§ 6.2.3. Пряме банківське кредитування імпортера

Окрім опосередкованого кредитування імпортерів у формі врахування виданих їм чи акцептованих банком векселів, креди­тування на основі документарного акредитива, широкого розвит­ку набуло і пряме банківське кредитування імпортерів. Воно мо­же здійснюватися як приватними банками, так і державними. Беручи до уваги значення, яке надається зовнішній торгівлі в економічній політиці країни, більшість урядів ініціювали ство­рення банків, які б спеціалізувалися на фінансуванні експортно-імпортних операцій. В одних країнах сильні історичні традиції у Цій сфері, в інших — функціонування таких банків підпорядко­ване тенденціям економічного розвитку.

У Великобританії, наприклад, не існує спеціальних організа­цій, які б здійснювали кредитування зовнішньої торгівлі. У цій сфері провідні позиції здавна займають торговельні банки. До групи торговельних банків сьогодні входить близько 30-ти кре­дитно-фінансових установ Лондона, які переважно спеціалізу­ються на зовнішньоторговельних та міжнародних операціях.

У Сполучених Штатах у 1934 р. для фінансування міжнарод­ної торгівлі було створено спеціальний Експортно-імпортний банк. У Японії у 1950 р. для цих цілей теж було створено Експор­тно-імпортний банк Японії. У 1946 р. у Франції був утворений Французький банк зовнішньої торгівлі. Такі спеціалізовані банки створені й в інших країнах. Серед основних функцій цих банків можна виділити такі:

• довгострокове та короткострокове кредитування експортерів;

• гарантування та страхування експортних кредитів;

• довгострокове кредитування іноземних урядів та фірм.

Такі спеціалізовані банки здебільшого падають кредити іно­земним покупцям товарів даної країни на вигідніших умовах, ніж інші організації. До важливих умов надання таких кредитів від­носять гарантії урядів країн-позичальників.

Звичайно, що такі банківські кредити більшою мірою, ніж фірмові, підлягають регулюванню та контролю з боку держави. З цього погляду вони схожі з урядовими кредитами. Незважаючи на те, що ці кредити укладаються між банками, санкціонуються вони урядами країн, і в багатьох випадках є частиною міжурядо­вих угод. Тому умови цих кредитів, як правило, суттєво відріз­няються від умов звичайних комерційних кредитів.

У 1991 p. в Україні на базі відділення Зовнішекономбанку СРСР теж було створено експортно-імпортний банк — Укрексімбанк. Широке визнання міжнародними фінансовими колами професій­них підходів у діяльності Укрексімбанку сприяло активному за­лученню іноземних кредитних ресурсів в економіку України. У 1998 p. Укрексімбанк розпочав реалізацію нової цільової про­грами комплексного кредитного обслуговування малих та серед­ніх підприємств, під яку залучені кошти німецької Кредитної установи для відбудови. Спільно зі Світовим банком успішно втілюється в життя Проект розвитку експорту. Крім цього, Укрек­сімбанк обслуговує іноземні кредитні лінії.

Свою кредитну діяльність Укрексімбанк спрямовує на:

• забезпечення потреб економіки України в іноземних креди­тних ресурсах для фінансування проектів у пріоритетних галузях народного господарства України через залучення та надання ре­зидентам іноземних кредитів під гарантії Кабінету Міністрів України в межах повноважень та функцій, визначених Агентсь­кою Угодою з Кабінетом Міністрів України від 19 вересня 1996 p.;

• сприяння розвитку малого та середнього приватного підпри­ємництва в Україні через упровадження довгострокової кредит­ної Програми німецької Кредитної установи для відбудови;

• залучення та надання іноземних кредитів у межах власної комерційної діяльності для фінансування ефективних кредитних проектів;

• забезпечення фінансування потреб вітчизняних суб'єктів зо­внішньоекономічної діяльності за рахунок власних ресурсів.

У межах виконання функцій фінансового Агента Кабінету Мі­ністрів України банк обслуговує іноземні кредитні лінії, які були залучені під гарантійні зобов'язання Кабінету Міністрів України для фінансування потреб економіки України.

Укрексімбанк спільно з Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР) здійснює Проект розвитку експорту. Основ­ними напрямками реалізації цього Проекту є сприяння розвитку експортного сектора економіки України через кредитування під­приємств-експортерів.

