- •Спеціальні моделі нікчемних та оспорюваних правочинів.
- •Правові наслідки вчинення правочину всупереч вимогам закону.
- •Правові наслідки недійсності правочину.
- •1. Класифікація правочинів, вчинених з відступом від вимог закону
- •2. Спеціальні моделі нікчемних та оспорюваних правочинів
- •1. Правочин, вчинений малолітнім за межами його дієздатності
- •2. Правочин, вчинений неповнолітнім без згоди батьків або піклувальника
- •3. Правочин, вчинений особою, дієздатність якої обмежена
- •4. Правочин недієздатної особи
- •5. Правочин, вчинений дієздатною особою, яка не розуміла значення своїх дій або не могла керувати ними
- •6. Правочин, вчинений представником однієї сторони за зловмисною домовленістю з другою стороною
- •7. Правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування
- •8. Правочини, які порушують публічний порядок
- •9. Вчинення правочину через помилку
- •10. Вчинення правочину внаслідок обману
- •11. Вчинення правочину під впливом насильства
- •12. Правочин, вчинений внаслідок важкої обставини
- •13. Фіктивний правочин
- •14. Удаваний правочин
- •15. Правочин, вчинений з порушенням вимог закону про форму
- •3. Правові наслідки вчинення правочину всупереч вимогам закону
- •4. Правові наслідки недійсності правочину
12. Правочин, вчинений внаслідок важкої обставини
Цивільний кодекс УРСР 1922 р. у статті 33 передбачав визнання недійсним правочину, невигідного для особи, який вона вчинила внаслідок крайньої нужденності. Крайня нужденність означала відсутність житла, продуктів харчування. Другою ознакою такого правочину вважалася його явна невигідність (Ф. Вольфсон. Учебник гражданского права.- М., 1930.- С. 104; Советское гражданское право/Отв. ред. В. А. Рясенцев-М., 1955.—Ч. 1.-С. 89.)
Такий правочин одержав назву «кабального». Мова йшла, головним чином, про договір купівлі-продажу житлового будинку.
Практика застосування статті 33 ЦК виробила правила, які не втратили свого значення і сьогодні:
-
сама лише нужденність продавця, за відсутності крайньої невигідності правочину, виключає можливість визнання договору недійсним;
-
невідповідність ціни дійсній вартості майна, що було продане, ще не засвідчує явної нужденності продавця;
3) при вирішенні питання про кабальність договору щодо будинку слід вияснити, чи є договір купівлі-продажу крайньо невигідним, чи був він укладений під впливом крайньої нужденності і чи була ця крайня нужденність використана покупцем. ( Гражданский кодекс УССР. Практический комментарий. Состав. И. И. Курицкий и А. А. Гиммельфарб - X., 1928.- С. 34.)
Цивільний кодекс 1963 р. у статті 57 дещо згладив об'єктивну сторону моделі такого правочину, замінивши термін «крайня нужденність» на «збіг важких обставин», але не змінив фактично її змісту (Див.: Бюлетень законодавства та юридичної практики України.- Практика судів України в цивільних справах, 1995.- № 2- С. 32).
Пленум Верховного Суду УРСР у Постанові від 28 квітня 1978 р. «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» визначив збіг важких обставин як: «такий матеріальний стан або особистий стан громадянина чи його близьких, який примусив його укласти угоду на невигідних для нього умовах».
Законодавчий термін «збіг важких обставин» не трактувався буквально як одночасна наявність кількох важких обставин. Достатньо було й однієї.
«Важкі обставини» для громадянина пов'язувалися зі смертю члена сім'ї, важкою хворобою, відсутністю засобів для існування тощо. Але, як і раніше, Цивільний кодекс 1963 р. прив'язував збіг цих обставин лише до громадянина. Тому юридична особа не мала права оспорювати договір за цією підставою. Спрацювувала, певно, ідеологічна установка, адже за радянських часів навіть припустити не можна було, щоб юридична особа, яка трактувалася не інакше як «соціалістична організація», потрапила у зону «збігу важких обставин».
Рівний правовий підхід до всіх суб'єктів цивільних правовідносин обумовив зречення від такого привілеєвого становища фізичної особи, відповідно, право на оспорення правочину, за статтею 233 ЦК України, має кожний учасник цивільних відносин.
Для юридичної особи важкими обставинами можуть бути загроза банкрутства, загроза втрати майна тощо. (Є. Годеме наводить цікавий приклад: у зв'язку з тим, що корабель сів на мілину, а це загрожувало йому загибеллю, капітан, побачивши буксирне судно, звернувся до його капітана з проханням відбуксирувати судно в порт. Після довгих переговорів була визначена плата - 18 000 франків. Згодом суд зменшив цю суму до 4000 франків, оскільки до укладення договору з такою ціною спонукала капітана корабля важка обставина. Див.: Евгений Годэмэ. Цит. праця.- С. 77.)
У важкі обставини може потрапити і держава.
«Важка обставина» - оцінювана категорія і має визначатися судом з урахуванням усіх обставин справи. Дуже часто важкий майновий або особистий стан особи є результатом іншої важкої обставини. Тому вся ця сукупність причин і наслідків має бути у полі зору суду при розгляді справи про визнання правочину недійсним.
Важка обставина породжує мотив вчинення правочину, який може полягати у придбанні певного майна чи отриманні послуги за непомірну плату або, навпаки, у продажу майна за безцінь, у роздаруванні майна тощо.
Потерпілому, який оскаржує договір, належить довести, що, за відсутності важких обставин, він договору б не уклав взагалі або не уклав би його на зазначених умовах.
Визнання правочину недійсним не може пов'язуватися з тим, хто був ініціатором його укладення, як і з тим, чи усвідомлював, скажімо, покупець ту користь, яку він матиме від нього.
У сина С. було виявлено туберкульоз нирок. Для оплати операції за кордоном виникла потреба у великих коштах, яких у С. не було. Для порятунку дитини С. уклала з банком кредитний договір, з виплатою 35% річних за користування коштами, із заставою двокімнатної квартири. Дуже дешево були продані нею картини, меблі, вироби із дорогоцінних металів.
Чи матиме згодом С. право оспорити дійсність цих договорів або лише умови про плату (ціну)?
35% річних - такою на час укладення договору була плата за користування кредитом для всіх позичальників. Договір банківського кредиту - публічний договір, а це значить, що всі клієнти повинні бути в рівних умовах.
Та поряд з цим слід взяти до уваги інші аргументи: в суспільстві мають існувати механізми підтримки, допомоги, захисту слабшої сторони. До створення державної системи такої допомоги повинні бути задіяні усі інші можливі механізми. Серед них - застосування статті 233 ЦК і щодо наведених вище ситуацій.
Модель правочину, вчиненого внаслідок важкої обставини, така:
1) наявність важкої обставини;
-
крайня невигідність умов договору;
-
наявність причинного зв'язку між важкою обставиною та змістом правочину;
-
одержання другою стороною непомірного зиску;
-
від кого виходила ініціатива укладення договору, не має правового значення.
Економічна криза, у якій опинилася Україна, може призвести до різкого збільшення числа таких договорів, а згодом - до появи у судах спорів про визнання їх недійсними.
Визнання договору недійсним не може пов'язуватися з тим, чи усвідомлював, скажімо, покупець ту користь, яку він матиме від нього.
Можливість визнання недійсними усього договору або лише окремих його умов з названих вище підстав має використовуватись судами дуже обережно, щоб не створити загрози стабільності цивільного обороту.