4. Гігієна бугаїв-плідників

Бугаїв-виробників утримують, як правило, на станціях штучного запліднення, а також на товарних і племінних підприємствах.

Приміщення для їх утримання розташовуються з навітряного боку і рельєфно вище по відношенню до ізолятора, карантину і ветпункту, по можливості з підвітряної сторони по відношенню до лабораторної будівлі.

При утриманні бугаїв застосовують два способи: прив'язний і безприв'язний.

Залежно від конкретних умов кожний з цих способів може бути застосований в поєднанні з використанням пасовищ в літній час або з цілорічним стійловим утриманням тварин.

При прив'язному утриманні використовують двохкінцеву вільну ланцюгову прив'язь з товстим ремінним ошийником. Розміри стійл в бичатниках – 2,5 х 1,8–2 м, денників – 3,5 х 3,5 м. Стійла для бугаїв розділяють між собою перегородками на 2/3 довжини. Це забезпечує кращий санітарний стан і робить безпечнішими умови роботи обслуговуючого персоналу. У кожному приміщенні повинні бути передбачені окремі стійла і денники для утримання буйних бугаїв і лікування хворих тварин. У стійлах перше покриття краще робити з асфальту або бетону з ухилом 3–3,5° у бік лотка, друге – з дерев'яних щитів розміром 1,5 х 2,5 м із щілинною зоною в середній третині щита. Незважаючи на нахил першого покриття, горизонтальне положення забезпечується конструкцією лагів.

Підлога манежу і проходів не повинен бути слизьким. У манежі, крім того, з вертикальних (75–100 мм) металевих труб обладнають захисну огорожу на відстані 1 м від стін з проміжком між трубами 40 см. Труби виступають над підлогою на 1,5 м і вмонтовані в бетон на 50 см.

Для зменшення небезпеки при роботі з бугаями у молодому віці їх обезрожують. Дорослим бугаям періодично спилюють гострі кінчики рогів. Працювати можна тільки з бугайом, в носову перегородку якого вставлене кільце. Виводять бугая тільки обережного зачепивши палкой-водилом за носове кільце. Якщо цього недосить (бугай не піддається вільно-дистанційній фіксації), його слід додатково прив'язати ланцюгом, сполученим з ошийником і вільно проведеним через носове кільце. Таким бугаям можна надягати і примітивну вуздечку. Буйних бугаїв виводити в манеж або на прогулянку повинні два скотарі, ведучи його на двох водилах.

Перед переїздом бугая на нове місце його витримують не менш одного дня на голодній дієті. На новому місці йому відразу дають смачний корм.

Для профілактики захворювань бугаїв строго дотримуються раціонів їх годування і вимог систематичного контролю за станом здоров'я.

Задають корми і чистять годівниці тільки з боку кормового проходу після попередньої фіксації голови бугая на ланцюг з карабіном.

Для літнього утримання обладнають вигульні і вигульно-кормові двори із загородами і легкими навісами (з розрахунку 20–40 м² на бугая), годівницями і автонапувалками, галереями і кільцевими коридорами або лабіринтами, круговими майданчиками для проведення активного дозованого моціону. При цьому враховують можливість використовування тваринами пасовищ.

Тварини повинні щодня проходити не менше 3 км з можливо більшою швидкістю (2,5–4 км/ч). При проведенні моціону бугаїв в кільцевому або лабіринтовому коридорі їх проганяють невеликими групами протягом 1–1,5 ч. Незалежно від виду моціону, його здійснюють в строго встановлений по розпорядку дня час.

Господарське використовування бугаїв-плідників починають не раніше 18–20-місячного, а пізньостиглих порід – 20–22-місячного віку або після досягнення тваринами 70–80% живої маси дорослих особин даної породи; виняток становлять бугаї м'ясних порід – з 15-місячного віку. У перший рік експлуатації бугаям дають необхідне навантаження (1–2 садки в день).

Найпрогресивніший і ефективніший метод використовування бугаїв – штучне запліднення з високою культурою техніки його застосування. Для цього заздалегідь перевіряють їх племінні якості. І тільки тоді починають широко використовувати сім'я у вигляді спермодоз з банку зберігання сперми.

У літній час бугаїв рекомендується систематично купати.