9.3. Концесійні платежі

Концесійний платіж є платою, обумовленою у концесійному договорі, яку вносить концесіонер за право створення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об'єктами, що надаються у концесію. Крім того, у статті 12.3 Закону України "Про концесії" вказано, що

335

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

концесійний платіж вносить концесіонером незалежно від наслідків господарської діяльності і підлягає зарахуванню до Державного бюджету України або місцевого бюджету.

Концесійний платіж слід розглядати як неподатковий платіж.

Методикою розрахунку концесійних платежів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 639, встановлено порядок розрахунку концесійних платежів окремого для кожного виду об'єктів, які можуть передаватися у концесію.

Розмір річного концесійного платежу визначається за формулою:

де В — вартість основних фондів об'єкта концесії, визначена експертним шляхом, у гривнях; Ф_гаІ— середня фондовіддача у відповідній галузі; Ф_иг — середня фондовіддача у народному господарстві.

Розмір концесійного платежу за кожний наступний квартал визначається шляхом коригування концесійного платежу за попередній квартал на індекс інфляції за поточний квартал.

Розмір концесійного платежу за перший квартал, що настає після укладення договору концесії чи перегляду розміру концесійного платежу, визначається за формулою:

де К_т — розмір річного концесійного платежу, визначений за

формулою 1, грн;

І„₀ — індекс інфляції з дати проведення оцінки об'єкта концесії

до моменту укладення договору концесії або перегляду розміру концесійного платежу;

/ — індекс інфляції за перший квартал, що настає після укладення

договору концесії або перегляду розміру концесійного платежу.

336

Розділ IX. Нормативно-правове забезпечення концесій

Згідно з методикою № 639 терміни та умови внесення концесійного платежу визначаються у договорі концесії, виходячи з того, що внесення концесійного платежу повинні проводитися в 5-денний термін від дати, встановленої для надання квартальних бухгалтерських звітів (балансів), а за 4 квартал — у 10-денний термін від дати, встановленої для подання річного бухгалтерського звіту (балансу).

Порядком надання фінансової звітності, який затверджено постановою Кабінетом Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419 визначено, що квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 20 лютого наступного за звітним року (пункт 5).

Документи, на перерахування до відповідного бюджету сум концесійного платежу, подаються концесіонером установам банку до настання терміну його внесення.

За порушення строків внесення концесійних платежів у концесійному договорі може передбачатися відповідальність концесіонера за несвоєчасну сплату концесійного платежу у вигляді пені (у відсотках від суми концесійного платежу за кожен день прострочення).

9. 4. Права та обов'язки сторін концесійного договору

Концесієдавець має право:

• здійснювати контроль за дотриманням концесіонером умов договору;

• надавати виключне право на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії;

• вимагати довгострокового розірвання концесійного договору в разі порушення концесіонером його умов;

• вимагати від концесіонера відшкодування збитків у разі погіршення стану об'єкта концесії, яке сталося з вини концесіонера;

Згідно з Законом України "Про концесії" концесіонер має право:

• здійснювати підприємницьку діяльність на основі створення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об'єкта концесії;

• на виключне право на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії, якщо це передбачено умовами концесійного договору;

• вимагати розірвання договору в разі порушення концесієдавцем умов договору і відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору;

337

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

• на продовження його строку дії концесійного договору у разі виконання його умов;

• отримувати плату за вироблені товари (роботи, послуги) згідно з умовами концесійного договору;

• використовувати амортизаційні відрахування на відновлення основних фондів, отриманих у концесію;

• на контрактній основі залучати до виконання спеціальних робіт на об'єкті концесій третіх осіб.

При цьому концесіонер несе відповідальність за виконання такими особами умов концесійного договору та законодавства України. В обов'язки концесієдавця входить:

• передати концесіонеру об'єкт концесії у стані та строки, передбачені концесійним договором;

• надати концесіонеру своєчасно і в повному обсязі, передбачені концесійним договором, документи, які підтверджують право концесіонера на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії;

• вимагати звіт про використання амортизаційних відрахувань;

• зберігати комерційну таємницю концесіонера;

• не втручатися у господарську діяльність концесіонера;

• якщо для здійснення концесійної діяльності необхідна земельна ділянка, забезпечити її надання у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Концесієдавець має також інші права та обов'язки, передбачені концесійним договором та законодавством України. У свою чергу концесіонер зобов'язаний:

- виконувати умови концесійного договору;

• укладати відповідно до законодавства трудові договори (контракти), як правило, з працівниками-громадянами України;

• використовувати на об'єкті концесії технології, матеріали, техніку вітчизняного виробництва, якщо інше не передбачено умовами договору;

• утримувати об'єкт концесії в належному технічному стані;

• після закінчення строку, на який було укладено концесійний договір, передати об'єкт концесії в належному технічному стані концесієдавцю відповідно до умов договору.

