Лекції з загальної частини «судово-ветеринарної експертизи» судово-ветеринарна експертиза, як предмет

Судово-ветеринарна експертиза - самостійна частина ветеринарної науки, що вивчає ветеринарно-біологічні питання, які виникають у правоохоронних органах у процесі розслідування і судового розгляду кримінальних і цивільних справ.

Існуючи як ветеринарна наука, судово-ветеринарна експертиза нерідко стикається з юридичними дисциплінами. Лікарі ветеринарної медицини можуть залучатися до виконання обов'язків судово-ветеринарного експерта.

У програмах підготовки лікарів ветеринарної медицини, на відміну від людської медицини, не існує окремого курсу судово-ветеринарної експертизи. Тому лікарі ветеринарної медицини, які залучаються судово-слідчими органами як експерти, часто відчувають труднощі при виконанні відповідальної роботи, яка є невластивою для їх обов'язків. Такі лікарі не знайомі з юридичними положеннями, можуть бути недостатньо ознайомлені з порядком застосування тих ветеринарних знань, якими володіють у цій спеціальній галузі.

Перед органами юриспруденції (дізнання, слідства, суду, прокуратури) можуть виникнути питання, які потребують спеціальних знань з галузі ветеринарної медицини. Для вирішення подібних питань згідно чинного законодавства залучаються лікарі ветеринарної медицини як судові експерти.

СУДОВА СИСТЕМА В УКРАЇНІ

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. В Україні діють Верховний суд, обласні, а у кожному районі (місті) є районний (місцевий) народний суд, який є судом першої інстанції.

Верховний Суд є вищим судовим органом України, тому йому підсудні справи особливої складності або особливого суспільного значення. Він здійснює нагляд за діяльністю усіх судів країни. Рішення і вироки Верховного Суду оскарженню і опротестуванню у касаційному порядку не підлягають.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ СУДОВО-ВЕТЕРИНАРНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Судово-ветеринарна експертиза здійснюється на підставі та з дотриманням чинного кримінального і цивільного, кримінально-процесуального і цивільно-процесуального законодавств України, постанов і розпоряджень Уряду.

У своїй роботі експерт керується відповідними положеннями, які регулюють ветеринарні заходи у країні, Законом "Про ветеринарну медицину", інструкціями, настановами, ветеринарним статутом, ветеринарним законодавством.

Судово-ветеринарна експертиза є частиною розслідування злочину, якщо справа стосується хижацького забою, навмисного каліцтва худоби, злочинно-недбалого ставлення, захворювання або загибелі худоби у зв'язку з порушенням зоогігієнічних, ветеринарних правил їх утримання.

Ветеринарна експертиза дає висновок про причину захворювання або загибелі тварин, про характер їх захворювання, правильність режиму ізоляції при інфекціях, про використання і утримання хворих тварин, що підозрюються в захворюванні; про придатність для вживання сировини тваринного походження.

Потреба у ветеринарній експертизі виникає не тільки у органів слідства, суду і прокуратури, але і в органів арбітражу, страхування.

Часто у практиці трапляються випадки впровадження експертизи при розслідуванні справ органами прокуратури і попереднього слідства-дізнання – до передачі їх суду.

Дізнання – початковий момент розслідування, коли, як правило, фіксуються сліди злочину і вживаються дії для затримання злочинця.

Попереднє слідство – наступний і головний етап розслідування, перевірка доказів і дослідження усіх обставин справи. Тут розслідують справи про злочини, здебільшого тяжкі, які мають особливе суспільне значення. Попереднє слідство здійснюють слідчі прокуратури і органів державної безпеки.

Органи дізнання (міліція, управління пожежної охоро­ни, пожежна і санітарна інспекції тощо) – розслідують менш тяжкі злочини, або справи, пов'язані з пошуковими діями. На повне проведення розслідування з передачею справи до суду має право тільки міліція, інші органи передають справи у прокуратуру.

Майнові суперечки між установами, підприємствами, організаціями (де власник не фізична особа) вирішують господарські суди.

Частіше над усе ветеринарна експертиза у господарських справах необхідна при розгляді суперечливих питань, що виникають при купівлі-продажу тварин, продуктів тваринного походження.

Органи державного страхування – проводять обов'яз­кове страхування з відшкодуванням збитків при загибелі, примусовому забої або знищенні тварин у випадках стихійного лиха, інфекційних хвороб, пожежі. Добровільне страхування впроваджується на випадок падежу від хвороб або нещасних випадків. У зв'язку з тим, що сплата страхових сум при загибелі і примусовому забої тварини пов'язана з виконанням власником тварин певних вимог ветеринарно-санітарного характеру, у суперечках, що виникають у зв'язку з цим, ветеринарним працівникам нерідко доводиться виконувати функції експерта. При вирішенні питань про виплату страхового відшкодування ветеринарний експерт повинен давати свої висновки про причини, що зумовили захворювання і загибель тварини, а також проводити санітарну оцінку м'яса від примусово забитих тварин.

