7. 4. Правові основи лізингових операцій

Державне правове регулювання лізингових операцій — це діяльність державних органів, спрямована на регламентування порядку здійснення лізингових операцій.

288

Розділ VII. Фінансовий лізинг

Систему державного правового регулювання лізингових операцій можна подати у вигляді схеми (див. рис. 24).

Державне правове регулювання ринку послуг із фінансового лізингу забезпечують шляхом прийняття законів і законодавчих актів. Крім того, правові методи регламентовані указами Президента, нормативними актами уряду (декретами, постановами). Вони також передбачають вироблення механізму їх реалізації і контролю. Закони, законодавчі і нормативні акти визначають об'єкт та зміст регулювання, відповідальність юридичних і фізичних осіб за їх невиконання. Закони виконують функцію довготермінового правового регулювання, а укази, нормативні акти — короткотермінового, оперативного. Зміни і доповнення до законів вносять відповідними законодавчими актами, постановами Верховної Ради України, постановами і декретами Кабінету Міністрів.

Вперше в українському законодавстві поняття "лізинг", визначене як угода торгового характеру, зустрічається в Законі України "Про міжнародний комерційний арбітраж", прийнятому ще у 1994 р. У Кодексі торговельного мореплавства, прийнятому у 1994 p., більш-менш чітко визначено договір лізингу, сторони, що його укладають, проте в дуже вузькому розумінні, а саме як "договір лізингу судна".

У 1996 р. лізингові операції згадуються в Законі України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Зокрема, норми ст. 6 цього Закону, які передбачають можливість відстрочення платежів більше ніж на 90 календарних днів при здійсненні імпортних чи експортних операцій за умови отримання ними індивідуальної ліцензії Національного банку України, поширювалися на операції оперативного і фінансового лізингу. Значного поширення лізингова діяльність не набула через відсутність відповідних правових норм у чинному законодавстві України, проте така ситуація мала й певні переваги, оскільки через ту саму причину не була занадто "за-регульованою".

Прийняті у 1997 р. на хвилі „податкової революції" Закони України „Про податок на додану вартість" та „Про оподаткування прибутку підприємств" визначали механізми оподаткування цими видами податків лізингових операцій.

289

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

Основний закон | Закон України "Про фінансовий лізинг"

Державне регулю­вання операцій з фі нансового лізингу

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг

Функції

ведення единого державного реестру лізингових операцій

видача ліцензій

розробка нормативних та методичних документів

Закони та нормати­вні акти

Цивільний кодекс України Господарський кодекс України Митний кодекс України

Закон України "Про єдиний митний тариф" Закон України "Про оподаткування прибутку під­приємств"

Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"

Указ Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній ва­люті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валют­ного регулювання і валютного контролю" Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу"

Постанова Кабінету Міністрів України "Про віднесення операцій резидентів, при здійсненні ними зовнішньо­економічної діяльності до договорів виробничої коопера­ції, консигнації, комплексного будівництва, оперативного чи фінансового лізингу, поставки складних технічних ви­робів і товарів спеціального призначення" Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету, які виділяються на на­дання кредитів для здійснення операцій з фінансового лізингу авіа­ційної техніки"

Постанова Правління Національного банку України „Про затверд­ ження Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями" Наказ Державної митної служби „Про затвердження Порядку митного оформлення об'єктів лізингу (оренди), що переміщуються через митний кордон України" Приблизний договір фінансового лізингу

Рис. 24. Структура системи державного правового регулювання діяльності учасників ринку лізингових послуг

290

Розділ VII. Фінансовий лізинг

Прийнятий у 1997 р. Закон " Про лізинг" визначив основні терміни, об'єкти, суб'єкти, види і форми лізингу. Отже, було створено правові та економічні засади здійснення таких операцій. У 2003 р. норми цього закону були кодифіковані у нових Цивільному і Господарському кодексах України. Проте в кінці цього ж року до закону були внесені зміни, які фактично закріплювали визнання лише одного виду лізингових операцій -фінансового лізингу. Верховна Рада виклала Закон України " Про лізинг" у новій редакції, який з моменту набуття чинності почав називатися Законом " Про фінансовий лізинг", який на сьогодні визначає основні умови лізингових операцій.

