, оскільки його оцінка досягнутого рівня ви­робництва та витрат ресурсів, з одного боку, і попиту, ринкових цін та ефективності роботи — з іншого, є основою планування діяльності підприємства.

Усі виробничі та фінансові процеси, а також загальні результати діяльності підприємства повинні належно контролюватися. Це за­безпечується поточним контролем з боку адміністрації підприємст­ва за станом виконання планових завдань, організаційних заходів, вказівок тощо за допомогою аналітичного опрацювання повсякден­ної інформації, яка характеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства. Існує й інша форма контролю — наступний. Він здій­снюється як ревізія фінансово-господарської діяльності роботи під­приємства, як тематична перевірка з боку податкової адміністрації, аудиторське обстеження. Останнє, наприклад, проводиться за дору­ченням спостережної ради, акціонерів, банку. І цей контроль фун-тується на аналізі даних про роботу суб'єкта господарювання, тобто є однією з форм аналітичного обстеження підприємства.

У СРСР економічний аналіз почав формуватися в 20—30-х ро­ках як підсумковий розділ бухгалтерського обліку. Необхідність розвитку методів аналізу зумовлювалася потребою в оцінюванні бухгалтерських звітів. Розробку методики аналізу тривалий час здійснювали фахівці в галузі бухгалтерського обліку, першими, а інколи єдиними практичними працівниками, які проводили аналіз діяльності підприємств, були найбільш досвідчені бухгалтери.

У той час аналізували тільки бухгалтерський баланс підприємс­тва. Звідси й перша назва курсу «Аналіз балансу». Згодом, коли обсяг звітності розширився, а отже, збільшилася кількість даних і значно змінився зміст інформації, що вивчалася, курс дістав назву «Обліковий аналіз». Отже, певною мірою можна вважати, що ана­ліз походить від бухгалтерського обліку, або «обліковства».

У 40-х і наступних роках минулого століття розвиток і по­ліпшення методики аналізу, а також додаткове використання окрім даних бухгалтерського обліку планово-нормативної, технічної та інших видів інформації зумовили зміну й цієї на­зви курсу. Його стали називати «Техніко-еко помічний аналіз», «Аналіз господарської діяльності» і, нарешті. «Економічний аналіз».

Що ж сприяло розвитку методів аналізу, а з часом формуван­ню його як самостійної дисципліни⁹ По-перше, це пов'язано з

18

формуванням єдиних засад і систем бухгалтерського обліку та впровадженням типових форм звітності. По-друге, було скасова­но «комерційну таємницю» і, отже, полегшено доступ до будь-якої економічної інформації. По-третє, в період непу підприємст­ва знову були переведені на комерційний розрахунок, тобто на засади самоокупності, поновилося бажання вивчати та аналізува­ти результати їхньої господарської діяльності.

Кропітка робота з налагодження обліку і контролю неминуче викликала потребу в розробці спеціальних прийомів вивчення якості обліку і результатів діяльності, зокрема, на підставі підсум­кових даних звітів підприємств. Стандартизація бухгалтерських документів, регістрів і звітних форм сприяла роботі з упрова­дження аналізу, дала змогу розробити чимало єдиних, стандарт­них методів аналізу економічної інформації.

1.2. Предмет і завдання економічного аналізу

Кожна наука має свій предмет, який вона вивчає. Предметом економічної науки є, як відомо, виробничі відносини людей. Еко­номічний аналіз як її галузь, природно, теж має справу з певною їх частиною, а точніше, з тими відносинами, які формуються в межах підприємств і навколо них. У навчальній літературі звичайно наво­диться таке визначення цього поняття: предметом економічного аналізу є фінансово-господарська діяльність підприємств та уста­нов. Проте наявні методи аналізу дають змогу вивчати і роботу окремих галузей, регіонів та всього господарства країни у цілому.

Об'єкти аналізу, на відміну від предмета, — це передусім окре-¹ мі економічні явища, процеси, проблеми, питання, показники. Всі об'єкти аналізу у своїй сукупності становлять предмет еконо­мічного аналізу. Об'єктами аналізу, наприклад, можуть бути ви­робнича та комерційна діяльність, наявність і використання ресур­сів, якість продукції і прибуток, ритмічність виробництва тощо.

Систематизований перелік об'єктів чи питань аналізу, шо ви­вчаються в курсі, утворюють його зміст.

Виникнення та становлення будь-якої науки зумовлюються нагальними потребами господарської практики. Розвиток еконо­мічного аналізу викликає необхідність періодичного оцінювання Стану господарських процесів, загальних результатів і нових на­прямів у роботі. При цьому особлива увага приділяється вивчен­ню всіляких виробничих недоліків, непродуктивних витрат, збит­ків, тобто того, з чим надалі пов'язуватиметься одне поняття —

19

резерви. Зважаючи на це, перед економічним аналізом із самого початку були поставлені такі завдання:

1. оцінювання діяльності підприємства, його виробничих та інших підрозділів, окремих явищ і показників;

2. виявлення і визначення величини внутрішньогосподар­ ських резервів.

