195

ХОЛОД О. М.

КОМУНІКАЦІЙНІ

ТЕХНОЛОГІЇ

(У ТЕОРІЇ ІНМУТАЦІЇ)

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

ХОЛОД О. М.

КОМУНІКАЦІЙНІ

ТЕХНОЛОГІЇ

(У ТЕОРІЇ ІНМУТАЦІЇ)

Київ

2010

УДК 316.28-316.77

Х 73

ББК 81.1+81.2

Рецензенти :

Іванов В. Ф. – доктор філологічних наук, професор

Горевалов С. І. – доктор філологічних наук, професор

Рекомендовано до друку

Вченою радою Київського міжнародного університету

(протокол № 3 від 30.11.2009)

Х 73 Комунікаційні технології : навч. посіб. [авт.-укл. О. М. Холод]. – К. : КиМУ, 2010. – 156 с.

Навчальний посібник містить інформацію про технологічні аспекти комунікації, методи пропаганди, паблік рилейшнз, іміджеві технології, рекламні комунікації, виборчі технології і стратегії, кризові комунікації тощо.

Книга розрахована на студентів, що навчаються за спеціальністю «Журналістика».

ISBN 966-525-084-1

УДК 316.28-316.77

Х 73

ББК 81.1+81.2

© Холод О.М., 2010

© Київський міжнародний університет, 2010

ЗМІСТ

Стор.

РОЗДІЛ 1. ВСТУП. ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ КОМУНІКАЦІЇ

(автор – О. М. Холод)

1. Мета та завдання навчального курсу

«Комунікаційні технології» (далі - КТ).

2. Основний категоріальний апарат КТ.

3. Соціальні технології і процес соціалізації.

4. Інформаційна концепція інтелектуалізації суспільства.

5. Комунікаційні технології і соціальне середовище.

РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАЦЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

(автор – О. М. Холод)

1. Діапазон поняття «соціально-комунікаційні технології»

2. Маніпуляція суспільства: мутація й інмутація як

концепції соціально-комунікаційних технологій

3. Критерії розгалуження соціально-комунікаційних

технологій

РОЗДІЛ 3. ІНМУТАЦІЯ ЯК СИСТЕМА АРТЕФАКТІВ

СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА

(автор – О. М. Холод)

1. Особливості трактування терміна «маніпуляція»

2. Маніпуляція як система

3. Закон єдності інмутації і мутації

4. Інмутація – система артефактів сучасного суспільства

5. Інмутація суспільства – система артефактів

6. Триєдиний принцип уникнення інмутації глобальної системи

РОЗДІЛ 4. МИСТЕЦТВО ПАБЛІК РИЛЕЙШНЗ ЯК

КОМУНІКАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ

(автор – О. М. Холод)

1. Паблік рилейшнз (PR, ПР) – мистецтво комунікаційних технологій?

2. Навіщо і кому потрібні PR?

3. Історична довідка: PR в Росії і в Україні.

4. Відмінність PR від журналістики, рекламної діяльності та сфери інформаційних послуг.

5. Основні принципи діяльності ПР.

6. Функції ПР і їх сутність.

7. Мас-медіа як шлях реалізації завдань ПР.

8. Рекламна діяльність в ПР.

9. Кампанія ПР: суть і особливості.

10. Структура кампанії ПР.

РОЗДІЛ 5. ІМІДЖЕВІ ТЕХНОЛОГІЇ

(автор – В. В. Бугрим)

1. Поняття «імідж»: семантична та історична довідка.

2. Комунікативно-технологічна матрична структура іміджу.

3. Основні принципи й закономірності побудування іміджу.

4. Комунікативно-технологічна матриця “Узагальнене імідж-коло”.

5. Елементи конструювання іміджу.

6. Комунікативно-технологічна матриця

маркетингово-іміджевих комунікацій.

РОЗДІЛ 6. ВИБОРНІ ТЕХНОЛОГІЇ І СТРАТЕГІЇ

1. Виборні технології і політична відповідальність.

2. Розроблення стратегії виборної кампанії.

3. Створення ідеологічного контрасту.

4. Ставка на базову проблему.

5. Формування позитивного іміджу кандидата.

6. Створення негативного іміджу конкурентам.

7. Утворення передвиборних коаліцій.

8. Ставка на владні структури.

9. Ставка на суспільно-політичні структури.

10. Деморалізація конкурентів.

РОЗДІЛ 7. КРИЗОВІ КОМУНІКАЦІЇ

(автор - Почепцов Г.Г.)

1. Кризові комунікації: основні поняття.

2. Підготовки кризового плану.

3. Особливості кризових комунікацій.

4. Кризові коммуникації чорнобильської ситуації.

Розділ 1

ВСТУП. ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ КОМУНІКАЦІЇ

Питання для обговорення.

1. Мета та завдання навчального курсу «Комунікаційні технології» (далі - КТ).

