Лекція 14. Санітарія та гігієна утримання і транспортування птиці План лекції

1. Способи утримання птиці.

2. Ветеринарно-санітарний контроль кормів і води.

3. Загальні ветеринарно-санітарні вимоги до території, виробничих, допоміжних та побутових приміщень.

4. Ветеринарно-санітарні вимоги до технологічного обладнання, інвентаря, тари і транспортних засобів.

1. Способи утримання птиці

У нашій країні прийнятиі наступні типи підприємств з вирощування птиці:

1. Товарні – яєчного та м’ясного напряму;

2. Племінні – для вдосконалення існуючих та виведення спеціалізованих порід та ліній птиці, а також для забезпечення ними товарних підприємств та інкубаторів;

3. Спеціалізовані – по вирощуванню гібридних кур – молодок для товарних господарств.

Підприємства з виробницта птиці займаються розведенням та вирощуванням наступних видів птиці: кури, індички, качки, гуси, цесарки, перепела.

Кожний вид птиці ділиться на три категорії: доросла птиця, ремонтний молодняк та на відгодівлю.

Таблиця 1

Вікові групи молодняку птиці (тижні)

Молодняк різних видів птиці	Ремонтний молодняк		На м’ясо
	Першого віку	Другого віку
Кури яєчних порід	1-9; 1-10; 1-13; 1-17	10-22; 10-22; 14-22; 18-22;	1-9 (петушки та вибраковані курочки)
Кури м’ясних порід	1-13; 1-20	19-26; 21-26	1-9 (на підлозі); 1-8 (у клітках)
Індички:
Легкі кроси	1-17	18-30	1-10
Середні кроси	1-17	18-34	1-8; 9-16
Важкі кроси	1-17	18-34	1-8; 9-23; 1-23
Качки:
Легкі кроси	1-8	9-28	1-8
Важкі кроси	1-7	8-28	1-7
Гуси	1-34	35-39	1-3; 4-9; 1-9
Цесарки	1-26	27-30	1-12
Перепела	1-7	-	1-8

Поняття «утримання сільськогосподарської птиці» – це система заходів, приміщень та обладнання, що забезпечують необхідні умови її життєдіяльності в навколишньому середовищі. Ці умови мають бути оптимальними і забезпечувати життєдіяльність організму на такому рівні, який дає змогу птиці виявити максимальну продуктивність з найменшими витратами кормів та інших засобів. Виходячи з цього, застосовують три системи утримання птиці – вигульну, підлогову й кліткову.

Вигульна система – дуже давній метод утримання птиці, суть якого полягає у вільному її пересуванні всередині приміщення, а також за його межами на неогороджених чи огороджених майданчиках навколо пташника. Вигульна система – це передусім екстенсивне ведення птахівництва, за якого вплив зовнішніх сезонних факторів настільки сильний, що і виробництво продуктів птахівництва також має сезонний характер. При такому утриманні несучок найбільшу кількість яєць отримують у II кварталі, менше – у III і ще менше (або зовсім не отримують) – у IV і І кварталах. Птиця, по суті, утримується в природних умовах, при цьому має можливість заховатися у приміщення від вітру, дощу чи снігу.

Утримання на підлозі без вигулів з регульованим мікрокліматом у приміщенні, «вирівнює» виробництво яєць впродовж року. Тепер існують кілька способів утримання птиці на підлозі, а саме: утримання на глибокій підстилці, на планковій або сітчастій підлозі.

Утримання на глибокій підстилці передбачає вистилання підлоги приміщення підстилковим матеріалом шаром 5–12 см. Цей матеріал повинен мати високу теплоізоляційну та гігроскопічну властивість, бути не ураженим мікроскопічними грибами, достатньо сипучим, відносно дешевим.

Як підстилковий матеріал використовують солом'яну січку, тирсу, деревну стружку, лушпиння соняшникового насіння, сухий торф тощо.

При утриманні птиці використання глибокої підстилки менш ефективне через те, що вона дуже забруднюється послідом, і наприкінці терміну експлуатації у пташнику нагромаджується велика кількість аміаку, видалити який важко навіть за допомогою примусової вентиляції. Негативний вплив на птицю посилюється і через те, що в осінньо-зимову пору підвищується вологість повітря у пташниках, зростають затрати на їх обігрів тощо.

Для вдосконалення підлогового утримання птиці всю площу пташника покривали сіткою, послід прибирали за допомогою скребкових транспортерів. Така система дозволила щоденно прибирати послід, збільшити щільність утримання птиці на 1 м² площі підлоги пташника. Таке утримання можна вважати перехідним від підлогового до кліткового.

Кліткова система – птицю розміщують малими групами або навіть індивідуально. Це не лише полегшує спостереження за ними, а й допомагає вчасно вилучати хвору чи низькопродуктивну птицю.

Рух птиці, розміщеної в клітці, обмежений. Це має як позитивне, так і негативне значення. Встановлено, що продуктивна птиця, позбавлена можливості рухатися, споживає менше кормів порівняно з тією, яка утримується на підлозі. За даними різних авторів, економія становить від 10 до 15%. Водночас кліткове утримання справляє негативний вплив на організм птиці: розвивається гіподинамія, внаслідок чого порушується обмін речовин, передусім обмін кальцію. Хвороби, пов'язані з гіподинамією, в практиці часто називають клітковою втомою несучок.

Таблиця 2