3.3. Завдання та функції Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг

Нині у всьому світі проходить взаємне проникнення капіталів -банків, страхових компаній, пенсійних фондів. У цих умовах розрізнений нагляд за кожним окремо взятим фінансовим закладом втрачає свою ефективність. Більшість розвинутих країн уже прийняли рішення про об'єднання наглядових функцій, наприклад, у Велико­британії 12 наглядових органів об'єднуються у єдиний.

Саме тому основними принципами Закону України визначена інтеграція фінансового нагляду в єдиному органі і незалежність цього наглядового органу від виконавчої влади.

Держава повинна бути впевнена в тому, що компанії, які працюють як фінансові посередники, є фінансово здоровими.

89

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

Особлива увага повинна бути приділена компаніям, які залучають гроші від фізичних осіб і надають послуги населенню. Саме на цьому і повинен сконцентруватися нагляд.

Отже, в Україні передбачається створення ефективної системи державного регулювання ринків фінансових послуг. З цією метою (ст. 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг") надаються повноваження з державного регулювання фінансових ринків і закладів таким структурам:

• Національному банку України (ринок банківських послуг і нагляд за комерційними банками);

• Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (ринок цінних паперів та похідних цінних паперів і, власне, фондів компанії);

• Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг — спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг (інші ринки фінансових послуг і небанківські фінансові заклади — кредитні заклади, страхові компанії, ломбарди, пенсійні та інвестиційні фонди і т. д.).

Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом. Проблема створення ефективної системи регулювання і нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ є досить гострою. Нині система регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ носить фрагментарний характер і не завершена ні з функціонального, ні з організаційного боку.

З огляду на зростаючі вимоги ринку щодо нових фінансових інструментів та установ, а також враховуючи численні законодавчі ініціативи з розробки нових, часто неузгоджених законодавчих актів щодо створення та регулювання небанківських фінансових установ, Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" пропонує прозорий та цілісний підхід, який допоможе усунути правові негаразди та забезпечити створення ефективної системи регулювання і нагляду за діяльністю як окремих видів небанківських фінансових установ, так і сектору в цілому.

Ст. 22 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" окреслено структуру цілісної системи регулювання та нагляду за діяльністю фінансових установ та визначено механізм взаємодії та інформаційного обміну окремими державними органами, що входять до її складу:

90

Розділ III. Державне регулювання ринків фінансових послуг

— Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг зобов'язані співпрацювати, а за допомогою засобів зв'язку, що дозволяють фіксувати інформацію, своєчасно повідомляти один одному про будь-які спостереження та висновки, які є необхідними для виконання покладених на них обов'язків;

- Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг мають право на доступ до інформаційних баз одне одного, які ведуться з метою регулювання ринків фінансових послуг;

— голова державного органу, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг, або уповноважена ним особа беруть участь у роботах інших органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Закон передбачає існування спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та визначає функціональні й організаційні засади здійснення цим органом функцій регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ. Чинне законодавство визначає організаційно-правові засади діяльності уповноваженого органу, його основні функції та повноваження, організаційну структуру, інструментарій здійснення регулювання та нагляду, можливості застосування механізмів саморегулювання учасників ринків фінансових послуг тощо.

Згідно із Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та Положенням про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг від 4 квітня 2003 р. -центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом у сфері регулювання ринків фінансових послуг є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, яка працює за колегіальним принципом.

Конституцією України передбачено, що право на утворення міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (із відповідним визначенням сфери діяльності утворюваних органів) має виключно тільки Президент України (п. 15, ст. 106).

Передумовами, які зумовлюють оптимальність створення уповноваженого органу, згідно з концепцією інтегрованої системи регулювання та нагляду за діяльністю всіх видів небанківських фінансових установ є:

- забезпечення єдиної цілісної політики державного регулювання та нагляду за діяльністю небанківського фінансового сектора, що

91

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

надзвичайно важливо у зв'язку із значною взаємопов'язаністю та інтегрованістю діяльності різних видів небанківських фінансових установ;

• забезпечення належної політичної ваги й оперативності ініціювання та прийняття рішень у галузі законодавчої ініціативи, створення підзаконної нормативної бази, формування та реалізація стратегії розвитку сектору;