У певних випадках експертиза призначається і для вирішення деяких питань біологічного характеру, наприклад, для встановлення видової належності окремих органів або їх часток.

Судово-ветеринарна експертиза, як і інші види експертиз, здійснюється тільки за письмовим розпорядженням, постановою, направленням слідчих, судових органів. Експертиза призначається у випадках, передбачених ст. 75, 76 КПК України. Порядок призначення експертизи регламентується ст. 196 цього ж Кодексу.

Доказами у кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких слідчий, суд встановлюють наявність або відсутність правопорушень і вину особи, що їх скоїла. Ці дані встановлюються: свідченням свідка, потерпілого, обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій та іншими документами (ст. 65, 66, 67, 68 КПКУ).

У процесі слідства або суду ці докази можуть доповнювати один одного, а також можуть суперечити один одному, коли, наприклад, висновок експерта суперечить іншим доказам.

ЕКСПЕРТИЗА ТА ЇЇ СТРУКТУРА

Судова експертиза – дослідження експертом на підставі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду (Закон України " Про судову експертизу").

В самій структурі експертизи прийнято розрізняти:

1. Суб'єкт експертного дослідження;

2. Об'єкт дослідження;

3. Експертні дослідження;

4. Процесуальну сферу.

Суб'єкт експертного дослідження – особа, що проводить експертизу. У даному випадку лікар ветеринарної медицини.

Об'єкт дослідження – хворі, загиблі тварини, продукти тваринного походження, різні документи: протоколи (акти) розтину, акти епізоотологічного обстеження та такі документи, що відносяться до даної справи.

Експертні дослідження – це використання спеціальних знань спеціалістів ветеринарної медицини з метою виявлення фактів при обстеженні об'єктів. Експерт сам не збирає факти, це роблять працівники дізнання, слідства та суду.

Процесуальна сфера – взаємовідносини між учасниками судочинства, що гарантують повноту, різнобічність та об'єктивність досліджень.

Провадження будь-якої експертизи, зокрема і судово-ветеринарної, складається з двох основних процесів:

1. дослідження об'єкта експертизи із застосуванням всіх методів, необхідних для вирішення поставлених питань;

2. складання письмового висновку про результати цього дослідження з мотивованими відповідями на поставлені питання.

ОРГАНІЗАЦІЯ СУДОВО-ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПРИЗНАЧЕННЯ ЕКСПЕРТА

Відповідно ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертна діяльність здійснюється державними спеціалізованими установами та відомчою службою. До них належать: науково-дослідні та інші установи судових експертиз міністерств юстиції, охорони здоров'я, аграрної політики, експертні служби Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони та Служби Безпеки України.

Судово-експертна діяльність може здійснюватися на підприємницьких засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також громадянами за разовими договорами.

Експертиза призначається слідчим, судом, прокурором або за клопотанням сторін.

Судово-ветеринарну експертизу може здійснювати тільки особа, що має кваліфікацію лікаря ветеринарної медицини. Експертом може бути тільки фізична особа, а не установа. Суд може довірити вибір експерта керівнику установи. В Україні судово-ветеринарна експертиза вільна, а не посадова, тому в якості судового експерта може бути будь-який лікар ветеринарної медицини.

У медицині, на відміну від ветеринарної медицини, експертиза проводиться здебільшого судово-медичними експертами, тобто лікарями, які отримали спеціальну підготовку і займають посаду судово-медичних експертів. Подібна експертиза є посадовою, або державною. Проте існує і вільна експертиза. В деяких країнах Європи існує присяжна експертиза, коли у суді є певний список лікарів, які прийняли присягу і затверджені як судові експерти. У таких випадках слідчі та судові установи, вибираючи експертів, обмежуються відповідними списками лікарів. У процесуа­льному плані при провадженні експертизи права, обов'язки і відповідальність, як штатних, так і позаштатних лікарів-експертів, однакові. Експерт не розслідує і не вирішує суті справи, він знайомиться зі справою вже після того, як винесено постанову про призначення експертизи. Він проводить дослідження, аналіз фактів згідно спеціальності і дає свій висновок. Експерт не може давати висновок про винність або невинність будь-якої особи. Вирішення юридичних питань відноситься тільки до компетенції слідства або суду. Слідчий може допитати експерта для отримання роз'яснень, доповнень на підставі ст. 201 КПК України.

Виступаючи у ролі вільного судово-ветеринарного експерта, запрошені з цією метою лікарі ветеринарної медицини зобов'язані керуватися усіма існуючими законоположеннями, які лежать в основі діяльності будь-якого експерта, наділеного відповідними правами, обов'язками і відповідальністю.

Не можуть залучатися до виконання обов'язків судового експерта особи, визнані у передбаченому законом порядку недієздатними, а також особи, які мають судимість.