2. Основний категоріальний апарат КТ.

3. Соціальні технології і процес соціалізації.

4. Інформаційна концепція інтелектуалізації суспільства.

5. Комунікаційні технології і соціальне середовище.

Список використаних та рекомендованих джерел.

1. Гуманітарні технології: Конспект лекцій / За ред. В. В. Різуна.- К.: Видавничий дім "КМ Academia", 1994.- 60 с.

2. Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини.- К.: Освіта, 1999.- 351 с.

3. Иванов В.Ф. Аспекты массовой комуникации. В 3-х ч. – Ч. 1 : Информация и коммуникация : монография. – К. : ЦПВ, 2009. – 190 с.

4. Иванов В.Ф. Аспекты массовой комуникации. В 3-х ч. – Ч. 2 : Массовая коммуникация : монография. – К. : ЦПВ, 2009. – 109 с.

5. Квіт С.М. Масова комунікація : навч. посіб. – К. : КМА, 2008. – С. 34.

6. Коновець О. Масова комунікація : теорія, моделі, технології : навч. посіб. – К. : ЛГУ, 2009. – 266 с.

7. Масова комунікація: Підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов, В. А. Вергун.- К.: Либідь, 1997.- 216 с.

8. Основи масово-інформаційної діяльності: підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов / Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка.- К., 1999.- 634 с.

9. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації.- К.: Видавничий центр "Київський університет", 1999.- 308 с.

10. Різун В. В., Мелещенко О. К. Інформаційні мережі в засобах масової інформації. Канал ИНФО-ТАСС / Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка.- К., 1992.- 96 с.

11. Різун В.В. Теорія масової комунікації : підручник. – К., 2008. – С. 46-47.

12. Свириденко С. С. Современные информационные технологии.- М.: Радио и связь, 1989.- 300 с.

13. Холод О.М. Соціальні комунікації : психо- та соціолінгвістичний аналіз : навч. посіб. – Переяслав-Хмельницький, 2008. – 246 с.

14. Goban-Klas T. Media i komunikowanie masove. Teorie i analizy prasy, radia, telewizji i Internetu.- Warszawa-Krakow: Wydawnictwo naukowe PWN, 1999.- 336 s.

7. Мета та завдання курсу навчального курсу «Комунікаційні технології» (далі - кт)

Комунікативні технології є одним з найактуальніших курсів в процесі підготовки працівників ЗМІ, реклами та зв’язків з громадськістю. Процес становлення інформаційного суспільства в Україні вимагає від журналістів розуміння запитів аудиторії масових споживачів інформації, навичок швидкого реагування на запити з метою їх задоволення. У цій ситуації знання всього розмаїття технологій інформування забезпечить ефективність роботи ЗМІ.

Мета курсу – дати знання теоретичних основ комунікації, врахувати і закріпити знання, отримані студентами в межах курсу «теорія комунікації», поповнити уявлення про сучасні комунікативні технології і прищепити навички їхнього використання.

Завдання курсу – навчити студентів планувати ефективну масову комунікацію. Обирати адекватні до цілей і завдань комунікації засоби, стратегії і тактики..

У результаті вивчення курсу студент повинен знати:

• що таке комунікація, її теоретичні засади і способи організації

• що таке комунікативні технології як навчальна дисципліна;

• зміст поняття комунікативні технології, структуру, функції комунікативних технологій;

• зміст поняття «інформаційне суспільство», засади існування і формування інформаційного суспільства;

• специфіку і засади використання різних технологій в процесі організації комунікативного простору.

Студент повинен уміти:

• будувати ефективну комунікацію на рівні ділових, масових, публічних, організаційних комунікацій;

• аналізувати процес комунікації з точки зору доцільності використання різних комунікативних технологій;

• готувати творчі промо-проекти з використанням різних комунікативних технологій;

• забезпечувати ефективні комунікації відповідно до сфери: політичної, культурної, міжнародних відносин тощо.

8. Основний категоріальний апарат курсу

Основний категоріальний апарат курсу складають поняття: комунікація, планування, мотивація, контроль, структура організації, позиціонування на ринку, сегментація ринку, маркетингові комунікації, глобалізація, брендинг, імідж, агітація, пропаганда, зв’язки з громадськістю, ПР, реклама, перформанс, чутки, візуальні засоби, вербальні засоби, інформаційне суспільство.

Володіння даним категоріальним апаратом дозволить майбутньому журналісту впевнено почуватися ефективним комунікантом у сучасному інформаційному просторі, при виконання своїх професійних, посадових обов’язків як журналіста. Рекламіста. Працівника служби ПР тощо.

Курс сприятиме формуванню у журналіста світогляду людини, яка бере участь у процесі формування громадської думки, повинна вміти організовувати цей процес, забезпечувати його, а також усвідомлювати відповідальність за наслідки своїх публічних виступів в ефірі, в Інтернеті, на шпальтах газет і журналів тощо.