• уникнення створення кількох автономних органів для кожного виду діючих небанківських фінансових установ (а також тих, які можуть виникнути в майбутньому), оскільки це не виправдано і майже нереально, зважаючи на обсяг необхідних бюджетних асигнувань та кількість підготовлених кадрів у порівнянні із сучасним рівнем розвитку більшості видів небанківських фінансових установ. Тому достатньо максимально використати ефект економії за рахунок зростання масштабів діяльності;

• вирішення проблеми неконтрольованості та непрозорості діяльності неорганізованого та "тіньового" фінансового ринку, який не підпадає під регулювання і нагляд будь-якого із спеціалізованих на окремому легалізованому виді небанківських фінансових установ органів і залишається сьогодні поза увагою держави;

• забезпечення існування єдиного центру стратегічного аналізу, оперативного моніторингу та законодавчої ініціативи в питаннях, пов'язаних з розвитком небанківського фінансового сектору;

• створення надійної інституційної основи для узгоджених оперативних дій під час системних криз на фінансових ринках та уникнення існування "нічийних" позавідомчих зон у сфері регулювання і нагляду за діяльністю фінансових установ і ринків;

• забезпечення належних умов для здійснення ефективного нагляду за діяльністю фінансових конгломератів або фінансових груп;

• у процесі здійснення регулювання та нагляду необхідно уникнути конфлікту відомчих інтересів у галузі монетарної або фіскальної політики і розвитку небанківських фінансових установ;

• забезпечення здатності до проведення власної та незалежної кадрової і бюджетної політики в рамках системи регулювання та нагляду за небанківськими фінансовими установами;

• створення умов для впровадження функціонально нових засад здійснення нагляду та недопущення успадкування новою системою старих інституційних та методологічних проблем і недоліків.

92

Розділ III. Державне регулювання ринків фінансових послуг

Концентрація нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ в одному органі за умови невмілого керівництва або значного політичного тиску може підірвати якість нагляду та розвиток сектору небанківських фінансових установ. Крім цього, існує небезпека погіршення якості нагляду та виникнення поверховості регулювання діяльності окремих небанківських фінансових установ, а також утрати гнучкості та оперативності нагляду внаслідок збільшення обсягу операцій та кількості небанківських фінансових установ, що підлягають нагляду.

Проте, враховуючи світові тенденції, сьогоднішні реалії України та необхідність підготовки і реалізації довгострокової стратегії розвитку фінансового сектору, варіант створення єдиного незалежного органу регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ є найоптимальнішим і найперспективнішим.

Цей варіант також створює передумови для проведення в майбутньому реформування системи регулювання та нагляду за діяльністю фінансового сектору, у тому числі за умови прийняття відповідних стратегічних рішень, інтеграції в одному органі наглядових функцій за діяльністю банків та небанківських фінансових установ шляхом об'єднання Державної комісії з регулювання ринків фінан­сових послуг, ДКЦПФР та виділеного зі складу Національного банку України департаментів, які відповідають за банківський нагляд, реєстрацію і ліцензування банків, їх реорганізацію і ліквідацію, інспектування та моніторинг.

Основними завданнями Комісії у межах її повноважень є:

• проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг;

• розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг;

• здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері;

• захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення;

• узагальнення практики застосування законодавства України з питань функціонування ринків фінансових послуг, розроблення і внесення пропозицій щодо його удосконалення;

• запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг;

93

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

— сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінан­сових послуг.

Комісія відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції,

як учасник планового процесу в системі державного управління:

1. бере участь у формуванні Програми діяльності Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію;

2. бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік;

як організуюча ланка управління на ринку фінансових послуг: у частині кадрової політики:

1) визначає професійні вимоги до керівників, головних бухгалтерів фінансових установ та може вимагати звільнення осіб, які не відпо­ відають цим посадам;

2. установлює кваліфікаційні вимоги до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками, видає їм відповідні свідоцтва та здійснює організаційно-методичне забезпечення проведення актуарних розрахунків;

3. проводить і координує у встановленому порядку навчання, підготовку та перепідготовку кадрів, установлює у визначених законом випадках кваліфікаційні вимоги до осіб, які провадять діяльність на ринках фінансових послуг, здійснює організацію нарад, семінарів, конференцій з питань надання фінансових послуг;

у частині встановлення вимог до учасників ринку фінансових послуг:

1. установлює критерії та нормативи щодо ліквідності, капіталу та платоспроможності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій, якості систем управління та управлінського персоналу, додержання правил надання фінансових послуг;

2. визначає порядок формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю;