Необхідність законодавчих змін на ринку лізингових послуг назріла давно, оскільки кількість суперечностей у нормативно-правовій базі лізингових операцій давно перевищила допустимий рівень. При введенні нового Господарського кодексу зникла необ­хідність в окремому законодавчому врегулюванні питань, що стосувалися оперативного лізингу.

Остаточний варіант Закону України "Про фінансовий лізинг" підготовлений за ініціативою Національного банку робочою групою за участю експертів Світового банку, МФК, а також багатьох лізингових компаній. Однією з головних переваг документу стало те, що в результаті його прийняття став можливим подальший розвиток лізингу (оренди з правом викупу) за участю фізичних осіб. Раніше громадяни мали право користуватися лізинговими послугами тільки за наявності статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Новим нормативним актом ці обмеження були скасовані. Відповідно до ст. 4 Закону "Про фінансовий лізинг", продавцями (постачальниками) об'єктів лізингу, а також лізингоодержувачами можуть бути звичайні громадяни. Таким чином, фізичні особи отримали право вибору — купувати майно в кредит або брати у лізинг. Оформлення лізингової угоди набагато простіше на відміну від кредитної, у лізингових договорах не завжди вимагається оформлення застави і не завжди перевіряється кредитна історія клієнта. Оформити договір лізингу можна як у банку, так і в лізингових компаніях. Закон України "Про фінансовий лізинг" надає широкі можливості всім учасникам лізингових угод. Якщо раніше рівень амортизації предмету лізингу жорстко фіксувався державою (на рівні 90 % зносу), то на сьогодні він може встановлюватися за згодою сторін. До прийняття Закону великі терміни амортизації були основною проблемою у питанні кредитування лізингових компаній. Банки отримали можливість продавати майно в

291

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

лізинг своїм клієнтам — фізичним особам і кредитувати при цьому лізингові компанії на нових умовах.

Слід звернути увагу на основні умови лізингової угоди.

Терміни фінансового лізингу не повинні бути меншими одного року. На цей час клієнту надається право володіння і користування майном (за певну плату). Після закінчення договору предмет лізингу може викуплятися за остаточною вартістю, але може і не викуплятися. При цьому за згодою лізингової компанії майно, взяте у лізинг, може здаватися у суборенду. Клієнт може самостійно обирати предмет лізингу або встановлювати його специфікацію. Ризик випадкової загибелі речі покладається на клієнта, як і витрати з її страхування та технічного обслуговування. У лізингові платежі може входити плата лізингової компанії, компенсація процентів за кредитами, сума, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу (початковий внесок у такому випадку - 20—30 % вартості).

У зв'язку з відсутністю застави лізинг вважається простішою і доступнішою операцією, ніж кредитні угоди. Крім того, він дозволяє спробувати клієнту предмет лізингу, перш ніж купувати.

Проте зміни у правовому полі лізингу не вирішують усіх проблем його розвитку. Передусім, це стосується невизначеності правового статусу лізингових компаній, відсутності в новій редакції Закону положень, які б стосувалися лізингу інтелектуальної власності і прав, які широко поширені у світовій практиці, а також обмежень щодо віднесення лізингових платежів на валові витрати лізингоодержувача (для окремихпредметів лізингу встановлена 50 % квота такого віднесення), відсутністю державної підтримки розвитку лізингу, в т. ч. податкових пільг (послуги лізингових компаній дозволяють підприємствам реального сектору швидше, ніж при використанні банківських кредитів, оновлювати свої основні фонди).

Прийняття Закону України "Про фінансовий лізинг" поставило перед економічними суб'єктами й інші питання. Чому, наприклад, із Закону було виключено інші види лізингу, зокрема оперативний? Чим викликана неузгодженість нормативних актів, які регулюють проведення лізингових операцій? Чому в Законі " Про фінансовий лізинг" чітко невизначений порядок реєстрації предмету лізингу?

На сучасному етапі розвитку України законодавство у сфері регулювання лізингових операцій передбачає застосування положень Господарського, Цивільного кодексів, Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про фінансовий лізинг".

У чинному Господарському кодексі України визначено обмежену кількість форм і видів лізингу, зокрема: фінансовий і оперативний (за

292

Розділ VII. Фінансовий лізинг

особливостями здійснення), зворотний, пайовий, міжнародний тощо (за формою здійснення). Цивільний кодекс передбачає поділ лізингу на прямий і непрямий, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" - на оперативний, фінансовий, зворотний, оренду землі та оренду жилих приміщень. Закон України " Про внесення змін до Закону України "Про лізинг" від 11.12.2003 p., як і Закон України "Про фінансовий лізинг", визнає тільки один вид лізингу - фінансовий.