Згодом життя висувало й інші завдання, розв'язання яких сприяло виникненню нових розділів і напрямів у розвитку цього курсу. Найважливіше серед них — сприяння оперативному управлінню підприємством і поточному контролю. Це, зокре­ма, зумовило появу оперативного аналізу.

Останнім часом економічний аналіз використовується в ауди­торський практиці, податковою адміністрацією і, отже, може розв'язувати нове завдання — контроль за роботою підпри­ємств та установ усіх форм власності

У підручниках інколи називаються й інші завдання. Проте во­ни або деталізують зазначені вище, або взагалі є завданнями, які мають розв'язуватися іншими економічними дисциплінами.

1.3. Основні категорії економічного аналізу

Обов'язковою умовою будь-якого матеріального виробництва є забезпеченість його відповідними ресурсами. Ощадливе їх вико­ристання — повсякденна турбота й обов'язок кожного підприємс­тва. Скорочення питомих затрат ресурсів на одиницю кінцевої продукції сприяє зростанню ефективності суспільного виробницт­ва, поліпшує всі показники виробника товарів.

Існує чимало видів ресурсів. Серед них — природні, виробни­чі, інтелектуальні, фінансові, валютні тощо. Для виробництва придатна така класифікація ресурсів: трудові ресурси, основні за­соби і предмети праці. Важливими виробничими ресурсами є простір (земельна площа) і час. Ресурси можуть бути вихідними, природними та похідними, штучними. До останніх належать то­варні, інформаційні, фінансові, наукові таін.

У процесі виробництва ресурси починають взаємодіяти один з одним. Такі взаємодії набувають форми факторів (чинників).

Фактор — це рушійна сила будь-якого процесу або явища, яка визначає їхній характер і результат. Інакше кажучи, фак­тор — це причина, яка впливає на певний результат (наслі­док). На виробництві мають місце чимало причинно-наслідкових зв'язків, а отже, факторів (чинників), виявлення, вимір і вивчення яких — важливе завдання економічного аналізу.

20

Фактори класифікують згідно з певними ознаками. Відповідно до простих елементів праці розрізняють фактори трудові та матері­альні. Останні складаються із сировинних, енергетичних, водних, факторів основних засобів тощо. За місцем дії фактори можуть бути внутрішньогосподарськими, галузевими, регіональними, народно­господарськими. Вирізняють також фактори кількісні та якісні, ін­тенсивні та екстенсивні, об'єктивні та суб'єктивні, загальні (комп­лексні) та поодинокі (специфічні), основні та другорядні тощо.

Фактор завжди має не лише величину, а й напрям дії. Тому розрізняють позитивні та негативні фактори. З останніми часто пов'язують резерви виробництва. Отже, звідси ще одне визначен­ня: фактор — це попередник виникнення резервів виробництва.

Під дією трудових або енергетичних факторів ресурси вироб­ництва починають рухатися, взаємодіяти і, врешті-решт, транс­формуються у нові речі — матеріальні блага, продукцію. При цьому частина ресурсів залишається невикористаною або витра­чається нераціонально, губиться, псується, накопичується у ви­гляді відходів, випаровується і звітрюється, залишається у воді. У зв'язку з цим постає питання про резерви виробництва.

Під час вивчення цієї категорії слід обов'язково усвідомити, що поняття «резерв» має два різних визначення.

1. Резерв — це запас ресурсів, який свідомо не витрачаєть­ ся і підтримується на певному рівні як засіб, що забезпечує Надійність і неперервність роботи будь-якої системи.

2. Резерв — це невикористана або згаяна можливість чо­ гось, наприклад зростання обсягу виробництва, поліпшення ■кості продукції, підвищення рентабельності тощо.

У першому визначенні резерв характеризує будь-який страхо­вий запас. Згадаймо валютні резерви Національного банку (запа­си), страхові та резервні фонди держави і підприємств, резервні потужності енергосистем тощо.

Друге розуміння резерву пов'язують передусім з різними втратами ресурсів (псування, пропажа, брак, уцінка), сплатою Штрафів, пені, неустойок та з іншими збитками. Це явні, безспір-ні резерви. Проте є й такі, що зумовлюються підвищенням норм затрат ресурсів, перевитратами заробітної плати, несвоєчасним виконанням заходів з упровадження нової техніки і технологій, недозавантаженням вільних виробничих потужностей тощо. Одні резерви — це безповоротні втрати ресурсів або прибутків, інші можуть бути використані у наступні періоди часу (рис. 1.1). Існу­ючі класифікації резервів мають багато спільного з класифікаці­ями факторів.

21