ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КАДРІВ

КАФЕДРА ПРЕДСТАВНИЦТВА ПРОКУРОРОМ ІНТЕРЕСІВ ГРОМАДЯН АБО ДЕРЖАВИ У СУДІ

Л Е К Ц І Я

Представництво прокурором інтересів держави в суді

в сфері паливно-енергетичного комплексу та з питань

державної та комунальної власності

Розробив: Сивак М.М. –

доцент

кафедри представництва

прокурором інтересів

громадян або держави у суді

Київ-2010

ПЛАН:

1. Особливості правового регулювання представництва прокурором інтересів громадян і держави у справах про державну та комунальну власність, з питань паливно-енергетичного комплексу.

2. Діяльність прокурора щодо пред’явлення позовної заяви та участь у судових засіданнях в суді першої інстанції у справах про державну та комунальну власність, з питань паливно-енергетичного комплексу.

3. Прокурор при перегляді справ даних категорій в апеляційному, касаційному порядку, Верховним Судом України, за нововиявленими обставинами та при виконанні судових рішень.

Інформаційні джерела:

1. Конституція України: [Текст]: офіц.текст: [прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. із змінами, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 р.: станом на 1 січня 2006 р.]. – К.: Мін-во Юстиції України, 2006. – 124 С. – ISBN 966-7630-14-5. С. 141.

2. Господарський процесуальний кодекс України [Текст]: офіц.текст: за станом на 3 серпня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992 р. - №6. – С. 56.

3. Кодекс адміністративного судочинства України [Текст]: офіц.текст: за станом на 9 вересня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35 - 36, №37. – С. 446.f

4. Цивільний кодекс України [Текст]: офіц.текст: за станом на 12 жовтня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40 - 44. – С. 356.

5. Цивільний процесуальний кодекс України [Текст]: офіц.текст: за станом на 12 жовтня 2010 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 2004. – № 40 - 41, 42. – С. 49.

6. Про прокуратуру [Текст]: [закон України: офіц.текст: за станом на 13 жовтня 2010 року]. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53.– С. 793.

7. Про виконавче провадження [Текст]: [закон України: офіц.текст: за станом на 3 серпня 2010 року]. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24.

8. Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень [Текст]: наказ Генерального прокурора України №6 гн від 29.11.06.

9. Рішення Конституційного Суду України [Текст]: від 08.04.1999 року по справі №1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) // Офіційний вісник України.– 1999.– №15.– С. 35-39.

10. Бюджетний кодекс України [Текст]: офіц. текст: станом на 21.06.2001року № 2542-III //Відомості Верховної Ради України – 2001- № 37-38 (21.09.2001) – С. 189

11. Про приватизацію державного майна [Текст]: закон України від 04.03.1992 року № 2163-XII //Відомості Верховної Ради України – 1992– № 24 (16.06.92) – С. 348

12. Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) [Текст]: ]: закон України від 06.03.1992 року № 2171-XII //Відомості Верховної Ради України - 1992 - № 24 (16.06.92) – С. 350

13. Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі[Текст]: ]: закон України від 10.07.1996 року № 290/96-ВР// Відомості Верховної Ради України – 1996 - № 41 (08.10.96) – С.188

14. Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва[Текст]: ]: закон України від 14.09.2000 року № 1953-III// Відомості Верховної Ради України – 2000 - № 45 (10.11.2000) – С. 375

15. Про управління об'єктами державної власності[Текст]: ]: закон України від 24.06.2004 року № 1881-IV// Відомості Верховної Ради України – 2004 - № 50 (10.12.2004) – С. 535

16. Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації[Текст]: ]: закон України від 07.07.1999 року № 847-XIV// Відомості Верховної Ради України - 1999 - № 37 (17.09.99) – С. 332

17. Про оренду державного та комунального майна[Текст]: закон України від 19.02.2009 року № 1022-VI// Відомості Верховної Ради України – 2009 - № 26 (26.06.2009) – С. 329

18. Про цінні папери та фондовий ринок [Текст]: закон України від 23.02.2006 року № 3480-IV// Відомості Верховної Ради України – 2006 - № 31 (04.08.2006) – С. 268