На думку розробників Закону України „Про фінансовий лізинг" виключення з нього інших видів лізингу, в першу чергу оперативного, пов'язано з метою впровадження в Україні такого інструменту, як фінансовий лізинг. Як свідчить зарубіжний досвід, фінансовий лізинг — ефективний механізм оновлення основних засобів, причому в короткі терміни. З 2002 р. у Росії, а тепер і в Україні Закон регулює тільки фінансовий лізинг, що відповідає Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг. Інші види лізингу, як вважають члени робочої групи з розробки законопроекту " Про фінансовий лізинг", — це види оренди, які регулюються новими Господарським і Цивільним кодексами і не потребують окремих законів.

Оскільки в новому Законі України "Про фінансовий лізинг" встановлені жорсткі фінансові умови між лізингодавцем і лізинго-одержувачем, стає актуальним використання факторингу. Якщо раніше повернення у безспірному порядку майна, переданого в лізинг, могло відбуватися при несплаті лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових термінів, то тепер воно може здійснюватися при прострочці часткової чи повної суми лізингового платежу протягом 30 днів. Для уникнення подібних правових обмежень ефективніше використовувати факторинг.

Крім того, існує неузгодженість основних положень Закону України "Про фінансовий лізинг" із Господарським, Цивільним кодексами, Законом України " Про оподаткування прибутку підприємств" (див. додаток 20).

Так, наприклад, Законом " Про оподаткування прибутку підп пиємств" лізингова операція, яка відповідає поняттю „фінансовий лізинг", має містити одну з таких вимог:

— об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого аморти­зується не менше 75 % його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними ст. 8 цього Закону, та орендар зобов'язаний придбати об 'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

293

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

• сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

• якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 % амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою на 90 % за звичайну ціну на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

• майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

У Законі України "Про фінансовий лізинг" визначена тільки одна вимога —строк цьоголізингумаєбутине менший одного року.

Дотепер логічно не врегульовані деякі операції щодо оподат­кування лізингових операцій. Так, відповідно до пп. 3.2.2 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з передачі майна орендодавця (лізингодавця), що є резидентом, у користування орендарю (лізингоотримувачу) згідно з умовами оперативного лізингу та його повернення орендодавцю (лізингодавцю) після закінчення терміну дії такого договору. Згідно з пп. 3.1.1 цього Закону оподатковуються операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу), тобто лізингові платежі. Таким чином, якщо лізингова операція здійснюється на території України, то її оподаткування є досить логічним. Якщо ж лізингодавець є резидентом України, а об'єкт лізингу придбавається за межами України і ввозиться, то ввезення на митну територію v країни відповідно до пп. 4.1.2 є об'єктом оподаткування, і в цьому випадку оподатковується як ввезення майна, так і сплата лізингових платежів.

Не все з'ясовано й у випадку здійснення операцій фінансового лізингу. Передача об'єкта фінансового лізингу оподатковується, оскільки за своєю суттю це — операція продажу, а продаж відповідно до пп. 3.1.1 є об'єктом оподаткування. Проте в Законі "Про податок на додану вартість" чітко не визначено ані механізму сплати такого податку, ані механізму відшкодування.

294

Розділ VII. Фінансовий лізинг

У Законі України "Про фінансовий лізинг" не регламентовано порядок реєстрації предмету лізингу. На думку розробників цього Закону, такий порядок має регулюватися підзаконним актом. При потребі нормативний акт або норма Закону можуть бути змінені, шо дозволятиме враховувати інтереси лізингодавачів. Водночас юристи вважають, що можна укласти договір таким чином, щоб оформити об'єкт на лізингоодержувача і тим самим задовольнити інтереси всіх сторін.

Цікавим є положення Цивільного кодексу, яке передбачає, щодо договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених §6 "Лізинг" цього Кодексу та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продажта положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Так, зокрема ч. 2 ст. 762 Цивільного кодексу плата за користу­вання майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Оскільки Законом не встановлена форма сплати платежів, то відповідно вона може бути і натуральною. Ст. 778 Кодексу визначає додаткові умови поліпшення речі, переданої у найм, що не знайшли свого відображення у Законі "Про фінансовий лізинг".