§2. Рівновага монополістичноконкурентного виробника у короткостроковому та довгостроковому ринковому періодах

Ринку монополістичної конкуренції належить проміжне місце між монопольним ринком та ринком чистої конкуренції. Тому механізм визначення ціни та обсягів виробництва при монополістичній конкуренції є переплетенням моделей, розглянутих у двох попередніх темах.

Підприємства на ринку монополістичної конкуренції мають значно різноманітніший набір стратегій, ніж на ринку досконалої конкуренції: цінову конкуренцію за рахунок диференціації продукції, заходи нецінової конкуренції у вигляді реклами, місця і терміну збуту товару. Поведінку виробника буде відображати як переміщення по кривій попиту, так і зміщення кривої попиту на продукцію. Цінова конкуренція призводить до переміщення по кривій попиту, а диференціація – до зміщення самої кривої попиту.

Крива попиту монополістичноконкурентного виробника є високоеластичною, але не абсолютно еластичною. Вона еластичніша, ніж крива попиту монополіста, бо продавець на ринку монополістичної конкуренції має значну кількість конкурентів, які виробляють взаємозамінні товари (монополіст не має конкурентів). Проте вона не може бути абсолютно еластичною як крива попиту на продукцію конкурентодосконалої фірми, оскільки вона в умовах монополістичної конкуренції обслуговує незначний сегмент ринку і має менше конкурентів, які виробляють подібні товари.

Чим більше число конкурентів і менша диференціація продукції, тим вища еластичність попиту за ціною. У цьому випадку ринок монополістичної конкуренції наближатиметься до ринку досконалої конкуренції.

Якщо ж кількість фірм-конкурентів на ринку обмежена, а продукт – глибоко диференційований, то еластичність попиту за ціною буде низькою. За таких умов монополістично конкурентний ринок наближатиметься до монопольного.

Оскільки крива попиту виробника є спадною, то для збільшення обсягу продажу виробник має знижувати ціну, і граничний дохід від продажу кожної наступної одиниці продукції буде зменшуватися. Сукупний (валовий) дохід зі зростанням обсягу продажу буде зростати затухаючими темпами і досягне свого максимуму для обсягу виробництва, за якого граничний дохід буде дорівнювати нулю (MR = 0).

Для ринку монополістичної конкуренції залишається справедливим обрання підприємством однієї із стратегій максимізації прибутку, мінімізації збитків та закриття, що були розглянуті стосовно поведінки виробника на ринку досконалої конкуренції. Проте існують відмінності, які проявляються в тому, що функція валового доходу підприємства на ринку монополістичної конкуренції подається не прямою, а кривою лінією, оскільки

, але де,

Р – ціна товару, Q – обсяг продажу.

Тоді: , , звідки

(11.1)

Кожний конкурент продає диференційовану продукцію і виступає як монополіст по відношенню до своєї групи споживачів. Його крива попиту є спадною лінією, а крива граничного доходу завжди знаходитиметься нижче від неї.

Тому фірма максимізуватиме свої прибутки виробляючи такий обсяг продукції, за якого граничні витрати зрівнюються з граничним доходом (універсальне правило ринкових структур, розділ 9).

(11.2)

Оскільки продукція монополістичного конкурента може бути легко замінена на продукцію іншого виробника, тому попит на продукцію окремого конкурента залежатиме не тільки від ціни на його продукцію, але й від цін на продукцію його конкурентів.

Припустимо, що на ринку функціонують два виробника. Враховуючи спадний характер функції попиту для всіх виробників монополістичноконкурентного ринку і закономірності поведінки споживачів на ринку товарів близьких субститутів, можна визначати функції попиту:

для І виробника ; (11.3)

для ІІ виробника (11.4)

Ці функції показують, що:

• обсяг попиту на продукцію виробника знаходиться в прямій залежності від ціни продукції конкурента і в оберненій – від ціни своєї продукції;

• попит на продукцію монополістичного конкурента розкладається на дві складові: попит "своїх" споживачів, які купують його продукцію тільки в тому випадку, коли ціна на продукцію "їх" виробника здається їм не дуже високою і попит "чужих" споживачів, які купують продукцію цього виробника, якщо ціна продукції "свого" виробника для них стане не прийнятною. Формування попиту за рахунок "своїх" покупців характеризує параметр b, за рахунок "чужих" – параметр с.