Концесіонер має також інші права та обов'язки, передбачені концесійним договором та законодавством України.

338

Розділ IX. Нормативно-правове забезпечення концесій

Питання для самоперевірки

1. У чому полягає суть концесії?

2. В яких сферах господарської діяльності укладаються угоди концесії?

3. Які об'єкти права державної чи комунальної власності можуть надаватися у концесію?

4. Опишіть основні умови страхування майна концесіонером після його одержання у концесію.

5. Визначте підстави для припинення дії концесійного договору.

6. За якою формулою розраховується розмір річного концесійного платежу?

7. Якими правами користується концесіонер при реалізації договору концесії?

Рекомендована література

1. Про концесії: Закон України // Урядовий кур'єр. — 1999.- 22 вересня. — Ст. 2, 3,6—8,10—15;//ГолосУкраїни. — 1999. —7вересня.— Ст. 2, 3,6-8,10-15.

2. Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг: Закон України // Урядовий кур'єр. — 2000. — 13 січн. — Ст. 4.

3. Козіна Л. Чи стане концесія світлим майбутнім для України? // Вісник законодавства України. - 2000. - № 47. - С 23-24.

4. Концессии: Нормативно-правовое обеспечение концессий // Сборник систематизированного законодательства (Дополнение к "Бухгалтерии"). - 2001. - № 25. - 18 июня. - С. 189-225.

5. Фрідмо І. Про концесії в Україні // Юридичний вісник України. -2000. - № 43. - С. 25-29.

339

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

Розділ X Торгівля цінними паперами

10. 1. Основи функціонування ринку комерційних послуг із

цінних паперів

Ринок комерційних послуг із цінних паперів — система економічних та правових відносин, пов'язаних із обігом цінних паперів. Суб'єкти підприємницької діяльності діють на ринку як емітенти цінних паперів, так і інвестори. Емітуючи цінні папери та залучаючи на різних умовах вільні фінансові ресурси, вони формують свій акціонерний і борговий капітал. Корпорації використовують залучені на ринку кошти для фінансування основного та оборотного капіталу, здійснення капітальних вкладень, збільшення обсягів виробництва. Внаслідок інвестування коштів вони отримують прибуток, за рахунок якого нарощують як власний економічний потенціал, так і економічний потенціал держави. Фінансові інститути використовують залучені на ринку ресурси для надання позик іншим учасникам ринку та для інвестицій у цінні папери інших емітентів. Вони є на ринку інституційними інвесторами і впливають на формування інвестиційної політики інших учасників ринку.

Залежно від ступеня розвитку ринок комерційних послуг із цінними паперами може бути ефективним механізмом акумуляції, розподілу та перерозподілу вільних фінансових ресурсів серед галузей економіки. Ефективне функціонування фондового ринку в багатьох країнах забезпечує ефективне використання вільних фінансових ресурсів та стійкі темпи зростання економіки цих країн.

В умовах становлення ринкової економіки складовою частиною фінансової системи України, особливим сегментом фінансового ринку є ринок цінних паперів, куди банки, держава, населення, підприємства, установи вкладають свій капітал.

Основними завданнями ринку цінних паперів є становлення і закріплення відносин власності, а головними учасниками цього ринку — комерційні банки, метою яких є одержання прибутку.

Цінні папери відомі з пізнього Середньовіччя. Тоді великі географічні відкриття спричинили суттєве розширення міжнародної торгівлі, і підприємцям знадобилися великі суми капіталів для використання нових можливостей. Витрати з освоєння нових

340

Розділ X. Торгівля цінними паперами

територій не змогли покрити окремі підприємці. Внаслідок цього виникли акціонерні товариства — англійські та голландські компанії для торгівлі з Ост-Індією, компанії Гудзонової затоки, які й стали першими емітентами цінних паперів. У XVI - XVII ст. в Англії акціонерні товариства створювалися також для фінансування видобутку вугілля та інших капіталомістких робіт.