19. Про нафту і газ [Текст]: закон України від 12.07.2001 року № 2665 - ІІІ// Відомості Верховної Ради України – 2001 - № 50 (14.12.2001) – С. 262

20. Про теплопостачання [Текст]: закон України від 02.06.05 № 2633-ІV // Відомості Верховної Ради України, -2005 - № 28 (15.07.2005) – С. 373

21. Про енергозбереження[Текст]: закон України від 01.07.1994 року № 24/9426 // Відомості Верховної Ради України – 1994 - № 30 (26.07.94) – С. 283

22. Про електроенергетику [Текст]: закон України від 16.10.97 № 575/9726 // Урядовий кур’єр. – 2007.– № 247. – 31 грудня. – С. 3-15.

23. Інформаційні бюлетені Генеральної прокуратури України № 1 – 19.;

24. Емпіричний матеріал кафедри представництва інтересів громадян і держави у судах ІПКК ( в електронному і друкованому вигляді)

25. Закон України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» від 03.03.1998 № 147;

26. Указ Президента України від 06.03.2008 № 200/2008 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про забезпечення національних інтересів і національної безпеки у сфері приватизації та концептуальні засади їх реалізації»;

27. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Методики оцінки вартості майна під час приватизації” від 12.10.2000 № 1554;

28. Постанова Кабінету Міністрів України «Про розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації» від 17.09.2008 № 846;

29. Постанова Кабінету Міністрів України “ Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна“ від 04.10.1995 № 786 (із змінами і доповненнями);

30. Постанова Кабінету Міністрів України «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» від 05.11.1991 № 311;

31. Інформаційні бюлетені Генеральної прокуратури України № 1 – 19.;

32. Емпіричний матеріал кафедри представництва інтересів громадян і держави у судах ІПКК ( в електронному і друкованому вигляді)

1. Особливості правового регулювання представництва прокурором інтересів громадян і держави у справах про державну та комунальну власність, з питань паливно-енергетичного комплексу.

Відповідно до п.2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом.

Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді у сфері державної та комунальної власності, з питань паливно-енергетичного комплексу полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави в зазначених сферах у випадках, передбачених законом.

Виходячи з вимог наказу Генерального прокурора України № 6 гн від 29.11.2006 року «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень», одним із пріоритетних напрямків представницької діяльності прокурорів є захист інтересів держави, що стосуються саме відчуження державного майна, та порушуються чи можуть бути порушені внаслідок протиправних діянь фізичних або юридичних осіб.

Протягом останнього часу набули поширення факти незаконного відчуження державного та комунального майна, несвоєчасної оплати за придбані об’єкти приватизації, порушення термінів державної реєстрації нової форми власності на придбані об’єкти, невиконання зобов’язань щодо страхування майна, збереження профілю діяльності придбаних підприємств, кількості робочих місць, невиконання зобов’язань за договорами оренди державного та комунального майна. Такі факти потребують вжиття заходів до відновлення порушених прав суб’єктів державної та комунальної власності та відшкодування збитків.

Розпорядження державним та комунальним майном є складним і неоднозначним процесом, що регулюється значною кількістю нормативних актів. Тому законність і ефективність такого процесу залежить від чіткого та єдиного виконання вимог законодавства в цій сфері, недопущення його порушення і відшкодування збитків, завданих суб’єктам права власності внаслідок неправомірних посягань на їх інтереси. Дієвим інструментом для досягнення цієї мети є діяльність органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Одним із принципів, на основі яких здійснюється розпорядження державним та комунальним майном, є державне регулювання та контроль. Тому так важливо здійснювати прокурорську діяльність на цьому напрямку у тісній співпраці з органами, які наділені контролюючими та регулюючими повноваженнями у цій сфері.

Збитки, заподіяні порушенням законодавства про приватизацію, а також витрати щодо забезпечення об’єктів приватизації на період до моменту передачі майна, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, передбаченому законодавством України. Порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об’єкта приватизації в порядку, визначеному законодавством України.

Згідно ст.30 Закону України “Про приватизацію державного майна”, спори, що виникають у процесі приватизації, вирішуються судом або господарським судом у встановленому порядку відповідно до їх компетенції. Особа, яка вважає, що її законний інтерес порушено, може звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним акта органу приватизації.

