- •Івано-Франківськ
- •І. М. Богатчук
- •1 Мета і завдання вивчення дисципліни
- •1.1 Мета
- •1.2 Завдання
- •2 Загальні методичні вказівки
- •3.1.4 Контрольні запитання
- •3.2 Загальні положення з ремонту атз
- •3.2.1 Зміст розділу
- •3.2.3 Методичні вказівки
- •3.5.4 Контрольні запитання
- •3.6 Зовнішнє миття. Ефективність мийно-очисних робіт.
- •3.6.1 Зміст розділу
- •3.6.3 Методичні вказівки
- •3.8 Дефектація та сортування деталей 3.8.1. Зміст розділу
- •3.8.3 Методичні вказівки
- •3.9.4 Контрольні запитання
- •3.10 Організація процесів складання
- •3.10.1 Зміст розділу
- •3.10.3 Методичні вказівки
- •3.11.4 Контрольні запитання
- •3.12 Класифікація способів відновлення деталей
- •3.12.2 Зміст розділу
- •3.12.3 Методичні вказівки
- •3.13 Відновлення деталей слюсарно-механічною обробкою
- •3.13.1 Зміст розділу
- •3.13.3 Методичні вказівки
- •3.13.4 Контрольні запитання
- •3.14 Відновлення деталей тиском
- •3.14.1 Зміст розділу
- •3.14.3 Методичні вказівки
- •3.16.4 Контрольні запитання
- •3.17 Відновлення деталей зварюванням і наплавленням 3.17.1 Зміст розділу
- •3.17.3 Методичні вказівки
- •3.17.4 Контрольні запитання
- •3.18 Відновлення деталей зварюванням і наплавленням в середовищі захисних газів і під шаром флюсу
- •3.18.1 Зміст розділу
- •3.18.3 Методичні вказівки
- •3.19.4 Контрольні запитання
- •3.20 Відновлення деталей електрофізичними методами
- •3.20.1 Зміст розділу
- •3.20.3 Методичні вказівки
- •3.23 Відновлення лакофарбових покриттів атз
- •3.23.1 Зміст розділу
- •3.23.3 Методичні вказівки
- •3.23.4 Контрольні запитання
- •3.24 Відновлення двигуна
- •3.24.1 Зміст розділу
- •3.24.3 Методичні вказівки
- •3.24.4 Контрольні запитання
- •3.25 Відновлення і ремонт агрегатів і деталей трансмісії
- •3.25.1 Зміст розділу
- •3.25.3 Методичні вказівки
- •3.25.4 Контрольні запитання
- •3.26 Відновлення і ремонт гідравлічного і пневматичного обладнання
- •3.26.1 Зміст розділу
- •3.26.3 Методичні вказівки
- •3.27.4 Контрольні запитання
- •3.28 Ремонт кузовів і кабін
- •3.28.1 Зміст розділу
- •3.28.3 Методичні вказівки
- •3.28.4 Контрольні запитання
- •3.29 Технологічний процес відновлення рам і ресор
- •3.29.1 Зміст розділу
- •3.29.3 Методичні вказівки
- •3.29.4 Контрольні запитання
- •3.30 Ремонт і відновлення автомобільних шин
- •3.30.1 Зміст розділу
- •3.30.3 Методичні вказівки
- •3.31.4 Контрольні запитання
- •3.32 Типізація технологічних процесів ремонту
- •3.32.1 Зміст роботи
- •3.32.3 Методичні вказівки
- •3.33.4 Контрольні запитання
- •3.34 Основи проектування виробничих дільниць авторемонтних підприємств
- •3.34.1 Зміст розділу
- •3.34.3 Методичні вказівки
- •3.34.4 Контрольні запитання
- •Перелік рекомендованих джерел
3.8 Дефектація та сортування деталей 3.8.1. Зміст розділу
Призначення та суть дефектації. Види дефектів та їх характеристика. Способи контролю деталей і технічні умови на дефектацію деталей. Способи визначення прихованих дефектів (неруйнівний контроль деталей).
3.8.2 Рекомендовані джерела: [1, с. 265-303; 2, с. 175-188; 3, с. 141-167].
3.8.3 Методичні вказівки
Визначення технічного стану деталей, які були в експлуатації є основним завданням ремонтного виробництва. Майже всі деталі автомобілів, тракторів і нафтогазового технологічного транспорту при ремонті підлягають дефектації, мета якої виявлення придатних, непридатних і таких, що підлягають ремонту (відновленню).
Деталі, які поступають в ремонт мають різні за характером дефекти, в тому числі приховані. Необхідно знати класифікацію, способи і засоби виявлення дефектів. У результаті вивчення матеріалу необхідно засвоїти терміни і визначення, які характерні для ремонтної документації (допустимі при ремонті, нормальні граничні розміри та інші). Значну увагу необхідно звернути на технічні умови на дефектацію деталей.
3.8.4 Контрольні запитання
1. Призначення дефектації.
2. Як класифікуються деталі, які були в експлуатації?
3. Способи дефекації.
4. Допустимі, граничні і ремонтні розміри, в процесі контролю деталей.
5. Способи виявлення прихованих дефектів.
6. Яким чином визначають коефіцієнти придатних, підлягаючих відновленню і непридатних деталей?
3.9 Комплектування деталей, вузлів і випробування АТЗ
3.9.1 Зміст розділу
Призначення, суть та організація процесу комплектування. Комплектування машин. Особливості складання типових спряжень. Складання агрегатів. Розмірні ланцюги. Балансування деталей та вузлів. Припрацювання і випробування агрегатів.
3.9.2 Рекомендовані джерела: [1, с. 187-190, 304-340; 2, с. 385-460; 3, с. 74-98, 167-179, 189-198].
3.9.3 Методичні вказівки
Цей вид роботи (комплектування) надзвичайно важливий у капітальному ремонті агрегатів і машин. Для ритмічної роботи під час складання агрегатів і машин деталі нагромаджують в комплектувальному відділенні, куди надходять з дефектувального відділення, складу запасних частин і цеху відновлення спрацьованих деталей. Існують два методи поділу деталей на розмірні групи: планіметрування і графічне інтегрування.
У даній темі необхідно звернути увагу на особливості складання типових спряжень таких як постановка шпильок, болтів, гайок, гвинтів; складання шпонкових з’єднань призматичними і сегментними шпонками; напресовування підшипників кочення, ковзання, та напресовування на вали шестерень.
Складання агрегатів автомобіля умовно можна поділити на складання двигуна, шатунно-поршневої групи, коробки передач, заднього моста, карданної передачі та рульового керування з гідропідсилювачем.
Усунення незрівноваженості деталей та вузлів автомобіля виконують за допомогою статичної, динамічної і мішаної незрівноваженості. Строки служби автомобіля і його складових частин в значній мірі залежать від зрівноваженості обертових деталей і складальних одиниць. Тому, вивчаючи тему, необхідно звернути увагу на причини та методи їх усунення.
Відповідальним процесом у технології виготовлення автомобілів є припрацювання (обкатка) і виробничі випробування. Ці роботи виконують з метою підготовки агрегатів до сприйняття експлуатаційних навантажень, перевірки правильності складання регулювання вузлів і механізмів, перевірки їх роботи. В двигуні перевіряють динамічні і економічні параметри.
Очікувана точність складального параметру визначається розрахунковим методом. В даний час розрахунки практично виконуються для геометричних параметрів, використовуючи теорію розмірних ланцюгів.
Існує п’ять методів складання: повна взаємозамінність, неповна (часткова) взаємозамінність, групова взаємозамінність (селективне складання), підгонка і регулювання.