9. Соціальні технології і процес соціалізації

Поняття «технологія» (з гр. technos – техно – мистецтво, logos – логос – слово, вчення) з метою здійснення означає «мистецтво слова». Перефразуючи сьогодні ми можемо перефразувати прямий переклад і мати на увазі смисл: «техніка, або мистецтво використання прийомів впливу».

Найширшим значенням словосполучення «комунікаційні технології» слід вважати здійснення впливу завдяки спеціальним прийомам, інструментам, формам, шляхам, каналам досягнення певного запланованого результату.

Виникає питання: «Для чого впливати на людину?». Відповідь не затримується: інформація, завдяки якій світ насичується новими знаннями, може збагатити людей світу. Отже, заради поліпшення становища людини у сучасному світі. Оскільки той, хто володіє інформацією, володіє світом.

Сьогодні, на думку проф. О.Ф. Коновця, слід розрізнювати два види технологій:

1. технології наукового, технічного і виробничого спрямування;

2. технології соціогуманітарного спрямування, або соціальні технології.

Додамо, що вбачаємо необхідність виокремити ще й третій вид технологій, а саме – технології технологій.

Дослідник В.Я. Матвієнко повідомляє про те, що слід розрізнювати 6 класів і сім типів технологій (див. схеми 1 та 2 далі).

Схема 1.

Класи технологій

За видами спеціальних За рівнями управління

соціальних технологій

За сферами суспільного життя За призначенням

За рівнями соціологічного знання Особистісні

Макросоціологічні Мікросоціологічні

Далі опишемо кожний з поданих класі технологій.

За сферами суспільного життя (другий клас) технології розрізнюють такі: економічна, політична, соціальна, духовна, екологічна, соціокультурна.

У свою чергу, третій клас технологій (за рівнями соціологічного знання), який має два розгалуження (макро- та мікросоціологічний рівні), має такі підрівні.

Макросоціологічні – методологічні, перехідні, інноваційні,креативні.

Мікросоціологічні – громадська думка, соціальні гарантії, задоволення соціальних потреб, формування ціннісних орієнтацій, регулювання соціальної адаптації тощо.

Четвертий клас технологій вирізняють за критерієм «рівні управління» і називають такі підкласи: глобальні, континентальні, національні, регіональні та місцеві.

У п’ятому класі технологій вбачають чотири таких підкласи: навчальні, інформаційні, правоохоронні та ресурсозберігальні.

Дослідник В.Я. Матвієнко пропонує також розрізнювати сім типів технологій (схема 2 далі).

Схема 2.

Типи технологій

1.За характером дії

3. За рівнями соціальної зрілості об’єкта

5. За методами

7. За спрямуванням

2.За часом дії

4. За рівнем соціального ефекту й практичної ефективності

6. За типом соціальної дії особистості

Кожний із перелічених типів технологій має логічне розгалуження.

Тип перший – за характером дії – розгалужується на: стратегічні, тактичні, оперативні технології.

Тип другий – за часом дії – довгострокові, середньострокові, короткострокові технології.

Тип третій – за рівнем соціальної зрілості об’єкта – низький, середній та високий рівень технології.

У четвертому типі – за рівнем соціального ефекту й практичної ефективності – виокремлюють: високоефективні з тривалим ефектом, середньоефектиавні із середньостроковим ефектом, низько ефективні з короткотривалим ефектом технологій.

П’ятий тип технологій викоремлюють за методами, серед яких називають такі: прогнозування, соціодіагностика, моделювання, проектування, планування та соціальний контроль.

За типом соціальної дії особистості (шостий тип технологій) слід розрізнювати чотири таких технології: самоосвіта, самовиховання, само адаптація та самовияв.

У сьомому типі технологій – за спрямуванням – вбачають два таких: руйнівні та творчі технології.

Оскільки всі вище перелічені технології можливі тільки у суспільстві, їх прийнято називати соціальними.

Саме соціальні технології сприяють соціалізації особистості.

Соціалізацією називають добровільне прийняття норм, законів, принципів співіснування людства. Таке прийняття може бути внутрішнім і зовнішнім. У першому випадку людина усвідомлює і підкоряється законам і нормам суспільства, у другому – тільки показує, демонструє таке прийняття норм, і санкцій суспільства, а насправді не має переконливості в обмеженнях і санкціях, не вірить їм, порушує їх.

Цікаво, що соціалізація може бути трьох видів:

1. стихійна соціалізація,

2. відносно спрямована,

3. відносно соціально контрольована.

У всіх трьох зазначених випадках відбувається свідоме самозмінювання особистістю своїх дій і поведінки взагалі.

Соціалізація залежить від якості та рівня комунікаційного середовища. Останнє забезпечується дією засобів масової комунікації (ЗМК), часткою яких називають засоби масової інформації (ЗМІ).