19. Лібералізація цін

Лібералізація цін - це перехід від планового централі­зованого формування цін до ринкового.

Існує безліч різних аспектів лібералізації, адже існує без­ліч різних шляхів стримування ринкових сил за умов пере­ходу від планової економіки до ринкової.

Одним із способів лібералізації є зняття контролю за цінами, для того щоб ціни могли вільно коливатися залежно від співвідношення попиту і пропозиції.

З появою ринкових сил ситуація різко змінюється. Після лібералізації підприємства вже обмежуються самим вироб­ничим процесом. Йому доводиться самому шукати покуп­ців, щоб затрати на одиницю продукції не перевищували ринкових цін.

Досвід лібералізації показав, що:

• лібералізація призводить до спаду виробництва у ва­жкій промисловості за рахунок зростання споживчих галу­зей економіки;

• лібералізація веде до реорганізації підприємств, оскі­льки підприємства вимушені пристосовуватись до нових ринкових умов;

• лібералізація не веде за собою помітного полегшення влади монополій, оскільки підприємства монополісти по­трапляють під вплив конкуренції з боку міжнародних рин­ків;

• лібералізація сприяє розвиткові експорту;

• швидка лібералізація сприяє більш швидкому і відчу­тному відновленню економічного зростання, ніж; лібералі­зація поступова.

Нерідко уряди, приступаючи до програми лібералізації економіки, вже років через два повертаються назад. Лібе­ралізація приносить країні багато проблем економічного та політичного характеру. Колишні монополії втрачають свій привілейований стан. Підприємства раніше недоторканих галузей промисловості, таких як, скажімо, військово-промисловий комплекс, опиняються на межі банкрутства. Виникає загроза безробіття.

Але лібералізація дає результати, тільки у тому разі, коли їй дають на те час. З найбільш серйозною небезпекою це процес стикається у перші роки, коли під політичним тис­ком монополій і раніше привілейованих підприємств уряд може повернути назад. Саме тому перші роки - вирішаль­ний час для процесу лібералізації.

20. Закон попиту

Попит - це бажання господарських суб'єктів купувати певну кількість блага за даних обставин по конкретній ціні. Розрізняють індивідуальний попит (попит на дане благо окремих господарських одиниць) та ринковий попит (всієї сукупності господарських одиниць). Залежно від того, які блага купуються господарюючими суб'єктами, розрізняють споживчий попит (виявляють домогосподарства ) та попит на виробничі ресурси (виявляють ділові одиниці).

Крива попиту - це графічне відображення функції по­питу від ціни.

Слід розрізняти зміну обсягу попиту і зміну попиту. Змі­на обсягу попиту має місце при зміні товару і незмінному характері залежності обсягу попиту від ціни - це рух лінії попиту

Закон попиту формально може бути викладений таким чином: на будь-якому ринку, при інших рівних умо­вах, існує обернена залежність між ціною товару і величи­ною попиту. Таким чином, обсяг попиту має тенденцію зростати при падінні ціни і зменшуватись при її зростанні.

Парадокс Гіффена