8. Нервові волокна.

Нервові волокна — це відростки нейронів оточені оболонками. Нервове волокно складається із двох частин: відростка нервової клітини, що називається осьовим циліндром, і оболонки, яка утворена шванівськими клітинами. Залежно від структури оболонки нервові волокна розрізняють — мієлінові (м’якушеві) та безмієлінові (безм’якушеві). За межами центральної нервової системи нервові волокна утворюють нервові стовбури, або нерви.

Нерв — сукупність нервових волокон, що зовні вкриті спільною сполучнотканинною оболонкою, які з’єднують головний і спинний мозок з органами і тканинами тіла. Нервові волокна тут розміщені пучками, що обмежені прошарками сполучної тканини. Нерви у своєму складі містять кровоносні та лімфатичні судини і тисячі нервових волокон.

Залежно від характеру нервових волокон, що входять до складу нервів, розрізняють рухові (відцентрові, еферентні), чутливі (доцентрові, аферентні) і змішані нерви. У більшості випадків у складі нервів є чутливі і рухові волокна. Такі нерви називаються змішаними. Нерви, що складаються лише з чутливих волокон, називаються чутливими, а ті, що складаються з рухових, — руховими. Чутливі нервові волокна здійснюють передачу подразнення від рецепторів у центральну нервову систему, де відбувається їхній синтез та аналіз. У відповідь на подразнення в центральній нервовій системі формуються імпульси, які поширюються на рухові волокна та викликають скорочення м’язів, виділення секрету та ін.

Нервові закінчення — кінцеві утвори нервових клітин, що служать для передавання збудження або сприйняття подразнення. Залежно від виконуваної функції розрізняють три типи нервових закінчень: чутливі, або рецептори, рухові (ефектори) та синаптичні (міжнейрональні).

Чутливі нервові закінчення утворюються кінцевими розгалуженнями дендритів чутливих нейронів. Вони є в усіх тканинах організму. Залежно від того де вони розміщені і які сприймають імпульси, розрізняють екстерорецептори і інтерорецептори. Екстерорецептори сприймають подразнення з навколишнього середовища (рецептори шкіри, сітківки ока, слизової оболонки носа, порожнини рота та ін.). Інтерорецептори збуджуються подразненнями, що надходять із внутрішнього середовища організму (рецептори внутрішніх органів, судин і різних тканин). Пропріорецептори — окрема група інтерорецепторів, що реагують на зміни положення тіла, або його частин, у просторі (рецептори м’язів, сухожилків, зв’язок, суглобів). Вони виділені в окрему групу, завдяки їх особливій важливості. Рецептори сприймають найрізноманітніші подразники. Рецептори, адекватним подразником яких є механічний чинник, називаються механорецепторами, температурний — терморецепторами, хімічний — хеморецепторами, звуковий — фонорецепторами, світловий — фоторецепторами. Рецептори трансформують енергію подразника у нервовий імпульс.

Рухові нервові закінчення в скелетних м’язах — це кінцеві розгалуження волокон — нейритів мотонейронів спинного мозку, довгастого мозку тощо. Через них нервові імпульси із центру передаються на робочі органи (м’язи, залози).

Синаптичні нервові закінчення утворюються кінцевими розгалуженнями аксона попереднього нейрона на тілі та дендритах наступного. Завдяки синаптичним закінченням нейрони сполучаються в рефлекторні дуги. Кожний нейрон може мати велику кількість (декілька тисяч) зв’язків з іншими нервовими клітинами. Нейрони контактують через синапси.