24. Основні відмінності черепно мозкових і спинномозкових нервів.

На розрізах головного і спинного мозку можна помітити, що вони складаються з двох речовин різного кольору — сірої і білої. Сіра речовина утворюється скупченнями нервових клітин (з початковими відділами їхніх відростків), а біла речовина — скупчення нервових волокон. Нервові волокна мають мієлінову оболонку, яка надає їм білого кольору. У різних відділах центральної нервової системи розташування сірої і білої речовини не однакове. У спинному мозку сіра речовина знаходиться в середині, а біла — зовні. У головному мозку в одних відділах його сіра речовина знаходиться зовні, в інших — у середині

Черепномозкові нерви, головні нерви (nn. craniales) — нерви, що відходять від головного мозку та іннервують органи і тканини голови, шиї, грудної та черевної порожнин. Всіх черепномозкових нервів є 12 пар. Кожний нерв має свій номер і назву (рис. 42). Черепномозкові нерви виходять із порожнини черепа через відповідні отвори і розгалужуються в ділянці голови і шиї, а блукаючий нерв (10 пара) — також в грудній і черевній порожнинах. За функціональною характеристикою нервових волокон черепномозкові нерви розрізняють чутливі, рухові, змішані і нерви, що містять парасимпатичні волокна. До чутливих нервів відносяться нерви 1, 2 і 8 пар; до рухових — нерви 3, 4, 6, 11, 12 пар; до змішаних — нерви 5, 7, 9, 10 пар. До нервів, що містять парасимпатичні волокна, належать нерви 3, 7, 9, 10 пар. Чутливі нерви прийнято розглядати в напрямку проходження збудження від рецепторів до головного мозку; рухові і змішані, навпаки, від ядер головного мозку до периферії.

25. Вплив симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи на органи.

За функціональними і морфологічними ознаками в складі вегетативної нервової системи розрізняють симпатичний і парасимпатичний відділи (рис. 44). Вони відрізняються один від другого розташуванням їх центральних частин, в яких знаходяться нервові клітини, що дають початок прегангліонарним волокнам, а також розташуванням периферичних ефекторних нейронів.

Майже всі внутрішні органи мають подвійну іннервацію: симпатичну і парасимпатичну. Подвійна вегетативна іннервація внутрішніх органів забезпечує кращу регуляцію їх діяльності. Вплив їх на діяльність органів протилежний, або антагоністичний. Так симпатична нервова система прискорює роботу серця, звужує просвіт судин, підвищує кров'яний тиск і т.д. Вона стимулює обмін речовин в клітинах і тканинах організму (підсилює дисиміляцію). При різних емоціях (страх, гнів та ін.) і станах, що пов'язані з великим напруженням організму (інтенсивна фізична праця, спортивні змагання та ін.), має місце підвищення функції симпатичної нервової системи. Вона сприяє інтенсивній діяльності організму, особливо в екстремальних умовах, коли потрібне напруження усіх його сил. Парасимпатична нервова система викликає протилежний ефект: сповільнення роботи серця, розширення просвіту судин, зниження кров'яного тиску і т.д. Парасимпатична нервова система впливає на процеси, що пов'язані з відновленням використаних речовин в клітинах і тканинах (стимулює асиміляцію). Тонус цього відділу вегетативної нервової системи підвищений в станах спокою організму. Отже, залежно від потреб організму привалює дія то симпатичної нервової системи, то парасимпатичної.

Нормальні функції нашого організму забезпечуються узгодженою дією цих двох відділів вегетативної системи. Знаходячись у відносному функціональному антагонізмі, вони забезпечують автоматичну регуляцію органів і систем без участі свідомості людини.