Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1_6_last__.doc
Скачиваний:
42
Добавлен:
19.12.2018
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

5 Статистична перевірка статистичних гіпотез

Статистична перевірка гіпотез є другим після статистичного оцінювання параметрів розподілу і в той же час найважливішим розділом математичної статистики.

Методи математичної статистики дозволяють перевірити:

  • припущення про закон розподілу деяких випадкових величин (генеральної сукупності);

  • про значення параметрів цього розподілу;

  • про наявність кореляційної залежності між випадковими величинами, визначених на множині об'єктів однієї і тієї ж генеральної сукупності.

Статистичною називають гіпотезу про вигляд невідомого розподілу, про параметри відомих розподілів.

Наприклад:

  1. генеральна сукупність розподілена за нормальним законом;

  2. математичні сподівання двох нормальних сукупностей рівні;

  3. Земля обертається навколо Сонця – нестатистична гіпотеза.

Задача полягає в тому, щоб підтвердити або спростувати гіпотезу, використовуючи вибіркові (експериментальні) дані.

Перевірити статистичну гіпотезу – це означає перевірити, чи узгоджуються вибіркові дані з цією гіпотезою. Перевірка здійснюється за допомогою статистичного критерію.

Статистичний критерій – це випадкова величина, закон розподілу якої (разом із значеннями параметрів) відомий у випадку, якщо прийнята гіпотеза справедлива.

Цей критерій ще називають критерієм згоди.

Звичайно використовуються критерії Стьюдента, Фішера, χ2 (Пірсона) та ін.

Нульовою (основною) гіпотезою називають висунуту гіпотезу Н0. Разом з нульовою гіпотезою Н0 висувається альтернативна або конкуруюча гіпотеза Н1 , що суперечить нульовій.

Наприклад :

1) Н0 : Q1 = Q2; 2) Н0 : Q1 = Q2; 3) Н0 : Q1 = Q2;

Н1 : Q1 > Q2 ; Н1 : Q1 < Q2; Н1 : Q1 Q2.

Нехай випадкова величина К – статистичний критерій перевірки деякої гіпотези Н0. При справедливості Н0 закон розподілу випадкової величини К характеризується деякою відомою щільністю розподілу ймовірності p(K).

Виберемо деяку малу величину α (0,05; 0,01; 0,001). Визначимо критичне значення критерію Ккр як розв’язок одного з трьох рівнянь залежно від вигляду Н0 та Н1 .

Р (K > Kкр)= α , (5.1)

Р (K < Kкр)= α , (5.2)

Р (K < Kкр1) + Р (K > Kкр2)= α. (5.3)

Можливі й інші рівняння, але вони зустрічаються не так часто.

Розв’язок рівнянь (5.1–5.3) полягає в такому: за заданою імовірністю α, знаючи p(K), задану, як правило, у вигляді таблиць, потрібно визначити Kкр.

Розглянемо рівняння Р (K > Kкр)= α (5.1). Розв’язавши його, знаходимо значення , що розбиває числову вісь на дві області: – область прийняття гіпотези; – критична область.

Критична точка, що отримана з рівняння (5.1), називається правобічною.

Якщо Kр – значення критерію K, розраховане за вибірковими даними, перевершило значення Kкр, це означає, що вибіркові дані не дають підстави для прийняття нульової гіпотези H0. У цьому випадку говорять, що гіпотеза H0 не узгоджується з вибірковими даними і повинна бути відкинута. Якщо Kр не перевершує Kкр, то говорять, що вибіркові дані не суперечать гіпотезі H0, і немає підстав відкидати цю гіпотезу.

Правило: якщо – відкидається;

– – приймається.

Рівняння (5.2) визначає лівосторонню критичну область.

Правило: – – відкидається ,

– – приймається.

Рівняння (5.3) визначає двосторонню критичну область.

Звичайно і визначають таким чином, щоб виконувалася умова

.

Правило:

– – відкидається , – – приймається.

Як бачимо, вигляд критичної області залежить від того, яка гіпотеза висунута як конкуруюча.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]