Тільки з початком промислової революції і створенням великих обробних підприємств торгівля акціями стала поширеним явищем. З виникненням і розвитком акціонерних товариств (AT) веде своє походження акція (гол. aktie, нім. aktie, від лат. actio — розпорядження, дозвіл, претензія).

У 60-х роках XIX ст. відбулася ще одна важлива подія. У Німеччині з'явилися універсальні інвестиційні банки, які здійснювали весь комплекс посередницьких операцій з цінними паперами. Розробляючи нетрадиційні джерела капіталу та формуючи майже цілі галузі промисловості, вони відіграли видатну роль в індустріалізації таких передових країн, як США, Швеція, Німеччина. Інвестиційні банки, як правило, здійснюють перший продаж цінних паперів інвесторам та діють як посередники між корпорацією, яка хоче мобілізувати свій капітал, та індивідуальними інвесторами.

Перш ніж перейти до розгляду цінних паперів, необхідно з'ясувати, що таке фіктивний капітал, оскільки саме рух фіктивного капіталу і є основою функціонування фондового ринку. Виникнення фіктивного капіталу пов'язано з відокремленням позичкового капіталу й утворенням кредитної системи. Відокремлення фіктивного капіталу від реального відбулося на базі позичкового капіталу, у руках якого залишається титул власності, а реально розпоряджається цим капіталом функціонуючий підприємець. Тим самим фіктивний капітал виявляється у формі титулу власності, здатного вступати в оборот і, більше того, здатного обертатися відносно незалежно від рухудійсного капіталу. Реально фіктивний капітал передує процесові концентрації і централізації капіталу, розподілу і перерозподілу прибутку, а також перерозподілу національного доходу через систему державних фінансів.

Приватизація й акціонування приватної власності, розвиток підприємництва і кредитних інститутів призводять до поглибленого розвитку грошових і кредитних відносин. З'являється особливий сектор господарювання, який пов'язаний з оборотом цінних паперів — фінансовий ринок, що вимагає не тільки правового регулювання

341

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

обороту цінних паперів, а й виникнення організації, яка б забезпечувала цей оборот. Такою організацією є фондова біржа.

Фінансовий ринок умовно можна поділити на ринок банківських позичок і ринок цінних паперів, де ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Комерційний банк рідко видає позички на тривалий термін. Цінні папери дають можливість одержати гроші на довгий період (на десятиліття — облігації) або в безстрокове користування (акції). Завдання ринку цінних паперів полягає у тому, щоб забезпечити повніше і швидке переливання заощаджень за ціною, яка влаштовує обидві сторони. Для цього потрібні біржі і функціонуючі на ринку цінних паперів посередники.

Торговці цінними паперами мають право здійснювати (ст. 356 ГКУ) такі види посередницької діяльності:

• виконання за дорученням, від імені та за рахунок емітента обов'язків з організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом;

• купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, задорученням і за рахунок іншої особи;

• купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.

Законом можуть передбачатися також інші види посередницької діяльності з цінними паперами (діяльність з управління цінними паперами тощо).

Для забезпечення організації функціонування ринку цінних паперів утворюється фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Кодексу, інших законів, а також статуту і правил фондової біржі. Вона створюється засновниками—торговцями цінними паперами в порядку, встановленому законом, її діяльність спрямовується виключно на організацію укладання угод купівлі-продажу, цінних паперів та їх похідних. Фондова біржа не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.

Фондова біржа — це організований ринок цінних паперів, що функціонує на основі офіційно зареєстрованих правил ведення торгівлі, де угода про розміщення і купівлю-продаж цінних паперів здійснюється обмеженою кількістю біржових посередників. Організаціями або підприємствами, що випускають в оборот гроші або цінні папери,

342

Розділ X. Торгівля цінними паперами

(емітентами) на ринку цінних паперів, є приватні національні, державні національні, приватні і державні іноземні організації.

У1773 р. утворюється Лондонська фондова біржа. Перша американська фондова біржа з'явилася у 1791 р. у Філадельфії. У 1792 р. виникла попередниця відомої Нью-Йоркської фондової біржі. Спочатку біржі проводили торгівлю здебільшого облігаціями, які охоче випускали уряди та залізничні компанії, вимагаючи величезних капіталів для створення інфраструктури потужного машинного виробництва. Переможний марш акціонерної власності з кінця минулого століття призвів до спеціалізації бірж на торгівлі акціями, а торгівля та робота з облігаціями сконцентрувалася на "вуличному ринку".

