11.1.3. Валютний арбітраж

Особливою формою валютних операцій є валютний арбітраж, оскільки він, як основна операція в роботі дилерів комерційних банків, використовується і небанківськими учасниками валютного ринку.

Валютний арбітраж — це операції з валютами з метою одержання прибутку через використання у визначений момент часу існуючих на фінансових ринках розривів між курсами і відсотковими ставками за касовими і строковими операціями.

Основний принцип валютного арбітражу — купити певний фі­нансовий актив дешевше і продати його дорожче. Це пов'язано з відхиленням валютного курсу на валютних ринках, яке визначається величиною операційних витрат на переказ даної валюти з одного ринку на інший. Отже, курс долара у Нью-Йорку відрізняється від курсу цього ж долара в Токіо на величину операційних витрат, пов'язаних з переказом долара з Нью-Йорка в Токіо. У випадку, якщо курси валют відрізняються на величину більшу, ніж величина операційних витрат, виникає можливість гри на курсових різницях, яка має назву валютного арбітражу. Розрізняють часовий і просторовий (локальний) валютний арбітраж.

Часовий валютний арбітраж — це валютна операція з метою одержання прибутку від різниці валютних курсів у часі.

Просторовий (локальний) валютний арбітраж передбачає одержання доходу за рахунок різниці курсу валют на двох різних територіально віддалених ринках.

Кожний валютний арбітраж водночас може бути простим і складним (крос-курсовим). Простий арбітраж виконується з двома валютами, складний (крос-курсовий) — з трьома і більше.

356

Розділ XI. Валютні операції

Близьким за змістом є поняття валютної спекуляції. Проте валютна спекуляція — це операції банківських установ, фірм, юридичних і фізичних осіб з іноземними валютами, здійснювані з метою отримання прибутку від зміни валютних курсів у часі або на різних ринках, а також свідоме прийняття валютного ризику. Вона можлива у формі так званої відкритої позиції (тобто при термінових валютних угодах, валютному арбітражеві без форвардного покриття) або як умисне ухиляння від страхування валютного ризику. Результати валютних спекуляцій залежать від динаміки валютних курсів.

11.2. Операції з обміну валют

11.2.1. Торгівля іноземною валютою на території України

Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами здійснюється через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України. Правила здійснення операцій на Між­банківському валютному ринку України затверджено постановою Правління Національного банку України від 7 червня 1993 р.

Уповноважені банки від свого імені купують і продають іноземну валюту на Міжбанківському валютному ринку України за дорученням та за рахунок резидентів і нерезидентів.

Уповноважені банки мають право від свого імені та за власний рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб, а також продавати її фізичним особам.

Операції з продажу-купівлі іноземної валюти здійснюються уповноваженими банками за письмовими дорученнями клієнтів з оплатою комісійної винагороди за домовленістю.

Будь-яка операція уповноваженого банку із купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі через інший уповноважений банк, у якому відкриті кореспондентські рахунки як у гривнях, так і в іноземній валюті, має бути обов'язково відображена в балансі банку.

Для комерційних банків України запроваджена звітність про здійснення валютних операцій на міжбанківському ватютному ринку України у розрізі продажу та валютних надходжень на користь резидентів, а також про здійснення операцій на рахунку "лоро".

357

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ) проводить такі основні операції: організовує торги та укладає угоди з купівлі та продажу іноземної валюти з членами УМВБ; організовує та проводить розрахунки в національній та іноземній вал юті за укладеними на УМВБ угодами; визначає поточний курс іноземних валют до гривні за угодами на УМВБ.

Право участі в торгах УМВБ мають тільки засновники УМВБ, НБУ та установи, прийняті в члени УМВБ.

Певна мінімальна сума купівлі або продажу іноземної валюти називається лот. Розмір лота встановлюється рішенням біржового комітету.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (із наступними змінами і доповненнями) уповноважені банки та інші фінансово-кредитні установи можуть отримувати ліцензії на здійснення з фізичними особами операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. Крім того, такі операції на підставі агентської угоди з уповноваженими банками, можуть здійснювати інші юридичні особи, які не мали порушень у галузі юридичного та податкового законодавства.

Порядок укладення агентської угоди суб'єктом підприємництва з уповноваженим банком, а також перелік необхідних документів, які подаються у цьому випадку до регіонального управління Національного банку України, викладено в листі Національного банку України від 25.05.1993 р.

Правову складову валютного контролю і валютного регулювання можна подати у вигляді схеми (див. рис. 30).

Наступним етапом після підписання агентської угоди є реєстрація обмінного пункту в обласному управлінні Національного банку України.

Для такої реєстрації уповноважений банк відповідно до листа Національного банку України від 13.09.1996 р. подає до обласного управління Національного банку України документи, перелік яких наведено в цьому листі.

Після реєстрації пункту обміну іноземної валюти в обласному управлінні Національного банку України агенту згідно із Законом України від 01.06.2000 р. "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" необхідно зареєструвати в податковій інспекції за місцем розташування пункту сертифіковану комп'ютерну систему чи ЕККА.

358

Розділ XI. Валютні операції

Рис. ЗО. Структура системи валютного контролю і регулювання за діяльністю учасників валютного ринку

359

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

Порядок роботи обмінного пункту викладено у Положенні про пункти обміну іноземної валюти, що є додатком № 83 до Інструкції Національного банку України № 1 "Про організацію емісійно-касової роботи в установах банків України", затверджену постановою Правління Національного банку України від 07.07.1994 р. (зі змінами і доповненнями).

Відповідно до листа Національного банку України від 21.03.1996 р. на пункті обміну валюти повинні бути:

• напис з назвою організації, яка працює на підставі агентської угоди, і назва банку, з яким укладено агентську угоду цим агентом;

• копія ліцензії на право здійснення валютних операцій та нотаріально завірена копія (або оригінал) довідки на право відкриття пункту обміну іноземної валюти;

• затверджений керівництвом підприємства, якому належить пункт обміну валюти, порядок здійснення операцій купівлі-продажу валют.

При здійсненні обмінних операцій агенти відповідно до листа Національного банку України від 21.03.1997 р. зобов'язані неухильно виконувати вимоги нормативних та інструктивних документів Національного банку України, що регламентують порядок про­ведення обмінних операцій. Зокрема безперешкодно приймати банкноти доларів США всіх років емісії, починаючи з 1928 p., і всіх номіналів.