З метою визнання недійсним договорів купівлі-продажу об’єкту приватизації, свідоцтва про власність, установчих документів або рішень про реєстрацію підприємств, а також у випадку завдання збитків державі, заподіяних порушенням приватизаційного законодавства прокурор безпосередньо звертається до суду (господарського суду) з заявою про визнання угод недійсними з наслідками, передбаченими ст. 48 ЦК України.

У статті 29 ГПК України зазначено, що прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті, а відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Права та обов’язки сторін у господарському судочинстві передбачені статтею 22 ГПК України, відповідно до якої сторони користуються рівними процесуальними правами.

Організація участі прокурорів у розгляді справ у місцевих господарських судах покладена на підрозділи представництва інтересів громадян і держави у судах прокуратур областей і прирівняних до них за місцем знаходження зазначених судів (пункт 7.2 наказу Генерального прокурора України №6гн від 29.11.2006 року).

Необхідно відзначити, якщо організація участі у справі у господарському суді буде здійснюватись міськрайпрокурорами, то в такому разі буде відступлення від припису відомчого акту, але порушення процесуального закону не відбуватиметься.

Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 11.04.2011 року № 3 гн «Про організацію правозахисної діяльності органів прокуратури України» у ході організації та проведення перевірок основну увагу звертати на захист економічних інтересів держави. Існування цього наказу свідчить про важливість прокурорської діяльності у зазначеній сфері.

При підготовці позовів на захист права державної та комунальної власності, з питань паливно-енергетичного комплексу значну роль відіграє стан організації взаємодії у прокуратурі. Прокурорська діяльність у цій сфері буде ефективною лише при включенні всіх оперативних працівників прокуратури в процес проведення наглядових перевірок та реалізації їх результатів. Однак, відповідальність за підготовку та подання позовів, необхідно покласти на більш досвідченого та відповідального працівника, який має достатній рівень знань для корегування роботи на цьому напрямку та буде допомагати та скеровувати роботу інших працівників прокуратури.

Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верхо­венства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань закріпленої законодавством держави її економічної системи.

Зважаючи на актуальність проблем сфери в суспільстві (особливо: енергозбереження, своєчасності та повноти розрахунків за спожиту електричну енергію, природний газ, додержання законності при формуванні та затверджені органами місцевого самоврядування цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, забезпечення прав територіальних громад на участь в обговоренні питань щодо їх підвищення; дотримання встановлених стандартів, норм і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг, додержання законодавства про ліцензування господарської діяльності з виробництва і надання житлово-комунальних послуг), забезпечення додержання вимог законів у галузі енергозбереження є пріоритетним.

Відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури покладається вимога про зосередження зусиль органів прокуратури щодо нагляду за додержанням та застосуванням законів спрямованих на захист економічних інтересів держави від неправомірних посягань, зокрема, в сфері енергозбереження шляхом пред’явлення позовів до суду.

Безпосередніми об’єктами при підготовці позовних заяв до суду є - енергопостачальні підприємства, споживачі електроенергії, контролюючі органи, органи місцевого самоврядування і місцеві державні адміністрації.

2. Діяльність прокурора щодо пред’явлення позовної заяви та участь у судових засіданнях в суді першої інстанції у справах про державну та комунальну власність, з питань паливно-енергетичного комплексу.

Органами прокуратури доволі часто виявляються порушення законодавства у цій сфері, наслідком яких є незаконне позбавлення права власності держави та територіальних громад на нерухоме майно, перешкоджання реалізації їх повноважень у сфері розпорядження власністю та отримання доходу від використання майна тощо. З метою усунення таких порушень та відновлення прав та інтересів суб’єктів цього процесу прокурором вживаються заходи реагування, з яких найбільш ефективними виявляються заходи прокурорського реагування цивільно-правового характеру.

З метою захисту інтересів держави у сфері державної та комунальної власності, з питань паливно-енергетичного комплексу прокурор може звертатись з позовами до суду на захист інтересів громадян або держави в порядку господарського, цивільного та адміністративного судочинства.

Господарське судочинство. Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Право прокурора на звернення до суду із позовом про захист державних чи суспільних інтересів, а також участь у цих справах передбачено ст. 29 ГПК, де зазначено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Форма і зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам ст. 54 ГПК. При пред’явленні позову, у разі необхідності ставити питання про вжиття заходів забезпечення позову.

