7. 3. Основні елементи договору фінансового лізингу

Основу угоди фінансового лізингу складають :

• предмет угоди;

• суб'єкти угоди (сторони лізингового договору);

• термін лізингового договору (період лізингу);

• послуги, що надаються за лізингом.

Предметом договору фінансового лізингу (далі — предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може передаватися в лізинг у порядку, встановленому цим Законом.

Суб'єктами фінансового лізингу можуть бути: лізингодавець — юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач — фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця; продавець (постачальник) — фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу; інші

286

Розділ VII. Фінансовий лізинг

юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

У більшості країн Заходу лізингодавшми є філії чи дочірні компанії промислових і торгових фірм, банків і страхових компаній. При цьому найчастіше лізингові компанії контролюються банками.

Упровадження банків на ринку лізингових послуг пов'язано, перш за все, з тим, шо лізинг - капіталомісткий вид бізнесу, а банки -основні тримачі грошових ресурсів. По-друге, лізингові послуги за своєю економічною природою тісно пов'язані з банківським креди­туванням і є своєрідною альтернативою останньому.

Конкуренція на фінансовому ринку вимагає від банків активного розширення цих операцій.

При цьому банки контролюють незалежні лізингові фірми, надаючи їм кредити. Кредитуючи лізингові товариства, вони непрямо фінансують лізингоотримувачів у формі товарного кредиту.

Під періодом лізингу розуміють термін, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу.

Оскільки лізинг — особлива форма довгострокової оренди, висока вартість і значна протяжність терміну служби об'єктів угоди визначають часові рамки періоду лізингу. Термін договору може обмежуватися законодавчо, наприклад, в Австрії встановлена нижня межа на рівні 40 %, а верхня — 90 % від терміну, прийнятого для нарахування амортизації. Період амортизації обладнання встановлюється урядовими органами. При фінансовому лізингу термін договору, як правило, співпадає з періодом амортизації.

Під час визначення терміну лізингового договору лізингодавець і лізингоотримувач беруть до уваги такі моменти:

• термін служби обладнання* який визначається його техніко-економічними даними;

• цикл появи дешевшого чи продуктивнішого аналогу угоди, що стосується галузей, які здійснюють оновлення випущеної продукції в короткі строки;

• динаміку інфляційних процесів — лізингодавцю невигідно укладати договір при значних темпах інфляції на тривалий термін із фіксованими орендними платежами і навпаки, при тенденції зниження цін лізингодавець прагне до встановлення тривалих угод;

• кон 'юнктуру ринку позичкових капіталів і тенденції його розвитку — оскільки лізингові компанії користуються банківським кредитом, то рівень процентних ставок за довгостроковими кредитами, які є

287

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

основою лізингового проценту, безпосередньо впливає на лізингові угоди.

У проекті лізингових операцій найскладнішим є визначення суми лізингових платежів.

За користування об'єктом лізингу лізингоотримувач вносить періодичні лізингові платежі, встановленні умовами договору. Лізингові внески — це плата за звичайне виробниче використання об'єкта угоди. До складу лізингових платежів входять такі основні суми:

1. відшкодування при кожному платежі частини вартості об'єкта, що амортизуються за термін, за який вноситься лізинговий платіж;

2. виплачені лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором;

1. винагороди лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

3. відшкодування страхових платежів за договором страхування, якщо об'єкт лізингу застрахований лізингодавцем.

Залежно від критеріїв, які покладені в основу, лізингові платежі класифікують за такими ознаками:

• форма платежу (грошова, компенсаційна, змішана);

• метод нарахування (фінансовий, з авансом, мінімальний);

• періодичність внесення ( одночасні, періодичні);

• спосіб внесення (рівними частками і змінними: прогресивними і регресивними).

Розміри, спосіб, форма і періодичність виплат, а також метод визначення загальної суми лізингових платежів встановлюються в дбговорі фінансового лізингу за згодою лізингодавця талізингоотримувача.

Із всієї різноманітності послуг, які можуть бути надані лізинго-отримувачу, виділяють такі групи послуг:

—технічні послуги, пов'язані з організацією транспортування об'єкта лізингу до місця його використання клієнтом: монтажем зданого в лізинг обладнання, технічним обслуговуванням і поточним ремонтом обладнання (особливо складного нового);

— консультаційні послуги - послуги з питань оподаткування, оформлення угоди тощо.