§10. Суспільна ефективність олігополії

Олігополія за своїми ознаками досить близька до монополії та інколи на неї перетворюється. Оцінки їх економічної ефективності теж є доволі близькими. Згадаємо, що крива попиту на продукцію олігополіста завжди має спадний характер. Зважимо і на те, що для фірми-олігополіста ціна та граничний дохід ніколи не збігаються. Координати точки перетину кривих граничного доходу і граничних витрат завжди розташовуються лівіше від точки мінімального рівня середніх витрат.

Таким чином олігополіст завжди обирає таке співвідношення «ціна-обсяг», яке передбачає обсяг менший, а ціну вищу, ніж на конкурентному ринку.

Щоб зрозуміти економічні наслідки олігополії для суспільства, повернімось до моделі Курно і для спрощення ситуації вважатимемо фірми ідентичними, а криву попиту на товар – лінійною. Точка перетину Е₁ кривих реакції фірм визначає рівновагу Курно, за якої обидва олігополісти виробляють Q₁ одиниць продукції (рис. 11.10). У випадку досягнення таємної угоди обидві фірми вироблятимуть Q₂ одиниць продукції і продаватимуть її за вищою ціною. Натомість за умов чистої конкуренції обсяг виробництва обох олігополістів становив би Q₃, а ціна товару була б значно нижчою.

Рис. 11.10. Економічні наслідки олігополії

За олігополії фірми виробляють такий обсяг продукції, за якого ціна перевищує граничні витрати і не співпадає з мінімальним рівнем середніх витрат. Тобто олігополія не сприяє досягненню ні розподільної, ні виробничої ефективності.

Олігополіст отримує економічний прибуток в короткотерміновому і у довготерміновому періодах. Цьому сприяє існування досить вагомих бар’єрів для входження в галузь. Отже, суспільство, погодившись на існування олігополістичного ринку, змушене задовольнятися обмеженим обсягом пропозиції і платити вищу ціну за продукцію.

Іноді олігополія менш бажана для суспільства, ніж монополія, оскільки діяльність монополії підлягає державному регулюванню, тоді як олігополія може маскуватися під монополістичну конкуренцію, проводити приховану політику узгодження цін, обходити антимонопольне законодавство, але насправді проводити ту ж бізнесову поведінку, що й чиста монополія. Тому доцільно удосконалювати антимонопольне законодавство, щоб точніше розпізнавати олігополію та вживати дієвих заходів її обмеження. Це стосується господарського законодавства України, де законом «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» монопольне становище виробника визнається у випадку його частки на ринку понад 35%. Гіпотетична ситуація з трьома виробниками в олігополістичній галузі не дозволить застосувати до них антимонопольні заходи.

Серед економістів немає єдиної точки зору щодо того, чи сприяє олігополія науково-технічному прогресу. Частина фахівців вважає, що саме конкуренція забезпечує серйозні стимули для впровадження нових технологій, а олігополісти можуть бути зацікавлені у стримуванні інновацій та обмеженні технологічного прогресу. Як приклад таких галузей називають сталеливарну, алюмінієву та тютюнову промисловість.

Іншу точку зору на роль олігополії в економічній системі обґрунтували Й. Шумпетер та Дж. Гелбрейт. Визнаючи певні втрати суспільства від функціонування олігополії в окремих галузях виробництва вони доводять, що ці втрати перекриваються виграшем від впливу олігополії на науково-технічний прогрес. На їхню думку, лише великі олігополістичні фірми мають достатньо ресурсів для фінансування наукових досліджень та дослідницько-конструкторських розробок, а стабільність ринкового становища олігополій, економічний прибуток, який вони отримують, дають змогу приймати рішення про фінансування стратегічних досліджень і гарантують їм повернення вкладених коштів. Як приклад галузей, де виробники демонструють високу зацікавленість у технологічному прогресі, наводять літакобудування, хімічну, електронну промисловість.

Неоднозначні відповіді на користь олігополії чи проти неї можуть стати об’єктом обговорення на практичних заняттях.

Таким чином, у розділах 9, 10, 11, ми з’ясували особливості бізнесової поведінки виробника на ринку свого товару: конкурентному, монопольному, монополістичної та олігополістичної конкуренції. Однак, функціонування цих ринків передбачає що виробник є не тільки продавцем своєї продукції, але й одночасно покупцем ресурсів виробництва. Логічним в цьому випадку є аналіз поведінки виробника на ринку ресурсів, про що піде мова у розділі 12.