Орієнтовний перелік видів позовів з питань державної та комунальної власності, з якими прокурор звертається до суду:

- за договірними зобов'язаннями (стягнення заборгованості, орендної плати, позичок, повернення зайво сплачених сум);

- відшкодування збитків, заподіяних знищенням майна;

- витребування майна з чужого незаконного володіння;

- про визнання права власності;

- про визнання договорів оренди майна недійсними;

- в інтересах Українського державного фонду підтримки фермерських господарств;

- в інтересах Регіонального фонду підтримки підприємництва;

- про розірвання договору оренди, про припинення договору оренди;

- про визнання спадщини відумерлою та передачі її територіальній громаді;

- в інтересах виконкому про визнання особи недієздатною;

- про відшкодування збитків, заподіяних злочинами, правопорушеннями тощо;

- про визнання недійсним реєстрації права власності квартири, ордеру;

- визнання недійсним рішень місцевих рад, посадових осіб органів влади;

- про заборону вчинення певних дій та відновлення пошкодженого нерухомого майна;

- про повернення орендованого приміщення;

про визнання такими, що втратили права користування житлом та виселення;

- про визнання недійсним, розірвання договору оренди та виселення;

- про стягнення штрафу;

- про визнання майна безхазяйним;

- про визнання права державної власності;

- про накладення арешту на майно та грошові кошти, стягнення неустойки;

- в інтересах міськради про відшкодування шкоди за рахунок посадових осіб;

- про введення в експлуатацію будівлі та визнання права власності;

- про визнання свідоцтва про право власності на майно, житло недійсним;

- про визнання свідоцтва про право власності на об’єкти нерухомості недійсними та вилучення їх;

- про визнання договору купівлі-продажу недійсним;

- про стягнення заборгованості за прибирання при будинкової території;

- про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та біржового договору;

- про розірвання договору безоплатного користування комунальним майном;

- про стягнення збитків на користь лікарні внаслідок лікування;

- про визнання сертифікату незаконним;

- про визнання недійсним договору інвестування;

- про стягнення збитків, заподіяних перевантаженням залізничного вагону;

- відшкодування збитків за незабезпечення засудженими свого утримання у виправній колонії;

- про відшкодування шкоди, заподіяної зайвими грошовими виплатами;

- про відшкодування збитку, спричиненого пошкодженням державного майна;

- стягнення коштів на утримання дітей, що знаходиться в інтернатних закладах;

- відшкодування збитків, заподіяних навалом судна на причал;

- про передачу житлового фонду на баланс сільської ради;

- визнання угоди закупівлі за державні кошти недійсною;

- стягнення заборгованості за оренду об'єктів державної та комунальної власності;

- визнання свідоцтва та право власності недійсним та визнання права власності за територіальною громадою.

Однією з проблем представницької діяльності прокурора у господарському судочинстві є визначення у позовній заяві позивача.

Як відомо, відповідно до статті 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з статтею 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У резолютивній частині (пункт 2) рішення Конституційного суду України від 08.04.99 у справі №1-1/99 про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді зазначається, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеному у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з пунктом 1 названого рішення Конституційного Суду України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурори та їх заступники подають до арбітражного (господарського) суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Позов прокурором може бути пред’явлений, як за ініціативою відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, що уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах так і за відсутності такої ініціативи з боку відповідного органу, – тобто безпосередньо прокурором (постанова Верховного Суду України від 03.02.2009 року. Інформаційний бюлетень Генеральної прокуратури України №14, стор. 25-28).

Прокурор може пред’явити позов в інтересах держави в особі органу державної влади або місцевого самоврядування незалежно від того, чи передбачена нормативно-правовими актами можливість такого органу звернутись з конкретним позовом до суду чи ні. Головне, щоб цей орган здійснював відповідні функції у спірних відносинах (постанова Верховного Суду України від 03.02.2009 року. Інформаційний бюлетень Генеральної прокуратури України №14, стор. 25-28).

Більш детально зупинимось на порядку проведення перевірок, дослідження доказів та пред’явлення окремих категорій позовів з питань захисту державної та комунальної власності: