5.1.Становлення та розвиток ринку страхових послуг в Україні

Завдання і мета сучасних реформ у страховій справі полягають у зміцненні національного страхового ринку, підвищенні авторитету вітчизняних страховиків та перетворенні їх у повноправних учасників глобального розподілу ризиків. Становлення й подальший розвиток ринкової економіки зумовлює необхідність формування страхового ринку як особливої соціально-економічної структури, цілісної системи економічних відносин, що виникають у процесі купівлі-продажу специфічного товару — страхового захисту, і в межах якого (страхового ринку) виникає попит та пропозиція, встановлюється ціна наданий товар.

Об'єктивна основа здійснення і розвитку страхового ринку полягає в необхідності надання грошової допомоги потерпілим у випадку непередбачених, несприятливих обставин. Інакше кажучи, страховий ринок — це форма організації грошового обігу щодо формування і розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспільства.

Основними учасниками страхового ринку є продавці у вигляді страхових компаній, страховиків, які реалізують страховий продукт (страховий захист), покупці у вигляді юридичних і фізичних осіб, страхувальників, які придбали страховий продукт і посередники у вигляді маклерів і страхових агентів.

Інтерес до ринку страхових послуг в Україні зумовлений всезростаючою роллю нормального режиму страхування в забезпеченні економічної безпеки як суб'єктів господарювання, так і окремих громадян. Безумовно, це можливо лише при наявності чітко від­працьованої законодавчої бази, потужних страхових компаній, широкого переліку їх послуг, сучасних технологій страхового бізнесу, гарантій своєчасної та в потрібному обсязі виплати необхідних компенсацій і зацікавленості в потенційних клієнтах.

Поворотним пунктом у розвитку страхового ринку України, його демократизації став 1988 рік. В Україні до цього страховий ринок був монополізований системою Держстраху. Сама назва цієї організації говорить про те, що її діяльність регулюється державою, а основними напрямками діяльності було соціальне і майнове страхування.

200

Розділ V. Ринок страхових послуг

Передбачалися надходження від страхових премій до бюджету, а звідти — виділення коштів на виплату компенсацій. Однак, починаючи з 1988 року, після прийняття Закону "Про кооперацію", з'являються перші страхові кооперативи, а з 1990-го, після прийняття Радою Міністрів СРСР "Положення про акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю" та Постанови "Про заходи щодо демонополізації народного господарства", — акціонерні страхові компанії.

Демонополізація страхової справи—процес, обернений установленню державної страхової монополії, виражений у створенні соціально-економічних і політичних умов для організації страхового ринку як загальної частини фінансової інфраструктури (поряд з комерційними банками, товарними і фондовими біржами, пенсійними фондами тощо). Демонополізація страхової справи закріплюється правовими нормами, які передбачають порядок організації і функціонування акціонерних страхових компаній і товариств взаємного страхування, а також системи державного страхового нагляду за їх діяльністю. Як зазначалося вище, в Україні процес демонополізації страхового ринку починається з 1988 p., коли були створені перші альтернативні системі Держстраху СРСР страхові організації. Демонополізація пройшла у всіх європейських постсоціалістичних країнах і супроводжувалася прагненням до активної інтеграції зі страховим ринком індустріально розвинутих країн Західної Європи, створенням страхових товариств з участю іноземного капіталу.

До 1993 року в нашій країні йшов бурхливий процес утворення комерційних, приватних та акціонерних страхових компаній, а невдовзі їх кількість становила понад 1000, проте в діяльності окремих з'явилися ознаки відвертого "пірамідального синдрому". Майже повна відсутність законодавчих обмежень, легкість реєстрації страхових компаній, мінімальний страховий фонд породили страховий бум. Особливістю цього періоду стала універсалізація діяльності страхових компаній, значна кількість видів страхування (до 40—50 видів).

У травні 1993 року було прийнято Декрет Кабінету Міністрів України "Про страхування", який складав на той час основу страхового законодавства та був спрямований на утворення ринку страхових послуг, посилення захисту майнових інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Декретом на базі Державної Комерційної страхової організації була створена HACK "Оранта", головним акціонером якої залишилася держава. Цей документ дав змогу зупинити будівництво фінансових "пірамід" на ринку страхових послуг.

201

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

Так, було визначено базові категорії комерційного страхування (страховий платіж, страхова сума, страхова подія тощо), перелік суб'єктів страхового договірного права, а також встановлено порядок державного нагляду за страховою діяльністю. У липні 1993 р. була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України "Про умови ліцензування страхової діяльності на території України та контролю за їх дотриманням". Прийняття цих документів дало змогу реалізувати як саму потребу в державному регулюванні комерційної страхової діяльності, так і визначити регулятивні функції спеціально уповноваженого державного органу.

