2. Комунікативно-технологічна матрична структура іміджу

Аналізуючи в сучасній іміджелогії, науці побудови спеціального цілісного образу, й деякі інші підходи, можемо запропонувати такі основні структурні підіміджі цього місткого явища. Мається на увазі, якщо поняття “імідж” значно приземлити, наблизити його до конкретнішого прояву стосовно людини чи іншого об'єкта, то можна вибудувати “Комунікативно-технологічну матричну структуру іміджу”

1. Я-я-імідж, тобто що “я” є насправді; реальна (оголена) сутність людини (без маски, огорожі чи іншого прикриття, одне слово – без парика, особливо публічно-комунікативного). Згадаймо вислів: “О! Тепер ми бачимо тебе таким, яким ти і є”. (“Який я насправді маю вигляд на фотографії?”)

2. Я-мій-імідж, що я сам особисто думаю про свій імідж. Як сам себе сприймаю. Приміром, що я: гарн(а)(ий), розумн(а)(ий), багат(а)(ий) і незалежн (а)(ий)... (“Що я думаю, який я маю вигляд на фотографії?”)

3. Я-їхній-імідж, або що про мене думають, як сприймають мене люди, група, колектив, громадськість і т. д. Тут ще можна виділити такі позиції:

а) я-ситуація-імідж, як мене сприймають за певних обставин (у певному контексті; у відпустці, в події тощо);

б) я-сегмент-імідж, що я є для певних категорій (вікових, професійних, інших) чи прошарків населення (аудиторії); мікроколективу; виборців чи цільової групи...

У будь-якому разі імідж формуєється здебільшого на емоційних апеляціях. Особистий імідж – це складений набір внутрішніх та зовнішніх факторів, що репрезентують самоімідж; образ, що сприймається, і необхідний імідж. Самоімідж є відображенням рівня теперішньої самооцінки, що ґрунтується на попередньому досвіді. Імідж, що сприймається, – те, як бачать нас інші. Під необхідним іміджем маємо на увазі те, що кожному роду занять притаманний свій власний імідж.

Також імідж можна класифікувати: по-перше, враховуючи те, з метою спонукання яких емоцій імідж створюється, впроваджується й актуалізується:

1. Позитивний. Покликаний викликати приємні емоції, повагу, шанування, любов до носія іміджу.

2. Негативний. Мета його – створення поганих емоцій, ворожість, ненависть, презирство і т. п.

По-друге, за механізмом формування та поширення:

1. Той, що виник у масовій свідомості стихійно. Його створення та впровадження розтягуються на тривалий період. Однак він є досить стійким, тому що спирається не лише на асоціації знову створеного образу з існуючими традиціями, а й сам стає традицією;

2. Сформований штучно, цілеспрямовано впроваджений у масову свідомість за допомогою різних технологій, інструментаріїв та прийомів. Упровадження може відбутися в максимально короткі (до кількох місяців) терміни. Однак він “вивітрюється” із суспільної свідомості так само швидко, як і впроваджується. Тому він має потребу в постійній актуалізації доти, поки це необхідно носієві іміджу, чи поки він не перетвориться на своєрідну традицію.

Такі класифікації тісно переплітаються. У результаті їхнього синтезу ми одержуємо чотири основні групи типів іміджу:

– стихійний позитивний;

– стихійний негативний;

– штучний позитивний;

–штучний негативний, що акумулюються в “Комунікативно-технологічну матрицю іміджевих груп”.

У цілому імідж є комплексним поняттям. Індивіду необхідно почувати себе в його “оболонці” комфортно. Інакше почуття дискомфорту і нервовості, які буде відчувати носій іміджу, може передатися оточенню. У результаті – це стане бар'єром на шляху сприйняття іміджу.