- •5. Структурні і функціональні відмінності аксонів і дендритів.
- •6. Різновидності нейронів.
- •7. Класифікація нейронів.
- •8. Нервові волокна.
- •9. Коли починається і завершується утворення мієлінових оболонок.
- •11. Поясніть значення терміну «нервовий центр».
- •10. Рефлекс і рефлекторна дуга.
- •12.Філогенетичний розвиток нервової системи
- •13. Розвиток нервової системи в онтогенезі.
- •14. Структурно-функціональна організація нервової системи людини.
- •15. Будова і основні функції спинного мозку.
- •16. Основні рефлекторні центри спинного мозку.
- •17. Висхідні і низхідні шляхи спинного мозку.
- •18. Загальний огляд будови і функції нервової системи.
- •19. Головний мозок, його основні відділи.
- •20. Периферична нервова система.
- •22. Вегетативна нервова система.
- •21. Центральна нервова система.
- •23. Будова і функція синапса. Медіатори.
- •24. Основні відмінності черепно мозкових і спинномозкових нервів.
- •25. Вплив симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи на органи.
- •26. Будова і функція 1-4 пар черепномозкових нервів.
- •27. Будова і функція 5-8 пар черепномозкових нервів.
- •28. Будова і функція 9-12 пар черепномозкових нервів.
- •29. Провідні шляхи спинного мозку.
- •30. Оболонки головоного і спинного мозку.
- •31.Шлуночки головного мозку.
- •32. Склад і функціональне значення спинно-мозкової речовини.
- •33. Гематоенцефалічний бар’ер.
- •35. Лімбічна система.
- •34. Великі півкулі головного мозку.
- •36.Будова і функції довгастого мозку
- •37. Будова і функції Варолієвого моста
- •38. Будова і функції мозочка.
- •39. Ядра і рефлекторні центри довгастого мозку.
- •41. Ядра середнього мозку.
- •40. Будова і функції середнього мозку.
- •42. Будова переднього мозку.
- •43. Структура і функції проміжного мозку.
- •44. Будова і функції таламуса.
- •45. Будова заталамічної області. Підкіркові центри зору та слуху.
- •46. Будова гіпоталамуса.
- •47. Функції гіпоталамуса.
- •48. Загальна будова кінцевого мозку.
- •49. Загальна характеристика кори великих півкуль головного мозку.
- •50. Мікроскопічна будова мозкової кори.
- •51. Загальна характеристика базальних або центральних ядер півкуль головного мозку.
- •52. Біла речовина півкуль головного мозку.
- •53. Загальна характеристика центрів кори головного мозку.
- •54. Кіркові закінчення внутрішніх аналізаторів.
- •55. Кіркові закінчення зовнішніх аналізаторів.
- •56. Кіркові закінчення аналізаторів мови.
- •57. Основні відмінності людського мозку від тваринного.
- •58. Вікові особливості будови головного та спинного мозку.
- •59. Переферійний відділ нервової системи.
- •60. Види аналізаторів та їх будова.
- •61.Роль аналізаторів у житті людини.
- •62. Класицікація рецепторів.
- •63. Кіркові аналізаторні центри, їх локалізація.
- •64. Адекватне подразнення та адаптація аналізаторів.
- •65. Початок функціонування і дозрівання різних аналізаторних систем в онтогенезі.
- •88. Структура і функції ретикулярної формації
36.Будова і функції довгастого мозку
Довгастий мозок (myelencephalon, medulla oblongata) є безпосереднім продовженням спинного мозку і за зовнішньою формою та будовою, особливо в нижній частині, з ним дуже подібний. Розміщений у порожнині черепа на схилі тіла потиличної кістки. Нижня його межа знаходиться на рівні верхнього краю атланта, там де виходить перша пара шийних спинномозкових нервів. Зверху і спереду розміщений міст, від якого він відмежований глибокою поперечною борозною (рис. 30).
На передній поверхні довгастого мозку проходить передня серединна щілина — продовження такої ж самої щілини спинного мозку. По боках щілини тягнуться два поздовжні тяжі. Це піраміди, які є ніби продовженням догори передніх канатиків спинного мозку. Складаються вони із нервових волокон, частина яких кожної із них переходить на протилежну сторону, утворюючи перехрест пірамід. В спинному мозку вони переходять у бічні пірамідні шляхи. Та частина волокон, які не беруть участь в перехресті пірамід, продовжуються в низхідному напрямку як передні пірамідні шляхи.