Залежно від того, чи нові цінні папери пропонуються для продажу чи емітовані раніше, ринок цінних паперів поділяють на первинний та вторинний. Первинний ринок поєднує фазу конструювання нового випуску цінних паперів та їх первинне розміщення. Первинний ринок цінних паперів визначається як відносини, що складаються при емісії (для інвестиційних цінних паперів) або при укладанні цивільно-правових угод між особами, які беруть на себе зобов'язання щодо інших цінних паперів, і першими інвесторами, професійними учасниками ринку цінних паперів, а також їх представниками.

Первинний ринок — це ринок, на якому продаються вперше випущені цінні папери, де емітентами можуть бути держава, кредитно-фінансові установи, підприємства, компанії тощо.

Найважливішою рисою первинного ринку є повне розкриття інформації для інвесторів, що дає змогу зробити обгрунтований вибір цінного паперу для вкладення коштів. Уся діяльність на первинному ринку служить для розкриття інформації і підготовки проспекту емісії, його реєстрації і контролю з боку державних органів.

Первинний ринок є ринком перших та повторних емісій, на якому здійснюється початкове розміщення цінних паперів серед інвесторів та початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки. Ціна цінних паперів при їх первинному розміщенні на ринку часто буває заниженою незалежно від стратегій ціноутворення, що пропонуються андерайтерами та іншими фінансовими посередниками. Тому рішення емітента про додаткову емісію акцій часто приймається тоді, коли менеджери корпорації вважають, що поточна ринкова ціна акцій завищена. У більшості випадків купівля цінних паперів за ціною первинного розміщення з подальшим їх продажем через деякий час приносить інвестору прибуток.

343

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

На первинному ринку розрізняють публічне та приватне розміщення цінних паперів. При публічному розміщенні існує встановлена законом процедура, в результаті проходження якої цінні папери реєструються Комісією з цінних паперів, а емітент отримує свідоцтво про реєстрацію емісії. Для того щоб успішно пройти процедуру публічного розміщення та отримати свідоцтво про реєстрацію, емітент повинен задовольняти досить жорсткі вимоги щодо показників фінансово-господарської діяльності і повністю виконувати вимоги Комісії щодо проведення емісії та розміщення цінних паперів на ринку. Окремого визначення для приватного розміщення цінних паперів не існує. У законодавстві деяких країн просто обумовлюються випадки, коли емітент може не проходити процедуру публічного розміщення.

Основними формами первинного ринку цінних паперів є приватне розміщення і публічна пропозиція.

Як сегмент фінансового ринку, ринок комерційних послуг з цінними паперами підлягає класифікації за певними ознаками. Так, за терміном обігу цінних паперів ринок комерційних послуг з цінними паперами поділяють на ринок грошових та капітальних цінних паперів.

На ринку грошових цінних паперів перебувають в обігу боргові зобов'язання з терміном обігу меншим як один рік: короткострокові облігації, векселі, ощадні сертифікати, комерційні цінні папери тощо.

На ринку капітальних цінних паперів мають обіг інструменти власності — акції, а також середньо- та довгострокові боргові зобов'язання, тобто безстрокові цінні папери та цінні папери з терміном обігу понад один рік.

За умовами емісії та механізмом обігу цінних паперів ринок комерційних послуг із цінними паперами поділяють на міжнародний та національний. На національному ринку перебувають в обігу цінні папери, емітовані резидентами або нерезидентами відповідно до законодавства країни. На міжнародному ринку обертаються цінні папери, емітовані поза юрисдикцією будь-якої однієї країни, які пропонуються для продажу інвесторам різних країн. Можливість інвестувати кошти в цінні папери, які обертаються на міжнародному ринку, регламентується законодавством окремих країн, оскільки процес придбання іноземних цінних паперів пов'язаний із вивезенням капіталу та здійсненням інвестицій за межі окремо взятої країни. Можливість залучати кошти на міжнародному ринку залежить від

344

Розділ X. Торгівля цінними паперами

кредитного рейтингу емітента та інтересу до нього з боку потенційних інвесторів.

На вторинному ринку мають обіг емітовані раніше цінні папери. Операції на вторинному ринку не збільшують загальної кількості цінних паперів та загального обсягу інвестицій в економіїсу. Вторинний ринок, якщо він функціонує ефективно, забезпечує висо ку ліквідність цінних паперів, що перебувають в обігу на ньому. Основними операціями на вторинному ринку є перерозподіл сфер впливу та спекулятивні операції.