3. визначає у передбачених законом випадках порядок створення, формування і використання резервних та інших фондів фінансових установ;

4. установлює додаткові вимоги до договорів про надання фінансових послуг фізичним особам, якщо це не врегульовано законом;

5. затверджує положення про централізовані страхові резервні фонди;

94

Розділ III. Державне регулювання ринків фінансових послуг

6. встановлює обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні строки дії договорів страхування життя;

7. встановлює за погодженням з Національним банком України розміри кредитів, порядок та умови їх видачі страхувальникам, які уклали договори страхування життя;

у частині реєстраційної політики:

1. здійснює реєстрацію фінансових установ та веде Державний реєстр фінансових установ;

1. здійснює реєстрацію та веде реєстр саморегулівних організацій;

3. визначає порядок ведення та веде реєстр аудиторів, яким надається право на проведення аудиторських перевірок фінансових установ;

4. веде Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків);

5. визначає порядок реєстрації страхових та перестрахових брокерів і веде державний реєстр страхових та перестрахових брокерів, видає свідоцтва про включення страхових та перестрахових брокерів до цього реєстру;

6. реєструє при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування правила страхування для такого виду, прийняті страховиком, а також зміни та/або доповнення до цих правил;

7. здійснює державну реєстрацію кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок, видає їм свідоцтво про державну реєстрацію за формою, встановленою Комісією, визначає засоби масової інформації, в яких кредитна спілка розміщує дані про її державну реєстрацію;

8) приймає нормативно-правові акти щодо особливостей створення, державної реєстрації, ліцензування та діяльності об'єднаної кредитної спілки;

у частині ліцензування:

1. здійснює в установленому порядку ліцензування діяльності фінансових установ, затверджує ліцензійні умови провадження діяльності з надання фінансових послуг і порядок контролю за їх додержанням;

1. установлює плату за реєстрацію документів і видачу ліцензій;

2. здійснює ліцензування діяльності тимчасової адміністрації фінансової установи та призначає її керівника;

у частині визначення видів фінансових послуг та їх характеристик: 1) дає висновки про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг;

95

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

2. установлює обмеження на суміщення надання певних видів фінансових послуг;

3. установлює перелік посередницьких послуг у страхуванні та перестрахуванні;

4. визначає характеристики та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування;

у частині інформаційної політики:

1. надає інформацію за запитами юридичних осіб;

2. оприлюднює в офіційних засобах масової інформації основні положення свого щорічного звіту;

3. установлює вимоги щодо програмного забезпечення та спеціального технічного обладнання фінансових установ, пов'язаних з наданням фінансових послуг;

4. установлює правила підготовки, надання та обробки даних щодо діяльності фінансових установ у розрізі напрямів нагляду;

5. здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринків фінансових послуг;

як методологічний і аналітичний орган, у частині облікової політики:

1. розробляє відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування під час ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності у фінансових установах;

2. установлює порядок розкриття інформації та складання звітності учасниками ринків фінансових послуг відповідно до законодавства України;

3. визначає порядок та умови ведення персоніфікованого (індивідуального) обліку договорів страхування життя;

4. погоджує встановлення Моторним (транспортним) страховим бюро єдиного зразка страхових свідоцтв (полісів, сертифікатів), які є формою договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

5. аналізує стан та тенденції розвитку ринків фінансових послуг в Україні, здійснює моніторинг руху капіталу в Україну та за її межі через ринки фінансових послуг, розробляє та подає в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства;

як контролюючий орган:

1) здійснює згідно із законами України державне регулювання і нагляд за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів, установ

96

Розділ III. Державне регулювання ринків фінансових послуг

накопичувального пенсійного забезпечення, довірчих товариств, кредитних спілок, лізингових та факторингових компаній, кредитно-гарантійних установ, ломбардів, інших учасників ринків фінансових послуг (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їх діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів);

2. установлює порядок та умови застосування заходів впливу згідно з законом;

3. надсилає матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, які стали відомі під час проведення перевірок;

4. надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів;

5. звертається до суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства України про фінансові послуги;

6. надсилає матеріали в органи Антимонопольного комітету України у разі виявлення порушень антимонопольного законодавства;

7. проводить самостійно чи разом з іншими уповноваженими органами виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ;

8. проводить з метою співпраці та координації своєї діяльності спільно з Національним банком України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку оперативні наради не рідше одного разу на квартал або частіше на вимогу одного з керівників цих органів.