Форма трудового договору

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Дотримання письмової форми обов'язкове:

а) при оргнаборі працівників;

б) при укладанні трудового договору про роботу в районах з особ­ливими природними географічними або геологічними умовами й умо­вами підвищеного ризику для здоров'я;

в) при укладанні контракту;

г) у тому разі, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі;

д) в інших випадках, передбачених законодавством України (ст. 24 КЗпП України).

Відповідальність за належне оформлення трудового договору по­кладається на власника або уповноважений ним орган, що здійснює управління підприємством, установою, організацією. Укладення тру­дового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Зарахування працівника на роботу за наказом (розпорядженням) і фактичне допущення його до роботи, як правило, мають збігатися за часом. Якщо між ними є розбіжність, то моментом виникнення тру­дових відносин є фактичне допущення працівника до роботи.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого під­приємства, установи, організації, не може бути відмовлено в укладен­ні трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, яко­му за медичними показаннями запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

67. Умови роботи за сумісництвом.

Сумісництвом вважається виконання працівником крім основ­ної іншої регулярної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або на іншому підприємстві, в установі, організації або в громадянина (підприємця, приватної осо­би) за наймом.

Для роботи за сумісництвом не потрібно мати згоди власника або уповноваженого ним органу за основним місцем роботи. Відповідно до законодавства (Положення про умови роботи за сумісництвом пра­цівників державних підприємств, установ і організацій, затвердже­не спільним наказом Міністерства праці. Міністерства юстиції і Мі­ністерства фінансів України від 28.06,93 № 43) не вважається суміс­ництвом:

• технічна, медична, бухгалтерська й інша експертиза з разовою оплатою праці;

• педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш ніж 240 годин за рік;

• виконання обов'язків медичних консультантів установ охорони здоров'я в обсязі не більш ніж 12 годин на місяць із разовою оплатою праці;

• керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах вченими і висококваліфікованими спеціалістами, які не числяться в штаті цих установ і навчальних закладів, з оплатою їхньої праці з розрахунку 50 годин за рік за керівництво кожним аспі­рантом; завідування кафедрою висококваліфікованими спеціалістами, у тому числі тими, які посідають керівні посади в наукових закладах І науково-дослідних установах, з оплатою з розрахунку 100 годин за на­вчальний рік;

• проведення консультацій науковцями науково-дослідних інсти­тутів, викладачами вищих навчальних закладів та інститутів удоскона­лення лікарів, головними спеціалістами органів охорони здоров'я в лі­кувально-профілактичних закладах в обсязі до 240 годин на рік із пого­динною оплатою праці;

• робота за договорами провідних наукових, науково-педагогічних і практичних працівників з короткострокового навчання кадрів на під­приємствах і в організаціях;

• інша робота, виконувана в тому разі, якщо на основній роботі працівник працює неповний робочий день і відповідно до цього отри­мує неповний оклад (ставку), якщо оплата його праці на основній та інших роботах не перевищує повного окладу (ставки) за основним міс­цем роботи;

• виконання обов'язків, за які встановлено доплату до окладу (став­ки) у відсотках або гривнях.

Виконання перелічених вище робіт допускається в робочий час із дозволу керівника підприємства, установи, організації без утримання із заробітної плати.

Не є також роботою за сумісництвом і такі роботи (виконання їх не допускається в робочий час):

• літературна робота, у тому числі редагування, переклад і рецен­зування окремих творів, оплачувані з фонду авторського гонорару; пе­реписування нот, виконуване за завданням підприємств;

• організація і проведення екскурсій на умовах погодинної або від­рядної оплати праці, а також супровід туристичних груп у системі ту­ристсько-екскурсійних установ профспілок.

Не належать до роботи за сумісництвом і можуть виконуватися як в основний робочий час, так і поза ним:

а) робота без посідання штатної посади на тому самому підприємст­ві, в установі, організації:

• виконання вчителями середніх загальноосвітніх та викладачами професійних навчально-просвітницьких, а також вищих навчальних закладів обов'язків із завідування кабінетами, лабораторіями і відді­леннями; педагогічна робота керівних та інших працівників навчаль­них закладів; керівництво предметними і цикловими комісіями;

• керівництво виробничим навчанням і практикою учнів та сту­дентів;

• чергування медичних працівників понад місячну норму робочо­го часу;

б) робота вчителів і викладачів середніх загальноосвітніх, професій­них та інших навчально-виховних закладів, а також вищих навчаль­них закладів, прирівняних до них за оплатою праці працівників, кон­цертмейстерів і акомпаніаторів навчальних закладів з підготовки пра­цівників мистецтва та музичних відділень (факультетів), інших вищих навчальних закладів, у тому самому навчальному закладі понад установ­лену норму навчального навантаження, педагогічна робота й керівниц­тво гуртками в тому самому навчальному закладі, дошкільному вихов­ному, позашкільному навчально-виховному закладі.

Забороняється виконувати роботу за сумісництвом (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики):

• особам, що є відповідно до Закону України "Про державну служ­бу" державними службовцями;

- керівникам державних підприємств, установ, організацій, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів державних підпри­ємств, установ, організацій (цехів, відділів та ін.) та їхнім заступникам.

Обмеження на сумісництво додатково до передбачених чинним за­конодавством можуть уводитися керівником державних підприємств, установ, організацій разом із профспілковими комітетами тільки для працівників деяких професій і посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додатко­ва робота яких може призвести до результатів, що негативно позна -чаться на стані їхнього здоров'я і безпеки виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, вік яких менше 18 років, і вагітних жінок.

Працівник, якого приймають на роботу за сумісництвом на інше підприємство, в установу, організацію, зобов'язаний пред'явити влас­никові або уповноваженому ним органу паспорт.

Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану робо­ту. При встановленні сумісникам з узгодженою оплатою праці нормова­них завдань на підставі технічно обґрунтованих норм оплата прова­диться за кінцевими результатами за фактично виконаний обсяг робіт.

Отримана за роботу за сумісництвом заробітна плата при розрахунку середнього заробітку на основній роботі не враховується, крім заробіт­ної плати:

— вчителям і викладачам, які працюють у кількох середніх загаль­ноосвітніх, професійних та інших навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладах, прирівняних до них за оплатою праці працівни­ків, а також педагогічним працівникам дошкільних виховних закла­дів, медико-соціальної експертизи;

— сестрам милосердя Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця України.

Загальним принциповим правилом при наданні відпустки особам, які працюють за сумісництвом, є те, що відпустка за місцем роботи за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

При визначенні тривалості відпустки сумісників, які відпрацюва­ли менше 6 місяців, необхідно мати на увазі, що, якщо працівник має право на відпустку за місцем основної роботи і цю відпустку йому надають, за місцем роботи за сумісництвом відпустку він одержує не­залежно від того, відпрацював він там 6 місяців чи ні.

У тому разі, якщо працівникові за місцем основної роботи за пер­ший рік роботи відпустка надається авансом (ст. 79 КЗпП України), тобто до закінчення 6 місяців, відпустку за місцем роботи за сумісни­цтвом він має одержати також авансом, причому відпустку йому буде надано не пропорційно до відпрацьованого часу, а повністю. Якщо ж тривалість відпустки за місцем роботи за сумісництвом менша, ніж за місцем основної роботи, працівникові, на його прохання, надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати на необхідну кіль­кість днів.

Звільнення з роботи за сумісництвом провадиться на підставах, передбачених законодавством, а також у разі прийому працівника, що не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливи­ми умовами і режимом праці без виплати вихідної допомоги.

Запис у трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом робиться на бажання працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи.

Тимчасове виконання обов'язків на посаді

Правове становище осіб, які тимчасово виконують обов'язки на по­саді, залежить від того, призначені вони для виконання обов'язків на вакантну посаду чи для заміщення тимчасово відсутнього» працівника.

Призначення працівника виконуючим обов'язки на вакантну поса­ду не вважається тимчасовим заміщенням.

Таке призначення, по суті, є переведенням на іншу постійну роботу. Тобто у даному разі необхідна згода працівника.

Особи, призначені виконуючими обов'язки на вакантні посади, ма­ють такі самі права й виконують такі самі обов'язки, як і інші праців­ники підприємства. Вони мають право на отримання заробітної плати Й інших видів матеріального заохочення відповідно до займаної посади. Переведення їх на іншу постійну роботу може здійснюват_ися тільки за їхньою згодою.

Звільнення з посади, на якій вони виконують обов'язки, дозволя­ється тільки у випадках, передбачених законодавством.

Якщо на працівника покладається виконання обов'язків на посаді, призначення на яку здійснюється уповноваженим органам, його може бути звільнено (у разі не затвердження на цій посаді) керівником під­приємства, установи, організації з обов'язковим наданням роботи від­повідно до кваліфікації та посади не нижче тієї, на якій він був до переведення.

У разі відмови працівника від такої роботи він підлягає звільненню за п. 2 ст. 40 КЗпП України з виплатою середньомісячного заробітку. Особи, вперше прийняті на дане підприємство, в установу, організацію на вакантні посади, мають призначатися не виконуючим обов'язки, а на постійну роботу, їм також може встановлюватися випробувальний термін у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника вважаєть­ся тимчасовим заміщенням. Воно допускається в разі виробничої необ­хідності або може бути пов'язане з розпорядницькими функціями і з правом підпису відповідних документів. Працівникові, який заміщає посаду, виплачується різниця між його фактичним окладом (з ураху­ванням надбавок) і посадовим окладом працівника, який заміщається (без урахування персональної надбавки). Різниця між окладами випла­чується лише в тому разі, якщо працівник не є штатним заступником за посадою, що заміщається.

При покладанні виконання обов'язків керівника на Його штатного заступника питання про оплату вирішується залежно від того, чи вакант­на посада керівника. Якщо посада не вакантна і той, Хто її посідає, тільки тимчасово відсутній, то оплата не провадиться. За наявності вакантної посади заступник має право на отримання різниці в за­робітній платі за виконувану роботу.

Статутом організації може бути передбачено виплату різниці в окладі і при заміщенні заступником тимчасово відсутнього керівника.

68. Трудова дисципліна та дисциплінарний вплив.

Трудова дисципліна ґрунтується на свідомому й сумлінному ви­конанні працівниками трудових обов'язків і є необхідною умовою продуктивної праці. Вона забезпечується:

• створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної продуктивної праці;

• свідомим ставленням до праці;

• методами переконання;

• вихованням;

• заохоченнями за сумлінну працю (ст. 140 КЗпП України).

До порушників трудової дисципліни застосовуються методи дисцип­лінарного й суспільного впливу. Працівники зобов'язані працювати чесно й сумлінно, вчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, підвищувати продуктивність праці, покращувати якість продукції, дотримуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів з охорони праці, техніки безпе­ки та виробничої санітарії, бережливо і дбайливо ставитися до майна власника (ст. 139 КЗпП України).

Внутрішній трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, ор­ганізаціях визначається правилами, затвердженими трудовими колекти­вами за поданням власника або уповноваженого ним органу, а також профспілкового органу, що представляє інтереси найманих працівників.

Правила внутрішнього розпорядку визначають основні зобов'язання працівників, власника або уповноваженого ним органу, порядок ви­користання робочого часу, методи заохочення за успіхи в роботі, стяг­нення за порушення трудової дисципліни та ін.