Останнім часом великі українські комерційні банки також роз­ширили свою діяльність у сфері валютного кредитування. Креди­ти в іноземній валюті можуть видаватися позичальникам під га­рантію, яка передбачає право банку на списання коштів з валют­ного рахунку гаранта у разі непогашення кредиту у встановлені терміни. Як забезпечення кредитів, виданих в іноземній валюті, також можуть прийматися у позичальника або його гаранта акре­дитиви та платіжні гарантії, виставлені на їх користь іноземними банками (здебільшого банками-кореспондентами банку, що є кре­дитором).

При кредитуванні експортно-імпортних торговельних опера­цій найчастіше як заставу використовують шляхові документи, зокрема заставою короткострокових позик є документи, що за­свідчують відвантаження товарів (коносаменти, накладні). Ко­носамент використовується при оформленні відвантаження то­варів морським та річковим транспортом, накладні — при транс­портуванні іншими видами транспорту. Цей спосіб забезпечен­ня кредиту оформляється через індосування названих докумен­тів їх власниками на користь банку-кредитора. Умовою видачі Кредиту під забезпечення шляховими документами е страху­вання вантажу.

При забезпеченні товарними запасами як застава приймаються партії сировини, матеріалів готової продукції. Перевага віддаєть­ся товарам, торгівля якими ведеться на біржі і за якими легко ви­значити ринкову вартість. Умовою використання товарних запасів є їх застрахованість.

Існує два способи оформлення зазначе­ного забезпечення: під складські квитанції і під розписки. При першому способі заставлені товари вилучаються у позичальника і передаються на зберігання складській компанії. Складські квита­нції слугують забезпеченням кредиту. Після погашення позики банк виписує ордер на видачу товару позичальникові. При дру­гому способі товари перебувають на зберіганні у позичальника, проте контроль над ними здійснює зазвичай представник банку. У цьому разі забезпеченням є охоронні розписки. Другий спосіб дає змогу знизити витрати на зберігання застави, проте збільшує ризик банку. Видача кредиту під охоронні розписки вимагає ви­сокої надійності клієнта.

Як інструмент забезпечення кредиту товарними запасами мо­же бути вексель позичальника. Такий спосіб оформлення забез­печення використовується при кредитуванні торговельних фірм. При цьому банк оплачує товари експортеру, позичальник, отри­мавши товар, який юридичне належить банку, зобов'язується зберігати його до моменту погашення позики. Зобов'язання по­зичальника оформлюється векселем, який підлягає оплаті на пе­ршу вимогу банку. Якщо заставлені товари продані позичальни­ком, то він має право розпоряджатися виручкою від перепродажу за довіреністю банку-кредитора. Без довіреності виручка зарахо­вується на погашення кредиту.

Для отримання кредиту в іноземній валюті позичальник пови­нен вказати:

• мету отримання кредиту;

• економічне обґрунтування кредиту;

• суму та строк, на який береться кредит;

• назву, кількість та вартість товару;

• валюту платежу та країну придбання товару;

• графік поставок товару, що імпортується;

• джерело погашення кредиту;

• розрахунок строків використання і погашення кредиту та відсотків за ним.

У деяких випадках банк може вимагати від позичальника і до­даткову інформацію щодо реквізитів торговельних партнерів, на рахунки яких буде зараховуватися сума кредиту. Використання кредитів в іноземній валюті передбачається лише за умови своє­часного подання у банк копій контрактів позичальників з інозем­ними партнерами, попередньо узгоджених з банком. Строки укла­дання контрактів та періоди розрахунків за ними повинні чітко відповідати строкам використання кредиту.

При кредитуванні в іноземній валюті, окрім кредитного ризи­ку, для банку може виникнути загроза і валютного ризику у та­ких випадках:

• при зниженні курсу валюти, у якій видано кредит, відносно національної валюти;

• при конвертації отриманих надходжень у валюту кредиту;

• при використанні забезпечення, вираженого у національній валюті чи в третій валюті.

Для забезпечення своєчасного повернення кредиту банк пови­нен систематично контролювати хід виконання кредитної угоди. У разі невиконання позичальником умов кредитного договору банк має право припинити подальше використання кредиту та достроково стягнути суму заборгованості.

Пряме банківське кредитування можна розглядати як вигідні­шу форму кредитування для імпортера, тому що ці кредити да­ють йому можливість вибрати експортера. У свою чергу, таке кредитування не позбавлене вигоди і для експортера, оскільки звільняє його від необхідності звертатися до банку з проханням урахувати чи придбати векселі.