У кінці цього ж року було утворено Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю. Перше завдання новоствореного Комітету було нелегким: потрібно було налагодити діяльність страхових компаній відповідно до статей Декрету, насамперед здійснити контроль за страховиками і сформувати досить незначні, у порівнянні з вимогами західного ринку, резервні та статутні фонди. Крім цього, запро­ваджувалася система спеціального бухгалтерського обліку, звітності, чого досі не існувало. Мету діяльності Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю становив розвиток страхових послуг, запобі­гання неплатоспроможності страховиків (компаній) та захист інтересів страхувальників.

З прийняттям Декрету назріла необхідність створення регулюючого органу — Ліги страхових організацій України, заснованої ще у 1992 р. як добровільного, недержавного, неприбуткового об'єднання страховиків. Вона є юридичною особою, діє на принципах добровільності і само­управління.

У травні 1994 р. відбувся І з'їзд страховиків, на якому було завершено роботу зі створення Ліги страхових організацій України та обговорено законопроект "Про страхування", який пізніше був узгодженний в Мін'юсті, Мінекономіки, Національному банку, а також пройшов експертизу зарубіжних фахівців.

На початок 1994 року організаційно було сформовано національну систему страхування з операторами-страховиками, до якої протягом 1994— 1996 pp. входили близько 800 господарських товариств, створених, як правило, у формі акціонерних товариств закритого типу.

З метою вдосконалення законодавства та обмеження діяльності нечесних страховиків у березні 1994 р. Укрстрахнаглядом було затверджено "Тимчасове положення про порядок формування і розміщення страхових резервів" та "Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків".

202

Розділ V. Ринок страхових послуг

За домовленістю з Організацією Економічного Співробітництва та Розвитку у квітні 1995 р. у Києві відбулася конференція на рівні керівних працівників страхнаглядів європейських країн.

У червні 1995 р. Верховна Рада схвалила проект Закону України "Про страхування" у першому читанні. Остаточно парламент прийняв Закон аж у березні 1996 p., і він набрав чинності у квітні 1996р.Законом було встановлено жорсткіші правила гри на страховому ринку, мінімальні вимоги до статутного фонду страховиків на рівні 100 тис. ЕКЮ, а також порядок розрахунку нормативного запасу плато­спроможності страховика залежно від обсягів отриманих страхових платежів (здійснених страхових виплат). При цьому на кожну звітну дату фактичний запас платоспроможності страховика мав пере­вищувати відповідний нормативний запас. Окрім того, Законом було розмежовано ліцензування щодо страхування життя та ризикових видів страхування; впроваджено поняття "технічних" та "математичних" резервів і вимоги про відповідність цим резервам обов'язків, прийнятих на себе страховими компаніями; встановлено порядок "заробленої" премії, в основу якого покладено метод однієї четвертої від одержаних премій; підвищено вимоги до ліцензування та інше.

Закон поставив на якісно новий рівень страхову нормативну базу — введено чіткий, обгрунтований контроль за фінансовим станом страхових організацій. У ньому були спеціальні статті, які чітко регулювали питання ліквідності, платоспроможності, рівень фондів. Закон визначив права й обов'язки страховика, його технічні і математичні резерви, суто методичні питання.

Статтею "Взаємовідносини страховика і держави" Закону України "Про страхування" було усунуто недоліки прийнятого у 1993 р. Декрету Кабінету Міністрів України щодо порядку й умов здійснення страхової діяльності. Зокрема, Кабінету Міністрів України надавалися повноваження приймати законодавчі акти, які були б адекватні рівню розвитку ринку страхових послуг щодо порядку й умов здійснення страхування життя, майна громадян, перестраховування та діяльності страхових посередників.

Після прийняття Закону України "Про страхування" у норма­тивно-правовій базі щодо врегулювання проблемних питань на страховому ринку відбуваються суттєві зміни. Так, у вересні 1996 р. була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відпо­відальності власників транспортних засобів". Постановою Кабінету

203

Горбач Л. М,, КаунО.Б. Ринок фінансові/їх послуг

Міністрів України від 17.09.1996 р. було затверджено граничні розміри страхових тарифів добровільного страхування майна громадян від знищення і пошкодження будівель внаслідок стихійного лиха, загибелі тварин внаслідок хвороби, нещасних випадків, стихійного лиха.

Згідно з рішенням Верховної Ради України до кінця 1996 р. було здійснено перереєстрацію страховиків. Встановленим законодавчим вимогам відповідали близько 200 страховиків, які продовжують свою діяльність і тепер. Розвиток страхового ринку в 1996 р. супроводжувався його подальшою демонополізацією, появою нових організацій, які займалися цим видом діяльності, а також нових видів страхування, спрямованих на захист економічних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та соціальний захист населення.