Рівновага монополістичноконкурентної фірми-виробника у короткостроковому ринковому періоді відображена графічно (рис. 11.1).

Обсяг виробництва визначає координата точки Е на осі кількості і дорівнює Q_MK. Ціну фірма обирає за аналогією з монополістом і її рівень становить Р_МК. Стан рівноваги характеризує точка А, за таких умов фірмі не вигідно змінювати а ні обсяг виробництва, а ні ціну.

Рис. 11.1. Рівновага монополістичноконкурентної фірми-виробника в короткостроковому ринковому періоді.

Якщо середні витрати фірми будуть нижчими від ціни, фірма отримає економічний прибуток, величина якого відповідає площі прямокутника АВСР_МК.

(11.5)

Якщо середні витрати фірми зрівнюються з ціною, то фірма отримає нульовий економічний прибуток. Умова беззбитковості монополістичноконкурентної фірми:

(11.6)

Умова закриття фірми:

(11.7)

Таким чином, у короткостроковому ринковому періоді фірма в умовах монополістичної конкуренції може отримувати економічний прибуток, зазнавати збитків або вирішувати проблеми закриття. Економічний прибуток, який отримує фірма, є стимулом до входження у галузь нових фірм в довгостроковому періоді.

В результаті переливу капіталу зростатиме кількість конкурентів і збільшуватиметься пропозиція товарів-субститутів. Це призведе до того, що крива попиту на продукцію фірми зміститься вниз з положення D₁ до D₂, оскільки частина споживачів перейде до конкурентів. Зрозуміло, що цей процес триватиме до тих пір, поки економічний прибуток не стане дорівнювати нулю, а крива попиту перетвориться у дотичну до кривої середніх повних витрат (рис. 11.2).

Рис. 11.2. Рівновага монополістичноконкурентної фірми-виробника в довгостроковому ринковому періоді.

Якщо фірма отримала економічні збитки, то скорочуватимуться обсяги виробництва збиткових товарів, а крива попиту для тієї фірми, що залишиться на ринку, буде зміщуватися вгору-праворуч, доки не стане дотичною до кривої середніх повних витрат.

Рівновага фірми в довгостроковому періоді досягається за умови, коли ціна товару зрівняється з середніми повними витратами для певного обсягу виробництва. Фірма матиме нульовий економічний прибуток, але її може утримати в галузі наявність нормального прибутку:

, (11.8)

Проте слід зазначити, що встановлення ціни на рівні середніх витрат і отримання нульового економічного прибутку фірмою є лише тенденцією. Перелив капіталу в довготривалому періоді в прибутковий сегмент ринку може змінити становище фірми за рахунок більш глибокої диференціації продукції або ж завдяки посиленню нецінової конкуренції.

Отже, в моделі монополістичної конкуренції, як і за умов досконалої конкуренції, рівноважна ціна в довгостроковому періоді не гарантує виробнику економічного прибутку. Проте продукція виробляється не з мінімальними середніми витратами як це має місце за умов досконалої конкуренції (крива LATC дотикається до кривої попиту зліва від їх мінімуму). Звідси, у довгостроковій перспективі монополістичноконкурентні фірми мають можливість отримати надлишки виробничих потужностей, а тому диференційована продукція споживачам обійдеться дорожче, ніж стандартна. Платою за розмаїття продукції в умовах монополістичної конкуренції є підвищення витрат порівняно з ринком досконалої конкуренції.

Другим чинником здорожчання продукції в умовах монополістичної конкуренції є витрати на рекламу. Якщо за досконалої конкуренції витрати на рекламу продукції є зайвими (виробник не може вплинути на зміну ринкової ціни), а монополісту, внаслідок відсутності конкурентів, вона також не потрібна, то в моделі монополістичної конкуренції реклама є одним із шляхів спонукання споживачів до придбання товару у конкретного виробника. Рекламна кампанія підвищує витрати виробництва, проте вона дає можливість збільшити доходи від реалізації за рахунок збільшення обсягів продажів.