По боках від пірамід розміщені овальні підвищення — оливи, які відокремлюються від пірамід борозенкою. Оливи мають зв’язки з мозочком і функціонально пов’язані з підтриманням тіла у вертикальному положенні. Біля олив розташовані нижні ніжки мозочка, що мають вигляд масивних волокнистих тяжів, які розходячись догори в сторони обмежують нижній кут ромбоподібної ямки.
На задній поверхні довгастого мозку тягнеться задня серединна борозна, яка є продовженням відповідної борозни спинного мозку (рис. 31).
З боків від неї розміщені тонкі пучки (провідні шляхи), а латеральніше — клиноподібні. Волокна, з яких вони складаються, є прямим продовженням волокон задніх канатиків спинного мозку. Ці пучки вгорі довгастого мозку закінчуються потовщеннями, що називаються тонкими та клиноподібними горбиками (ядрами). Їх утворюють скупчення вставних нейронів, на яких закінчуються волокна пучків. Волокна клітин тонкого і клиноподібного ядер ідуть в двох напрямках. Одна частина в складі задніх ніжок — до мозочка, друга — у висхідному напрямку до зорових горбів проміжного мозку, а далі до кори задньої центральної закрутки великих півкуль.
Від довгастого мозку відходять чотири останніх пари (IX-XII) черепномозкових нервів: язиковоглотковий, блукаючий, додатковий і під’язиковий. Борозни та корінці цих нервів ділять довгастий мозок на три пари канатиків: передні, бічні і задні. Передні канатики розміщені по обидві сторони передньої серединної щілини. Їх утворюють піраміди. Бічні канатики займають латеральні поверхні довгастого мозку. Їх вентральну частину складають оливи, дорзальну — нижні ніжки мозочка. Задні канатики знаходяться по обидві сторони від задньої серединної борозни і складаються із тонкого і клиноподібного пучків.
Від бічних канатиків довгастого мозку послідовно (зверху вниз) відходять корінці язиковоглоткового (IХ пара), блукаючого (Х пара) і додаткового (ХI пара) нервів. Під’язиковий (ХII пара) нерв відходить від передньої поверхні довгастого мозку між пірамідами і оливами (рис. 30, 31).
В середині довгастого мозку знаходиться центральний канал, який є продовженням центрального каналу спинного мозку. Верхня частина його значно розширюється і переходить у четвертий мозковий шлуночок.
Довгастий мозок утворений сірою і білою речовинами. Сіра речовина розташована в білій у вигляді окремих скупчень — ядер. Біла речовина знаходиться зовні і між ядрами в середині. У довгастому мозку розрізняють: вестибулярні ядра і ядра олив, ядра тонких та клиноподібних пучків, а також ядра останніх чотирьох пар черепномозкових нервів.
В глибині довгастого мозку міститься ретикулярна формація (сітчаста речовина), яка теж належить до сірої речовини і є сукупністю з’єднаних між собою нервових клітин і волокон, які нагадують під мікроскопом сітку. Ретикулярна формація займає центральне положення по всій довжині мозкового стовбура — від довгастого до проміжного мозку. Вона відіграє велику роль у регуляції збудливості і тонусу всіх відділів центральної нервової системи, в тому числі і кори великих півкуль, забезпечуючи певний функціональний рівень її клітин. Здебільшого ретикулярна формація здійснює активізуючий вплив на відділи центральної нервової системи, підвищуючи їх тонус і збудливість.
Біла речовина довгастого мозку утворена пучками нервових волокон і містить ті ж провідні шляхи, що і спинний мозок. Від олив і вестибулярних ядер довгастого мозку беруть початок оливо-спінальні та вестибуло-спінальні низхідні провідні шляхи.
Довгастий мозок порівняно невеликий відділ головного мозку, але дуже важливий у функціональному відношенні завдяки наявності ядер блукаючих нервів, які іннервують майже всі внутрішні органи. Тут розташовані життєво важливі центри, що регулюють діяльність серця, акти дихання, функції органів травлення, обмін речовин та багато інших функцій організму. Тому ушкодження довгастого мозку дуже небезпечні. Вони можуть бути причиною смерті внаслідок припинення дихання чи роботи серця.