З 1 січня 1997 р. вступили удію нові вимоги щодо статутного фонду, ліквідності, платоспроможності, резервів страховиків. З 1996 р. по 1997 р. було прийнято постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування", "Про порядок провадження діяльності страховими посередниками", "Про затвердження Тимчасового положення про товариства взаємного страхування".

Нове страхове законодавство дало можливість здійснити заходи щодо гармонізації видів страхування до прийнятих у світі страхових традицій. Правила страхування, відповідно до яких здійснюється укладання договорів страхування, були адаптовані до нового переліку видів страхування (всього 17 видів), який із середини 80^іх був запроваджений у країнах ЄС.

Подальший розвиток страхового ринку пов'язаний з ліквідацією Укрстрахнагляду і передачею його завдань і функцій у лютому 2000 р. Міністерству фінансів України, а точніше Департаменту фінансових установ і ринків. Такі зміни у структурі державного нагляду за страховою діяльністю пов'язані із Указом Президента України "Про зміни у структурі Центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 р.

У липні 2001 р. був прийнятий Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", згідно з яким фінансовий ринок України має бути поділений між трьома наглядовими органами: нагляд за банківськими установами буде здійснювати Національний банк України, за фондовим ринком — Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, за небанківськими установами (у т.ч. за страховими компаніями) - Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг).

204

Розділ V. Ринок страхових послуг

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2001 р. №98 затверджено Програму розвитку страхового ринку України на 2001 — 2004 роки. Ця Програма передбачала збільшення мінімального розміру статутного фонду страхової компанії з 1 червня 2001р. - до 500 тис. евро, з 1 січня 2003 р. - до 1 млн. евро; для страховиків, які здійснюють страхування життя з 1 січня 2002 р. — до 750 тис. евро та з 1 січня 2003 р. - до 1,5 млн евро. Варто зазначити, що всі внески у статутні фонди страхових компаній повинні вноситися виключно грошима, у тому числі і в іноземній валюті.

У зв'язку з недосконалістю існуючого страхового законодавства та назрілими проблемами правового регулювання у галузі страхування 4жовтня 2001 р. був прийнятий Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування", яким запроваджено нові вимоги до статутного фонду, страхових резервів тощо.

Отже, можна виділити такі етапи розвитку страхового ринку України:

• демонополізація страхування в СРСР (1988—1991 p. p.);

• формування страхового ринку України (1991—1993 p. p.);

• розвиток та функціонування страхового ринку України після прийняття Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування" (1993-1996 p.p.);

• розвиток страхового ринку України після прийняття Закону України "Про страхування" (1996-2000 p. p.);

• реформування державного нагляду за страховою діяльністю та подальший розвиток страхового ринку (2001 р. і понині). '

У промислово розвинутих країнах ставлення до страхового ринку визначається як до стратегічного сектора економіки і потужного фактора позитивного впливу на неї. Це зумовлено тим, що, по-перше, сам процес страхування є важливим елементом економічного середовища; по-друге, соціальна сторона страхових процесів впливає на підвищення рівня життя населення за рахунок забс печення надійного страхового захисту; по-третє, саме страхування в його розвинутих формах підвищує інвестиційний потенціал і сприяє збільшенню багатства нації, що сьогодні особливо актуально для української економіки.

Страховий ринок України має невикористані резерви. У країні застраховано близько 10 % ризиків, тоді як у більшості розвинутих країн цей показник становить 90—95 %. Частка українського страхового ринку в загальноєвропейському обсязі страхових послуг становить 0,05 %,

205

ГорбачЛ.М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

хоча Україна становить 7% населення Європи. Страхова галузь забезпечує перерозподіл лише 0,9% ВВП (у розвинутих країнах цей показник становить 8—12 % ВВП), що свідчить про потенційні можливості її подальшого розвитку та про те, що страховий ринок не акумулює значного обсягу інвестиційних ресурсів та не справляє відчутного впливу на процес перерозподілу ВВП.

На наш погляд, розвитку вітчизняного страхового ринку сприя­тимуть: стабільне фінансове становище господарюючих суб'єктів і населення — потенційних страхувальників; формування стійких і надійних страхових компаній; активізація ролі держави та її органів у зміцненні і розвитку страхового ринку; формування державних пріоритетів у розвитку страхового ринку; розвиток законодавчої бази страхування, яка враховувала б сучасну ситуацію на страховому ринку; використання сучасних методів і засобів управління страховими компаніями, які відповідають принципам їх ринкового функціонування, концепції маркетингу в управлінні страховими компаніями для повного задоволення потреб населення в страховому захисті.